Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 128/3395/20
провадження № 61-8856 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління патрульної поліції у Вінницькій області,
треті особи: Департамент патрульної поліції, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 26 квітня 2021 року у складі судді Денишенко Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, треті особи: Департамент патрульної поліції, Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що інспектором СРПП № 4 Немирівського відділу поліції Уровенком А. В. відносно нього 20 вересня 2020 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18№44842 за частиною першою статті 130 КУпАП України. Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2020 року провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП України, закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 вважав, що відповідачем було спричинено йому моральну шкоду у розмірі 234 000,34 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 11 грудня 2020 року справу надіслано за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня
2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, на підставі пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у складі судді Денишенко Т. О. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявникові.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не усунув недоліків поданої апеляційної скарги, про що зазначено в ухвалі суду від 05 квітня 2021 року, а саме не зазначив повне найменування та місцезнаходження відповідача, третіх осіб у справі. Крім того, суд указав, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі наводить певні її мотиви, яких він не вказував у первісній апеляційній скарзі, чим порушив вимоги статті 364 ЦПК України. Також зазначено, що ОСОБА_1 переходить на особистість судді, непристойно стверджуючи про намагання суду нібито його у чомусь переконати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 07 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року залишено без руху
з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, де зазначив, що звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 128/3395/20 з Вінницького міського суду Вінницької області, надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанціїпорушено норми процесуального права, судом не надано належної оцінки всім його доводам і запереченням щодо належного оформлення його апеляційної скарги. Також зазначив, що ЦПК України не містить прямої вказівки щодо місця розташування особистого підпису у процесуальних документах, тому ухвала суду про залишення його апеляційної скарги без руху була помилковою. При цьому, посилається на інші судові справи, в яких суди приймали процесуальні документи за аналогічним місцем розташування підпису, тому вважає, що суд апеляційної інстанції з формальних підстав повернув апеляційну скаргу.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2021 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року апеляційну скарга ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції від 09 березня
2021 року залишено без руху з наданням скаржнику п`ятиденного строку з дня отримання копії цієї ухвали для виправлення зазначених недоліків скарги, а саме запропоновано надати виправлену апеляційну скаргу, копії апеляційної скарги у кількості чотири екземпляри для можливості направити всім учасникам справи. Крім того, суд апеляційної зазначив, що апеляційна скарга Глиняного не підписана, так як підпис повинен бути під викладеним текстом, як свідчення (підтвердження) його авторства. ОСОБА_1 попереджено, що у випадку невиконання зазначених в ухвалі апеляційного суду недоліків апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута йому.
20 квітня 2021 року на виконання вимог ухвали апеляційного суду
від 05 квітня 2021 року заявник подав до суду заяву про усунення недоліків з додатками.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з невиконання заявником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не привів скаргу відповідно до вимог статті 356 ЦПК України, зокрема, не зазначив повні найменування відповідача, третіх осіб, не зазначив їхнє місцезнаходження. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наводить певні її мотиви, яких він не вказував у первісній скарзі, не звертаючи при цьому увагу на вимоги статті 364 ЦПК України. Натомість скаржник переходить на особистість судді, непристойно стверджуючи про намагання суду нібито його у чомусь переконати.
Проте із вказаними висновками апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
Стаття 2 ЦПК України передбачає, щозавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, у тому числі й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов`язання вчинити певні дії, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом
частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
З 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) викладено висновок про те, що, регламентуючи порядок вирішення питання відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції.
Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження.
Натомість ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України.
Таким чином, постановлення апеляційним судом ухвали про повернення апеляційної скарги одноособово не відповідає нормам процесуального права, що призвело до порушення правил щодо складу суду, тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19 травня
2021 року у справі № 127/23798/20 (провадження № 61-2921св21),
від 02 червня 2021 року у справі № 2-п-113/2006 (провадження
№ 61-11360св20), від 17 червня 2021 року у справі № 2-30/2011 (провадження № 61-5158св21), від 24 червня 2021 року у справі № 369/13653/18 (провадження № 61-7375св21), від 07 липня 2021 року
у справі № 308/12828/19 (провадження № 61-4553св21), від 08 вересня
2021 року у справі №759/12750/19 (провадження №61-17594св19).
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції помилково постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги одноособово, обставини щодо існування правових підстав для відкриття апеляційного провадження має оцінити суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів у складі трьох суддів.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги).
Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу).
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Суд апеляційної інстанції не дотримався вимог цивільного процесуального закону, тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду