ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №1.380.2019.000608
адміністративне провадження № К/9901/16499/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представників позивача Семиренка П.Я., Котягіна А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року (судді: Старунський Д.М., Качмар В.Я., Курилець А.Р.) у справі за позовом Приватного підприємства "Паливна Група "Оператор" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Приватне підприємство "Паливна Група "Оператор" (далі - ПП "Паливна Група "Оператор", позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.10.2018 року №№ 0016651412, 0016661412, 0016671412, 0016681412.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що позивачем було завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Оленерго" та TOB "ТК "Манго Трейд", оскільки господарські операції між вказаними суб`єктами господарювання не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.п.1,4 ч.4 ст. 328 КС України, порушеннями судами попередніх інстанцій норм процесуального права та застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31.01.2020 по справі №520/10953/18, від 05.05.2020 по справі №826/14426/16 та від 24.01.2018 по справі №826/7047/13.
Позивач скористався своїм процесуальним правом та подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу відповідача без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржуване рішення - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Також 22 березня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якого посилається на факт досудового врегулювання спору із додаванням відповідних доказів отримання позивачем рішення ДФС України про результати розгляду його скарги.
Верховний Суд, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 25.09.2018 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Паливна Група "Оператор", за результатами якої складено Акт від 13.08.2018 за №1988/13-01-14-12/37879602.
Перевіркою встановлені порушення позивачем:
- п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року за №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/430 та п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року за №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п.134.1.1. п.134.1., ст.134, п.135.1., ст.135 Податкового кодексу України (далі- ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі - 1 813 690 грн;
- п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 ПК України, внаслідок заниження податку на додану вартість в сумі - 1 961 538 грн (з врахуванням від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за відповідні періоди );
- п.201.10 ст.201 ПК України, з огляду на те, що підприємством не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкових накладних на суму ПДВ-210 169 грн.
- п. 117.1 ст. 117 ПК України, внаслідок невнесення змін до системи електронного адміністрування реалізації пального (склади, комплекси, станції, інші об`єкти).
10 жовтня 2018 року відповідачем на підставі вказаного акта були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0016651412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 1 813 690 грн;
- №0016661412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 599428,75 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 479543,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 119885,75 грн;
- №0016671412, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 210169 грн;
- №0016681412, яким позивачу за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 150084,50 грн.
Не погоджуючись із винесеними податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що документи позивача, на підставі яких сформовано податкові зобов`язання та податковий кредит у спірному періоді за господарськими зобов`язаннями з ТОВ "Оленерго" та TOB "ТК "Манго Трейд", складені формально, тобто за відсутності реального отримання товару від своїх контрагентів, а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, зазначивши при цьому, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
Таким чином, основною (первинною) ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.
При цьому, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської