УХВАЛА
6 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №554/690/17
провадження № 13-181кс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Григорʼєвої І. В.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І ., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) кримінального провадження за касаційною скаргою захисника Литовченка Р. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Полтавського апеляційного суду від 1 лютого 2021 року і
встановила:
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 5 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311 Кримінального кодексу України (далі - КК), а за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 27 і ч. 3 ст. 307 КК - виправдано.
За апеляційною скаргою прокурора Полтавський апеляційний суд 1 лютого 2021 року скасував частково вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 й ухвалив свій вирок.
Захисник Литовченко Р.В., не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його в касаційному порядку. Наводячи доводи про незаконність вироку апеляційного суду, сторона захисту серед іншого стверджувала про відстність правових підстав для його ухвалення, оскільки прокурор відмовився від апеляційної скарги.
Ухвалою від 28 вересня 2021 року колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - колегія суддів, Касаційний кримінальний суд відповідно), керуючись ч. 5 ст. 4341 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), передала кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на розгляд Великої Палати. За висновком колегії суддів, справа містить виключну правову проблему, яку необхідно вирішити насамперед задля забезпечення розвитку права. Відповідно до змісту ухвали положення кримінального процесуального закону, у яких законодавець передбачив право особи, котра подала апеляційну скаргу, на відмову від неї, визначені надто абстрактно. А тому Велика Палата має висловитися з питань застосування положень ч. 1 ст. 403 КПК, зокрема і щодо дій суду апеляційної інстанції у разі відмови прокурора від своєї скарги після завершення судових дебатів.
На обґрунтування своєї позиції Касаційний кримінальний суд послався на наявність різних наукових підходів із зазначеного питання.
Позиція Великої Палати
Законом України від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики.
Велика Палата за певних умов переглядає судові рішення в касаційному порядку саме з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Порядок та спосіб виконання завдань судочинства, покладених на Верховний Суд, визначено процесуальним законом.
За змістом положень ч. 5 ст. 4341 КПК підставою для передачі кримінальної справи на розгляд Великої Палати є обґрунтований висновок суду, який розглядає справу в касаційному порядку, про те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до ч. 4 ст. 4342 КПК ухвала про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати має бути належним чином умотивована.
Як раніше вже неодноразово наголошувалось у рішеннях Великої Палати, виключну правову проблему належить оцінювати з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. З огляду саме на ці критерії має бути підтверджено той факт, що проблема наявна не в одному конкретному провадженні, але й існує в інших, або вона може виникнути з урахуванням позиції, щодо якої постає питання юридичної невизначеності.
Виключна правова проблема може полягати у недостатньому законодавчому врегульованні правовідносин, у відсутності сталої судової практики, тривалому існуванні колізій у застосуванні норм права і неусуненні розбіжностей. За своєю правовою природою така проблема має зачіпати фундаментальні права та свободи особи.
Отже, передаючи справу на розгляд Великої Палати, колегія суддів повинна обгрунтувати факт наявності виключної правової проблеми, тобто відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або/та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів, у тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
Згідно з ч. 6 ст. 4342 КПК Велика Палата перевіряє підстави для передачі кримінального провадження на її розгляд.
Перевіривши наведені колегією суддів аргументи щодо наявності виключної правової проблеми, Велика Палата дійшла висновку про відсутність підстав для передачі кримінального провадження на її розгляд.
Як убачається з ухвали Касаційного кримінального суду, у ній не сформульовано, у чому полягає виключність правової проблеми, і не наведено обґрунтування неможливості її вирішення колегією суддів під час касаційного перегляду. Крім того, в ухвалі не зазначено жодного прикладу різного підходу у правозастосуванні ч. 1 ст. 403 КПК судом при здійсненні правосуддя.
Разом із цим саме Касаційний кримінальний суд своїми рішеннями формує судову практику з метою її єдності і сталості.
Посилання в ухвалі від 28 вересня 2021 року на різні наукові підходи не є прийнятними, адже самі собою розбіжності у висновках окремих науковців ще не свідчать про наявність виключної правової проблеми при застосуванні інституту відкликання апеляційної скарги і не можуть слугувати достатньою підставаю для передачі справи на розгляд Великої Палати.
Тому згідно з правилами ч. 6 ст. 4342 КПК кримінальне провадження підлягає поверненню колегії суддів для подальшого розгляду в межах її повноважень, відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись статтями 4341, 4342 КПК, Велика Палата Верховного Суду