ПОСТАНОВА
Іменем України
11 жовтня 2021 року
м.Київ
справа №420/7214/20
адміністративне провадження №К/9901/31865/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року, ухвалене у складі головуючого судді Аракелян М.М. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Домучсі С.Д., суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, у якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №62199763 від 18.06.2020.
2. Позов обґрунтовано тим, що відкриття виконавчого провадження здійснено з порушенням правил територіальної діяльності, оскільки виконавчим округом приватного виконавця є місто Київ, тоді як позивачка, визначена боржником у виконавчому документі, має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 та у неї відсутнє будь-яке майно, розташоване у м. Києві.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. 28.05.2020 за вх.№8228 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни звернулось ТОВ "Алекскредит" із заявою про примусове виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем за №10921 від 29.04.2020.
4. У виконавчому написі №10921 місцем проживання позивачки визначено АДРЕСА_2, місцем реєстрації визначено АДРЕСА_1 .
5. Виконавчий напис видано на підставі Договору про надання кредиту №2688746 від 09.09.2019.
6. 28.05.2020 відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження. Адресою ОСОБА_1 визначено: АДРЕСА_2 .
7. 28.05.2020 відповідачем прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника.
8. 18.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною винесено постанову №62199763 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
9. Незгода з відкриттям виконавчого провадження №62199763 стала підставою для звернення позивачки до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №62199763 від 28.05.2020.
11. Розглядаючи правомірність саме постанови про відкриття провадження від 28.05.2020, а не постанови датованої 18.06.2020, яку визначено позивачкою у позовних вимогах, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка у позовній заяві надає оцінку постанові про відкриття виконавчого провадження, помилково зазначаючи дату такої постанови 18.06.2020, оскільки саме таку постанову нею отримано за місцем роботи. Втім, як встановлено судом із матеріалів виконавчого провадження, постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 28.05.2020.
Таким чином за аналізом доводів позовної заяви та наявних у суду письмових доказів, беручи до уваги ту обставину, що відповідачем у відзиві на позовну заяву наводяться доводи щодо правомірності саме відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що предметом позову є постанова про відкриття виконавчого провадження №62199763 від 28.05.2020.
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
12. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства України прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил діяльності приватних виконавців за наявності документально підтвердженої адреси позивачки, а саме зареєстрованого місця її проживання в іншому виконавчому окрузі, яка могла бути перевірна відповідачем, однак цього вчинено не було.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін
13. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального законодавства, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити
14. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника, яке вказано у виконавчому написі, і що приватний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження здійснює перевірку відповідності виконавчого документу вимогам ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" щодо його оформлення, проте не здійснює перевірку змісту такого виконавчого документа.
15. Підставою відкриття касаційного провадження стала необхідність формування висновку щодо застосування положень статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" у контексті прийняття виконавчого документа до виконання за місцем проживання боржника та обов`язку у приватного виконавця перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника, якщо місце проживання боржника та місце його реєстрації є відмінними.
16. Позивачкою подано відзив на касаційну скаргу, в якому вона зазначає про те, що ніколи не проживала в м.Київ та про отримання постанови відповідача від 21.10.2020, якою скасовано постанову від 18.06.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
17. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
18. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
20. Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
21. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
22. Частинами першою, другою статті 25 Закону № 1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
23. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
24. За змістом пункту 3 частини першої статті 4 і пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення за заявою стягувача на підставі виконавчого документа, у якому, зокрема, зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).
25. Частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII обумовлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
26. За приписами пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
27. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. При цьому місцем виконання рішення є місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника.
28. Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
29. Фізична особа може мати кілька місць проживання (частина шоста статті 29 Цивільного кодексу України).
30. За визначеннями, наведеними у статті 3 Закону України від 11.12.2003 №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
31. Відповідно до статті 6 цього Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
32. Отже, чинне законодавство України передбачає можливість для фізичної особи мати кілька місць проживання. Водночас адреса зареєстрованого місця проживання набуває статусу офіційної, і особа вправі очікувати, що якщо вона не повідомить іншого, то саме за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятися інші юридично значимі дії, які пов`язані з місцем її проживання.
33. Як установлено судами попередніх інстанцій у виконавчому документі зазначено дві адреси одна з яких є зареєстрованою. Зареєстроване місце проживання боржника: АДРЕСА_1, яке не входить до виконавчого округу приватного виконавця.
34. Отже, вирішуючи питання застосування приписів статті 24 Закону №1404-VIII у контексті прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа за місцем проживання боржника фізичної особи, у тому числі за наявності кількох адрес проживання, зазначених у виконавчому документі Суд виходить з наступного.
35. Суд зазначає, що відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не звільняє його від обов`язку дотримуватися закріплених у статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" принципів верховенства права, законності, неупередженості і об`єктивності, а також здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, що, окрім іншого, вимагає від нього ефективно використовувати надані йому повноваження у процесі примусового виконання рішень, зокрема, право на безпосередній доступ до інформації про боржників, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних (частина п`ята статті 18 Закону №1404-VIII), право перевіряти інформацію про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі (частина п`ята статті 24 Закону №1404-VIII), право перевіряти документи надані стягувачем, які підтверджують, що адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія виконавчого округу приватного виконавця (пункт 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, далі - Інструкція) тощо.
36. Суд наголошує, що чинне законодавство України дозволяє суб`єкту владних повноважень установити лише зареєстроване місце проживання особи. Про інше місце свого проживання, яке не зареєстроване в установленому порядку, особа може самостійно повідомити суб`єкту владних повноважень чи його посадовій або службовій особі.
37. Такий висновок узгоджується з приписами Закону №1404-VIII та Інструкції, які зобов`язують боржника повідомляти виконавця про зміну місця проживання.
38. Таким чином, отримавши виконавчий документ, пред`явлений за адресою проживання боржника, на яку поширюється територія виконавчого округу приватного виконавця, останній має перевірити належність зазначеної у заяві адреси зареєстрованому місцю проживання боржника, а в іншому випадку - повернути виконавчий документ. В разі зазначення у заяві кількох адрес проживання боржника, алгоритм дій приватного виконавця є незмінним та передбачає встановлення відповідності зареєстрованого місця проживання боржника виконавчому округу, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність.
39. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20, згідно з якою відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі, до якого належить зареєстрована адреса місця проживання боржника, відповідатиме принципу юридичної визначеності, вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС України та вимогам статті 24 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас, що стосується місця проживання боржника, яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, то таке місце проживання, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самим боржником, що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання, закріпленому Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні цього Закону.
40. З огляду на викладене та зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких даних, які би підтверджували факт проживання боржника на території виконавчого округу, у якому приватний виконавець здійснює свою діяльність на час відкриття виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у приватного виконавця підстав для прийняття виконавчого документа до виконання і відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі міста Києва.
41. За огляду на наведене, Суд, на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та наявних у ній доказів, дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам процесуального закону, є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
42. На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
43. Згідно з статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
44. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
45. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
46. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд