ПОСТАНОВА
Іменем України
11 жовтня 2021 року
м.Київ
справа №340/4040/20
адміністративне провадження №К/9901/6753/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Кравчук О.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, прийняту у складі головуючого судді Малиш Н.І., суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження ВП №62835274 від 18 серпня 2020 року.
2. Позов обґрунтовано тим, що відкриття виконавчого провадження здійснено з порушенням правил територіальної діяльності, оскільки виконавчим округом приватного виконавця є місто Київ, тоді як позивач, визначений боржником у виконавчому документі, зареєстрований та мешкає у м.Кропивницький та у нього відсутнє будь-яке майно, розташоване у м. Києві.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. Зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 .
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича із заявою про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса №12112, виданого 16 липня 2020 року, про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 22 647,13 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал".
Місцем реєстрації боржника вказано АДРЕСА_2, місцем фактичного проживання - АДРЕСА_3 .
5. 08 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем за результатами розгляду вищевказаної заяви винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62835274 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 22 647,00 грн. на користь ТОВ "Вердикт капітал".
6. Незгода з вказаною постановою стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 18 серпня 2020 року ВП №62835274.
Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень нуль копійок).
8. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності підтверджених відповідними документами, відомостей, які вказували б на фактичне проживання (перебування) ОСОБА_1 у м. Києві, у зв`язку з чим дійшов висновку, що місце проживання позивача не належить до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює діяльність, і тому виконавчий документ у виконавчому провадженні №62835274 прийнято до виконання відповідачем не за місцем фактичного проживання (перебування) боржника - фізичної особи.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін
9. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального законодавства, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити
10. Підставою відкриття касаційного провадження стала необхідність формування висновку щодо застосування положень статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" у контексті прийняття виконавчого документа до виконання за місцем проживання боржника та обов`язку у приватного виконавця перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника, якщо місце проживання боржника та місце його реєстрації є відмінними.
V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
11. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
12. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
14. Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
15. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
16. Частинами першою, другою статті 25 Закону № 1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
17. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
18. За змістом пункту 3 частини першої статті 4 і пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення за заявою стягувача на підставі виконавчого документа, у якому, зокрема, зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).
19. Частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII обумовлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
20. За приписами пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
21. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. При цьому місцем виконання рішення є місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника.
22. Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
23. Фізична особа може мати кілька місць проживання (частина шоста статті 29 Цивільного кодексу України).
24. За визначеннями, наведеними у статті 3 Закону України від 11.12.2003 №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
25. Відповідно до статті 6 цього Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
26. Отже, чинне законодавство України передбачає можливість для фізичної особи мати кілька місць проживання. Водночас адреса зареєстрованого місця проживання набуває статусу офіційної, і особа вправі очікувати, що якщо вона не повідомить іншого, то саме за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятися інші юридично значимі дії, які пов`язані з місцем її проживання.
27. Як установлено судами попередніх інстанцій у виконавчому документі зазначено дві адреси одна з яких є зареєстрованою. Зареєстроване місце проживання боржника: АДРЕСА_2, що не входить до виконавчого округу приватного виконавця.
28. Отже, вирішуючи питання застосування приписів статті 24 Закону №1404-VIII у контексті прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа за місцем проживання боржника фізичної особи, у тому числі за наявності кількох адрес проживання, зазначених у виконавчому документі Суд виходить з наступного.
29. Суд зазначає, що відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не звільняє його від обов`язку дотримуватися закріплених у статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" принципів верховенства права, законності, неупередженості і об`єктивності, а також здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, що, окрім іншого, вимагає від нього ефективно використовувати надані йому повноваження у процесі примусового виконання рішень, зокрема, право на безпосередній доступ до інформації про боржників, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних (частина п`ята статті 18 Закону №1404-VIII), право перевіряти інформацію про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі (частина п`ята статті 24 Закону №1404-VIII), право перевіряти документи надані стягувачем, які підтверджують, що адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія виконавчого округу приватного виконавця (пункт 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, далі - Інструкція) тощо.
30. Суд наголошує, що чинне законодавство України дозволяє суб`єкту владних повноважень установити лише зареєстроване місце проживання особи. Про інше місце свого проживання, яке не зареєстроване в установленому порядку, особа може самостійно повідомити суб`єкту владних повноважень чи його посадовій або службовій особі.
31. Такий висновок узгоджується з приписами Закону №1404-VIII та Інструкції, які зобов`язують боржника повідомляти виконавця про зміну місця проживання.
32. Таким чином, отримавши виконавчий документ, пред`явлений за адресою проживання боржника, на яку поширюється територія виконавчого округу приватного виконавця, останній має перевірити належність зазначеної у заяві адреси зареєстрованому місцю проживання боржника, а в іншому випадку - повернути виконавчий документ. В разі зазначення у заяві кількох адрес проживання боржника, алгоритм дій приватного виконавця є незмінним та передбачає встановлення відповідності зареєстрованого місця проживання боржника виконавчому округу, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність.
33. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20, згідно з якою відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі, до якого належить зареєстрована адреса місця проживання боржника, відповідатиме принципу юридичної визначеності, вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС України та вимогам статті 24 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас, що стосується місця проживання боржника, яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, то таке місце проживання, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самим боржником, що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання, закріпленому Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні цього Закону.
34. З огляду на викладене та зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких даних, які би підтверджували факт проживання боржника на території виконавчого округу, у якому приватний виконавець здійснює свою діяльність на час відкриття виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у приватного виконавця підстав для прийняття виконавчого документа до виконання і відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі міста Києва.
35. За огляду на наведене, Суд, на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та наявних у ній доказів, дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам процесуального закону, є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
36. На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
37. Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
38. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
39. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
40. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд