ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 160/12154/20
адміністративне провадження № К/9901/26841/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н. В.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 160/12154/20
за позовом Гаєвого Олександра Вікторовича
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області,
третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дії, зобов`язання провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді
за касаційною скаргою Гаєвого Олександра Вікторовича
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Лукманової О. М., суддів Божко Л. А., Дурасової Ю. В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2020 року Гаєвий Олександр Вікторович (далі - позивач, Гаєвий О. В. ) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ТУ ДСА в Дніпропетровській області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (далі - третя особа), в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області Гаєвому Олександру Вікторовичу за період з 18 квітня 2020 року по 29 серпня 2020 року із застуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року;
1.2. зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області Гаєвому Олександру Вікторовичу на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, надбавки за вислугу років 20% посадового окладу за період з 18 квітня 2020 року по 29 серпня 2020 року;
1.3. допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;
1.4. зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, отримавши суддівську винагороду за квітень-серпень 2020 року, він дізнався про те, що розмір її виплати не відповідає розміру установленому Законом, у зв`язку з чим не погоджується із сумою виплаченої йому суддівської винагороди та вважає, що відповідачем порушено його право на належне матеріальне забезпечення. У зв`язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для задоволення вимог позову.
3. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що він є бюджетним розпорядником нижчого рівня, на якого покладено обов`язок організаційного забезпечення діяльності місцевих судів, зокрема здійснення видатків державного бюджету на виплату заробітної плати суддям. Конституційний Суд України в рішенні №10-р/2020 від 28.08.2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-1X) на майбутнє, проте фактично визнав їх чинність до ухвалення ним рішення. Отже, дія частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" втратила чинність 28.08.2020.
3.1. Таким чином, у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) були чинними і на підставі них судом здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди. За таких обставин, відповідач вважає, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 до 28.08.2020 не може вплинути, оскільки правовідносини у справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення.
3.2 Ураховуючи рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020, починаючи з 28 серпня 2020 року, виплата суддівської винагороди позивачу здійснюється судом у повному обсязі, відповідно до статті 135 Закону. Отже, прийняття Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 не є підставою для нарахування та виплати позивачу недорахованої суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону з 18.04.2020 до 28.08.2020, так як зазначене рішення не поширюється на правовідносини, що виникли до дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3.3. Тому посилання суду на неконституційність Закону № 553-ІХ не можуть бути підставою для визнання дій відповідача протиправними і відповідно, зобов`язання вчинити дії. Верховною Радою України 13.04.2020 прийнято Закон України № 553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 553-ІХ), який опубліковано в газеті "Голос України" від 17.04.2020 № 68 (7325) та набрав чинності 18.04.2020. Відповідно до частин першої та третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових ї посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
3.4. Обмеження, встановлене в частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосудця, членам Вищої кваліфікаційної комісії судців України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).
Таким чином, нарахована заробітна плата, грошове забезпечення працівників обмежується максимальним розміром 47 230 грн на місяць. Крім того повідомляємо, що положеннями статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та пункту 10 Прикінцевих положень Закону № 553-ІХ не вносяться зміни до умов оплати праці, тому попередження працівників про запровадження нових або зміну діючих умов оплати праці у бік погіршення не застосовується (стаття 103 Кодексу законів про працю України і стаття 29 Закону України "Про оплату праці").
3.5. За викладених обставин, відповідач вважає, що він як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-ІХ).
3.6. За доводами відповідача, статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та пунктом 10 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ не внесені зміни до умов оплати праці, тому попередження працівників про запровадження нових або про зміну діючих умов оплати праці у бік погіршення не застосовується (стаття 103 Кодексу законів про працю України і стаття 29 Закону України "Про оплату праці").
3.7. Відповідач зазначає, що в період з 18 квітня 2020 року по 29 серпня 2020 року здійснював нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу відповідно до норм чинного законодавства. Просить в задоволенні позову відмовити.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
4. Судом встановлено, що Гаєвий О.В. працює на посаді судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області згідно з Указом Президента України "Про призначення суддів" №571/2013 від 18.10.2013 та наказом Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 01.11.2013 №11-к про зарахування його до штату суду з 01.11.2013.
5. Згідно з довідкою від 19.10.2020№Б-с-1571, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області Гаєвому О.В., його суддівська винагорода у квітні-серпні 2020 року виплачувалася з обмеженням, яке складає 98201,45 грн.
6. Не погодившись з правомірністю дій відповідача щодо нарахування та виплати у вказаний період суддівської винагороди в обмеженому розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
7. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
7.1. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області Гаєвому Олександру Вікторовичу за період з 18 квітня 2020 року по 29 серпня 2020 року із застуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.
7.2. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області Гаєвому Олександру Вікторовичу на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, надбавки за вислугу років 20% посадового окладу за період з 18 квітня 2020 року по 29 серпня 2020 року.
7.3. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
7.4. В іншій частині вимог позову відмовлено.
8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України. Порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області Гаєвому Олександру Вікторовичу на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, надбавки за вислугу років 20% посадового окладу за період з 18 квітня 2020 року по 29 серпня 2020 року.
9. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог відмовлено.
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у періоді з 18.04.2020 по 28.08.2020 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області як державний орган, розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України від 13.04.2020 №553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
ІV. Касаційне оскарження
11. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 22 липня 2021 року.
12. Судом установлено, що суд першої інстанції відніс цю справу до категорії справ незначної складності помилково, оскільки згідно з пунктом 1 частини шостої статті 12 КАС України справами незначної складності є, у тому числі, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а приміткою до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у тому числі є судді (підпункт "г" пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України).
13. У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
14. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови неправильно застосовані норми права щодо виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування з квітня 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, тобто частин другої, третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та статті 130 Конституції України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20 щодо неправомірності обмеження, починаючи з 18.04.2020 виплати суддівської винагороди на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553- IX).
15. У зв`язку із зазначеним позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
16. У касаційній скарзі позивач не просить здійснювати судовий розгляд справи за його участі або за участі її представника.
17. Колегія суддів, уважаючи доведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ухвалою Верховного Суду 10 серпня 2021 року відкрила касаційне провадження та витребувала матеріали справи № 160/12154/20 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
18. 28 серпня 2021 року матеріали справи №160/12154/20 надійшли до Верховного Суду.
19. 31 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому представник відповідача заперечує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
20. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить проводити судовий розгляд справи без участі його представника.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
21. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі- КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
22. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
23. Приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
26. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
27. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
28. У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
29. За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина друга статті 4).
30. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
31. За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
39. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року
40. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX (далі - Закон № 553-IX), згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон № 294-IX доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (тут - в редакції, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).
40.1. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).
40.2. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті; частина третя).
41. Конституційний Суд України Рішенням від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 553-IX.
41.1. За текстом цього Рішення, указані положення законів № 294-IX, № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.