ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
12 жовтня 2021 року
справа № 819/1399/17
адміністративне провадження № К/9901/32294/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна"
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року у складі судді Шульгача М. П.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у складі суддів Ніколіна В. В., Гінди О. М., Пліша М. А.,
у справі №819/1399/17
за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна"
про стягнення податкового боргу, -
УСТАНОВИВ:
РУХ СПРАВИ
Головне управління ДФС у Тернопільській області (далі - податковий орган, Головне управління ДПС у Тернопільській області, позивач у справі) у серпні 2017 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" (далі - Товариство, платник податків, відповідач у справі) про стягнення податкового боргу по платежу адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 236777,15 грн, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, та за рахунок готівки, що належить відповідачу.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року у справі №819/1399/17 адміністративний позов задоволено, стягнуто з Товариства шляхом стягнення коштів з рахунків у банках обслуговуючих відповідача та за рахунок готівки, що належать відповідачу заборгованість перед бюджетними та державними цільовими фондами по платежу адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 236777 грн 15 коп.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року у справі № 819/1399/17 - без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що відповідач добровільно не сплатив податковий борг по адміністративних штрафах та інших санкціях на суму 236777,15 грн, тому такий податковий борг в силу пунктів 95.1-95.4 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підлягає стягненню з Товариства шляхом стягнення коштів з рахунків у банках обслуговуючих відповідача та за рахунок готівки, що належать відповідачу.
30 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, касаційне провадження за якою відкрите ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року після усунення скаржником недоліків касаційної скарги, справа витребувана з суду першої інстанції.
5 жовтня 2021 року справа № 819/1399/17 надійшла до Верховного Суду.
ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не дали їм належної оцінки, порушивши принцип офіційного з`ясування обставин справи та доказів, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення, прийнявши спірні рішення на підставі недопустимих доказів.
Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій відхилили клопотання представника відповідача про дослідження доказів та встановлення дійсних обставин, які мали місце та мають значення для правильного вирішення справи - пункт 3 частини другої статті 353 КАС України. Також Товариство вказує, що спірні рішення прийнято на підставі недопустимого доказу - Рішення Департаменту САТ ДПС України №000197 від 17 серпня 2012 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 236777,15 грн, яке визнане неправомірним постановою Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 2- а/1970/3484/12 від 25 серпня 2016 року з підстав, що таке Рішення було прийняте керівником контролюючого органу на підставі неналежних доказів - пункт 4 частини другої статті 353 КАС України.
Зокрема, позивач зазначив, що в постанові від 25 серпня 2016 року у справі № 2-а/1970/3484/12 Тернопільський окружний адміністративний суд установив неправомірність рішення Департаменту САТ ДПС України №000197 від 17 серпня 2012 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 236777,15 грн до Товариства з огляду на відсутність доказів зберігання Товариством алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, а також вказав на те, що податковим органом не виносилось податкове повідомлення-рішення про суму грошових зобов`язань платника податків в розмірі 236777,15 грн та не вручалась податкова вимога. Вказане судове рішення податковим органом не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили. Крім того, скаржник зауважив, що податкова вимога від 5 серпня 2015 року є єдиною (а не повторною як зазначено у рішенні суду першої інстанції) податковою вимогою.
Порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права скаржник вбачає також у тому, що узгодження грошового зобов`язання зі сплати штрафних санкцій у розмірі 236777,15 грн за Рішенням про застосування фінансових санкцій №000197 від 17 серпня 2021 року з урахуванням вимог пунктів 56.1., 56.17.5., 56.18 статті 56 ПК України відбулося 24 вересня 2013 року, тобто з дня постановлення Львівським апеляційним адміністративним судом ухвали про відмову в задоволенні апеляційної скарги на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2012 року у справі №2-а-1970/3158/12, а з урахуванням підпункту 14.1.175 статті 14 та пункту 57.3. статті 57 ПК України набуло статусу податкового боргу 4 жовтня 2013 року, тобто після спливу 10 календарних днів після його узгодження 24 вересня 2013 року, а отже податковий орган пропустив строки давності, визначені пунктом 102.4 статті 102 ПК України, на вчинення дій по стягненню з Товариства податкового боргу в сумі 236777,15 грн (період часу з 4 жовтня 2013 року - набуття податкового зобов`язання статусу податкового боргу, та по 29 серпня 2017 року - день відкриття провадження у справі №819/1399/17 - минули встановлені ПК України 1095 днів для стягнення податкового боргу).
За позицією відповідача, позивач допустив порушення процедури звернення до адміністративного суду на проведення стягнення коштів з рахунків в банках платника податків та готівкових коштів згідно вимог статті 183-3 КАС України (в редакції Закону на час подання позову).
Скаржник в касаційній скарзі звертає увагу на те, що листом №30108/7/19-18-23-01 від 21 серпня 2015 року Головне управління ДФС в Тернопільській області надіслало виконавчий лист від 17 грудня 2013 року за №2-а/1970/3484/12, виданий 05 березня 2015 року, в Другий відділ ДВС Тернопільського МУЮ для примусового стягнення з рахунків Товариства 236777,15 грн штрафних санкцій, а вже 15 вересня 2015 року стягувач Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області за власною ініціативою звернулася в орган ДВС листом №32559/19-18-23-01 від 15 вересня 2015 року про повернення без виконання виконавчого листа від 17 грудня 2013 року за №2-а/1970/3484/12, внаслідок чого державним виконавцем було знято арешти з усіх рахунків боржника. Тобто, позивач добровільно і самостійно відмовився від стягнення податкового боргу з відповідача, а в подальшому - через 2 роки - звернувся ще раз до суду з простроченням строків звернення до суду з вимогою про стягнення податкового боргу вже у даній справі №819/1399/17.
Скаржник просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Суду не надано.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Департаментом САТ ДПС України на підставі акта перевірки від 12 липня 2012 року № 188/21-1/24627614, яким зафіксовано факт зберігання ТОВ "Аскор-Україна" алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, що є порушенням вимог статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", 17 серпня 2012 року прийнято рішення № 000197 про застосування до відповідача фінансових санкцій у виді штрафу у розмірі 236777,15 грн.
Не погодившись із рішенням від 17 серпня 2012 року № 000197 про застосування фінансових санкцій, Товариство звернулось до суду з позовом про його скасування. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі №2-а-1970/3158/12, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівською апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2015 року у справі № 2-а/1970/3484/12, задоволено адміністративний позов ДФС України до ТОВ "Аскор-Україна" про стягнення фінансових санкцій, стягнуто з Товариства у дохід держави фінансові санкції у розмірі 236777,15 грн.
17 серпня 2015 року Товариство звернулося до суду із заявою про перегляд постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року у справі №2-а/1970/3484/12 заяву Товариства про скасування постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами задоволено з підстав того, що відповідачу не надсилалась податкова вимога та відмовлено у позові ДФС України про стягнення фінансових санкцій з Товариства у виді штрафу у сумі 236777,15 грн.
З огляду на вказані обставини, Головне управління ДФС у Тернопільській області у серпні 2017 року звернулося до суду з позовом про стягнення податкового боргу з платежу адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 236777,15 грн, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача та за рахунок готівки, що належить ТОВ "Аскор-Україна".
Справа щодо стягнення з ТОВ "Аскор-Україна" податкового боргу розглядалася судами неодноразово.
Так, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року у справі №819/1399/17 адміністративний позов Головного управління ДФС у Тернопільській області до ТОВ "Аскор-Україна" про стягнення податкового боргу по платежу адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 236777,15 грн - задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом 5 серпня 2015 року ТОВ "Аскор-Україна" було надіслано податкову вимогу про сплату 236777,15 грн штрафних (фінансових) санкцій, яка не оскаржена, а тому з цієї дати податкове зобов`язання є узгодженим. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки відповідачем добровільно не сплачено узгоджене податкове зобов`язання, то такий податковий борг підлягає до стягнення у судовому порядку.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Аскор-Україна" задоволено. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №819/1399/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов`язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов`язаний прийняти податкове повідомлення-рішення. Прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні ПК України у разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме ПК України. Приписи статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам ПК України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами ПК України. Враховуючи те, що податковим органом не приймалось податкове повідомлення-рішення, а лише рішення про застосування фінансових санкцій, що суперечить податковому законодавству, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для винесення податкової вимоги і відповідно, для стягнення боргу, не було, отже, у задоволенні позову необхідно відмовити.
На постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року позивачем подано касаційну скаргу. Постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 року касаційну скаргу Головного управління ДФС України в Тернопільській області задоволено, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційним судом не було враховано, що вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, є передчасними та такими, що не відповідають правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Виробництво, експорт, імпорт, оптова і роздрібна торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР).
Частиною другою статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартос