ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 520/496/20
адміністративне провадження № К/9901/12997/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №520/496/20
за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Харківський СІЗО №27" про визнання неправомірною і скасування постанови, визнання неправомірними дій, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, постановлену в складі судді Біленського О.О., і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, постановлену в складі: головуючого судді Присяжнюка О.В., суддів Любчич Л.В., Спаскіної О.А.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулась до суду з позовом до Державної установи "Харківський СІЗО №27" (далі - ДУ "Харківський СІЗО №27", відповідач ), у якому просила:
2. - визнати неправомірною і скасувати постанову про поміщення до карцеру №27 від 27 серпня 2019 року;
3. - визнати неправомірними дії щодо надання доступу до офіційної кореспонденції ОСОБА_1 невповноваженим на те співробітникам (психологам установи - Шульзі І.С., Денченко О.А.).
4. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.
5. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що до компетенції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
6. Як зазначили суди попередніх інстанцій, предметом спору в справі є дії та рішення відповідача у межах проведення досудового розслідування, пов`язані із утриманням позивачки під вартою у кримінальній справі за її обвинуваченням.
7. Посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №280/85/19 (провадження №11-707апп19), суди попередніх інстанцій зазначили, що органи досудового розслідування (органи, що здійснюють дізнання і досудове слідство), їхні посадові особи під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, а також у ході розслідування кримінальної справи або здійсненні досудового розслідування не виконують владних управлінських функцій. Тому вказали, що на правовідносини, у яких виник спір, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Роз`яснено, що справу належить розглядати у порядку кримінального судочинства.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
8. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
9. На обґрунтування касаційної скарги скаржниця указує, що дії та рішення, які оскаржуються у цій справі, не стосуються кримінального провадження.
10. Уважає безпідставними посилання судів попередніх інстанцій на вимоги статті 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки ця норма може бути застосована виключно у порядку судового контролю за додержанням прав людини та має зобов`язальний характер. Водночас позовні вимоги зобов`язального характеру нею не заявлялися.
11. Посилається на те, що стаття 306 КПК України регламентує порядок оскарження дій чи бездіяльності, рішень слідчого чи прокурора під час досудового розслідування.
12. Водночас указує, що слідчий ізолятор не є органом досудового розслідування, а є складовою структури органу державної виконавчої влади (Міністерства юстиції України), який виконує управлінські функції та надає адміністративні послуги щодо осіб, які утримуються під вартою, а отже, він є суб`єктом владних повноважень. Його діяльність не може бути оскаржена в порядку вимог статей 303-306, 318-380 КПК України.
13. Тому, на переконання позивачки, спір, який виник у цій справі, є публічно-правовим та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
14. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями указану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
15. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року.
16. У відзиві на касаційну скаргу ДУ "Харківський СІЗО №27", посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін.
ІІІ Фактичні обставини справи
17. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2015 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією належного їй майна.
18. Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року в справі №2035/5763/2012 скасовано ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2017 року, якою щодо ОСОБА_1 змінено вирок місцевого суду, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
19. Як убачається із матеріалів справи, згідно з довідкою ДУ "Харківський СІЗО № 27" від 20 лютого 2020 року, ОСОБА_1, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, пунктами 6, 11 частини другої статті 155 Кримінального кодексу України, перебувала на час виникнення спірних правовідносин у ДУ "Харківський СІЗО № 27".
20. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року кримінальну справу щодо її обвинувачення було направлено на новий апеляційний розгляд, а тому вона набула статусу особи, яка тримається під вартою.
21. Уважаючи неправомірною постанову ДУ "Харківський СІЗО № 27" від 27 серпня 2019 року №27 про поміщення її до карцеру та неправомірними дії щодо надання доступу до її офіційної кореспонденції невповноваженим на те співробітникам (психологам установи - Шульзі І.С., Денченко О.А.), ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.
ІV Джерела права та акти їхнього застосування
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
24. Статтею 1 Закону України "Про попереднє ув`язнення" №3352-XII від 30 червня 1993 року (далі - Закон №3352-XII) передбачено, що попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
25. Відповідно до частин першої, третьої статті 4 Закону №3352-XII установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
26. Якщо особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину і щодо них як запобіжний захід обрано тримання під вартою, то вони за постановою особи, яка проводить розслідування, можуть перебувати в дисциплінарному ізоляторі або карцері установи виконання покарань чи на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
27. За змістом частини першої статті 13 Закону №3352-XII особи, взяті під варту, можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Після набрання вироком законної сили листування здійснюється відповідно до закону.
28. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
29. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).
30. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
31. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
32. Відповідно до частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
33. Згідно із статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
34. Параграфом 1 глави 18 КПК України установлено порядок застосування запобіжних заходів, затримання особи в порядку кримінального провадження.
35. Кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи (частина перша статті 206 КПК України).
36. Згідно з частиною першою статті 306 КПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318- 380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 КПК України.
37. У пункті 5 частини першої статті 3 КПК України визначено поняття досудового розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
38. Згідно з частинами першою, другою статті 38 КПК України органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання.
39. Досудове слідство здійснюють: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.