УХВАЛА
05 жовтня 2021 року
м. Київ
Справи № 752/25120/18, 991/703/20, 991/982/20, 991/4794/20
Провадження № 13-66зво20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Лобойка Л. М.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
за участю секретаря судового засідання Косіциної Н. М.,
заявника ОСОБА_1,
захисників заявника - адвокатів Казака К. І., Лисака О. М., Лутковської В. В., Маліневського О. М., Пономаренка Д. В.,
прокурора Козачини С. С.
розглянула в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом і
ВСТАНОВИЛА:
1. Національне антикорупційне бюро України розслідує кримінальне провадження № 52017000000000361 від 01 червня 2017 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших осіб, окрім того, виділене з цієї справи провадження № 52020000000000184від 12 березня 2020 року щодо ОСОБА_5, за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України (далі - КК), щодо обставин заволодіння державними коштами в особливо великому розмірі - 54 179 613,40 грн, під приводом виконання рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) з використанням товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Золотий Мандарин Ойл" та підприємства з ознаками фіктивності - ТОВ "Іссахар-Зевулун Експорт-Імпорт", зареєстрованого на ім`я ОСОБА_6, а також легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
2. Голосіївський районний суд міста Києва ухвалою від 12 грудня 2018 року відмовив у задоволенні клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 205 КК у зв`язку з закінченням строків давності і повернув клопотання для здійснення кримінального провадження в загальному порядку.
3. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд) від 11 вересня 2019 року, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року скасовано, ОСОБА_6 звільнено на підставі статті 49 КК від кримінальної відповідальності за статтею 205 цього Кодексу, а кримінальне провадження щодо нього закрито.
4. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 червня 2020 року, залишеною без змін 03 липня 2020 року Апеляційною палатою цього суду (далі - Апеляційна палата), ОСОБА_5 обрано запобіжний захід - тримання під вартою.
5. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 лютого 2020 року, залишеною без змін 21 лютого 2020 року Апеляційною палатою,щодо ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід - заставу в розмірі 7 000 000 грн.
6. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2020 року, залишеною без змін 10 березня 2020 року Апеляційною палатою, щодо ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід - заставу в розмірі 630 600 грн.
7. Під час досудового розслідування правоохоронні органи дійшли попереднього висновку про можливу участь ОСОБА_1 у злочинній діяльності всіх зазначених осіб як організатора, котрий спільно з ОСОБА_5 розробив план заволодіння коштами державного бюджету і керував діями співучасників.
8. Оскільки заявник як чоловік судді ЄСПЛ є носієм імунітету, гарантованого статтею 1 Шостого протоколу до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи (далі - Шостий протокол), статтею 51 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція, ЄКПЛ), Офіс Генерального прокурора ініціював перед Судом питання про зняття з ОСОБА_1 імунітету щодо всіх стадій кримінального провадження, у тому числі повідомлення про підозру, проведення за його участю слідчих та процесуальних дій, висунення обвинувачення та здійснення судового розгляду.
9. Рішенням від 06 липня 2020 року ЄСПЛ відхилив клопотання Офісу Генерального прокурора. За викладеними в цьому рішенні висновками Суду Україна не продемонструвала, що за умови зняття імунітету кримінальне переслідування заявника супроводжувалось би необхідними гарантіями захисту його прав.
10. У заяві про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження ОСОБА_1 просить скасувати ухвали: Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року щодо ОСОБА_6, слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 червня 2020 року та Апеляційної палати від 03 липня 2020 року щодо ОСОБА_5, слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 лютого 2020 року та Апеляційної палати від 21 лютого 2020 року щодо ОСОБА_2, слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2020 року та Апеляційної палати від 10 березня 2020 року щодо ОСОБА_3 .
Заявник також просить закрити кримінальне провадження від 01 червня 2017 року (№ 52017000000000361) та всі виділені з нього провадження.
11. Аргументуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що підставою для відмови в позбавленні його імунітету стало констатоване Судом недодержання правоохоронними органами міжнародних зобов`язань України під час досудового розслідування. За твердженням заявника, викладені в оспорюваних ухвалах висновки суду про факт і обставини вчинення злочину ОСОБА_6, зміст повідомлення про підозру ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та клопотання про обрання, застосування запобіжних заходів стосовно цих осіб ґрунтувалися на доказах, одержаних у результаті порушення імунітету ОСОБА_1 .
12. За заявою ОСОБА_1 суддею Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) ухвалою від 17 вересня 2020 року відкрито провадження з перегляду судових рішень за виключними обставинами.
13. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисники підтримали подану заяву. Прокурор заперечив обґрунтованість вимог заявника.
14. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали, Велика Палата дійшла висновку про відсутність підстав для здійснення провадження за виключними обставинами у порядку, встановленому главою 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), й необхідність закриття провадження з огляду на таке.
Щодо рішення ЄСПЛ про відмову у знятті імунітету
15. Передбачена пунктом 2 частини третьої статті 459 КПК підстава для перегляду судових рішень за виключними обставинами виникає в разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.
16. Такі порушення можуть бути констатовані рішеннями міжнародної судової установи, які винесені за результатами розгляду передбачених статтею 34 ЄКПЛіндивідуальних заяв і набули статусу остаточних з підстав і в порядку, встановлених статтями 42, 44 Конвенції.
17. Лише в межах розгляду зазначених заяв Суд розв`язує віднесені статтею 32 ЄКПЛ до його юрисдикції питання про наявність чи відсутність стверджуваного заявником недотримання державою міжнародних зобов`язань.
18. Звертаються до виконання під наглядом Комітету Міністрів Ради Європи (далі - Комітет Міністрів) у порядку, встановленому статтею 46 Конвенції, лише рішення, прийняті Судом у порядку реалізації своїх юрисдикційних повноважень за результатами розгляду заяв або справ, визначених у статтях 33, 34 ЄКПЛ.
19. Натомість клопотання компетентного органу держави про зняття імунітету з судді ЄСПЛ або його близького родича має інші юридичну природу, мету і вирішується за процедурою, відмінною від розгляду індивідуальних заяв.
20. Зміст імунітету розкрито у чинних міжнародних договорах, які відповідно до частини першої статті 9 Конституції України, частини першої статті 19 Закону "Про міжнародні договори України" є частиною національного законодавства.
21. Зокрема, положення статті 1 Шостого протоколу наділяють суддів ЄСПЛ, їх подружжя та малолітніх дітей привілеями, імунітетами та пільгами, які відповідно до міжнародного права надаються дипломатичним представникам, в тому числі визначеними у статті 18 Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи.
22. Крім цього, дипломатичні агенти згідно зі статтею 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції країни перебування, а також не зобов`язані давати показання як свідки.
23. За наведених обставин не викликає сумніву обов`язок держави дотримуватися гарантій імунітету суддів ЄСПЛ та їх подружжя відповідно до статті 1 Шостого протоколу. Ці гарантії зумовлюють недопустимість кримінального переслідування судді Суду або члена його сім`ї, в тому числі повідомлення цих осіб про підозру, проведення щодо них слідчих дій до зняття імунітету ЄСПЛ за клопотанням уповноваженого правоохоронного органу держави з підстав і в порядку, встановлених зазначеним вище джерелом міжнародного права.
24. Розгляд клопотання про позбавлення імунітету суддів ЄСПЛ або членів їх сімей вирішується Пленарним засіданням відповідно до статті 4 Шостого протоколу. Виходячи зі змісту наведеної міжнародно-правової норми, а також статті 25 Конвенції, повноваження Пленарного засідання стосуються вирішення адміністративних, організаційних та процедурних питань і не поширюються на здійснення міжнародною судовою установою своїх юрисдикційних функцій щодо встановлення факту і наслідків порушення державами міжнародних зобов`язань при вирішенні справ національними судами.
25. Рішення Суду про позбавлення чи відмову в позбавленні імунітету має процедурний характер і не може ототожнюватися з рішеннями міжнародної судової установи, прийнятими за наслідками розгляду заяв про порушення конвенційних прав особи. Результат розгляду клопотання про зняття імунітету поширюється виключно на суддю ЄСПЛ або його близького родича та зумовлює лише допустимість або недопустимість застосування щодо конкретної особи заходів і вчинення дій, у тому числі слідчих, від яких носій імунітету захищений нормами міжнародного права.
26. З огляду на викладене рішення про відмову в позбавленні імунітету судді ЄСПЛ або члена його сім`ї не є рішенням Суду, яке би констатувало порушення державою міжнародних зобов`язань при вирішенні конкретної справи судом.
27. Статті 1, 10 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" містять вичерпний перелік рішень ЄСПЛ, які є підставою для застосування передбачених цим Законом заходів індивідуального характеру, в тому числі повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження. До означених актів належать остаточні рішення Суду у справах проти України, якими: визнано порушення Конвенції, вирішено питання щодо справедливої сатисфакції, дружнього врегулювання або схвалено умови односторонньої декларації.
28. Рішення Пленарного засідання Суду, прийняте за результатами розгляду клопотання про зняття з особи імунітету, не є таким актом, а отже, не зумовлює передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 459 КПК правового наслідку, яким є виникнення підстави для перегляду на національному рівні судових рішень у порядку виключного провадження.
29. На користь наведеного вище свідчить і зміст відповіді Комітету Міністрів на запит Великої Палати, викладеної в листі від 08 червня 2021 року (SecCM/OUT(2021)78e), про те, що зазначений орган здійснює нагляд за виконанням державами-відповідачами рішень ЄСПЛ і умов мирових угод, а рішення Пленуму Суду про відмову в позбавленні особи імунітету не підпадає під цю категорію і тому його виконання не підлягає нагляду з боку Комітету Міністрів.
30. Необхідною умовою прийняття ЄСПЛ індивідуальної заяви особи, котра вважає свої права порушеними державою, за змістом пункту 1 статті 35 Конвенції є вичерпання цією особою всіх національних засобів юридичного захисту. Ці засоби захисту можуть вважатися вичерпаними лише після завершення відповідної судової процедури, постановлення за її наслідками вироку чи ухвали, використання заінтересованою особою всіх процесуальних можливостей їх оскарження до суду вищого рівня і набрання цими рішеннями законної сили.
31. На підставіаналізу зазначеної вище норми міжнародного права у сукупності і взаємозв`язку з вимогами національного законодавства Велика Палата дійшла висновку, що передбачена пунктом 2 частини третьої статті 459 КПК підстава для перегляду судових рішень за виключними обставинами виникає за сукупності таких умов: кримінальне провадження, в межах якого прийнято відповідні рішення, завершено; особа, яка вважає, що її конвенційні права порушено, використала всі процесуальні можливості оскарження рішень судів на національному рівні, після чого звернулася до ЄСПЛ; за результатами розгляду індивідуальної заяви такої особи міжнародна судова установа констатувала недотримання державою вимог Конвенції чи протоколів до неї при вирішенні справи судом; з заявою про перегляд судових актів у порядку екстраординарного провадження звернувся учасник судового провадження, прав та інтересів якого вони стосуються і на користь якого прийнято рішення ЄСПЛ. Однак наведені умови у цьому провадженні не дотримані.