ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 912/1583/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Шульги А.О.,
відповідача - Сидоренко Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина - Сервіс",
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Вечірко І.О., судді - Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.)
від 29.06.2021,
у справі за позовом ОСОБА_1,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс",
про стягнення 4 201 692,01 грн
В С Т А Н О В И В:
у червні 2021 року до Господарського суду Кіровоградської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ "Валентина-Сервіс" про стягнення 4 215 045,93 грн ринкової вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства та 100 000,00 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з виплати йому вартості частини майна ТОВ "Валентина-Сервіс" як учаснику, який вибув з товариства.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Валентина-Сервіс" на користь ОСОБА_1 3 701 692,01 грн ринкової вартості частини майна ТОВ "Валентина-Сервіс" та 69 682,00 грн моральної шкоди.
За висновками господарських судів вартість частини майна ТОВ "Валентина- Сервіс", що належить до сплати ОСОБА_1, пропорційна його частці у статутному капіталі, складає 4 028 091,94 грн. Вказали про наявність підстав для відшкодування позивачу спричиненої моральної шкоди.
У липні 2021 року ТОВ "Валентина-Сервіс" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021, а справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.
Підставами для скасування судового рішення відповідач зазначає порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Зокрема, судом необґрунтовано відхилено його клопотання про проведення повторної судової комплексної експертизи та, як наслідок, не досліджено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення Господарського суду Кіровоградської області та постанову Центрального апеляційного господарського суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Зазначив попередній розрахунок суми судових витрат позивача на професійну правнича допомогу у суді касаційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, відповідно до п. 1.3.2 статуту ТОВ "Валентина-Сервіс" від 24.09.2006 ОСОБА_1 був учасником ТОВ "Валентина-Сервіс" та володів згідно з п. 5.8.2.1 статуту товариства 36 % загального розміру статутного капіталу товариства.
20.02.2017 ОСОБА_1 склав заяву, за змістом якої ним заявлено про вихід із ТОВ "Валентина-Сервіс" через тридцять днів після отримання ТОВ "Валентина-Сервіс" заяви засобами поштового зв`язку, виклав прохання про проведення всіх дій, передбачених законодавством для проведення загальних зборів засновників товариства та виплати вартості частини майна товариства пропорційно частці у статутному фонді, за ринковими цінами, частки грошових коштів станом на 28.12.2016 та виплати відповідних дивідендів за 2016 рік в строк до дванадцяти місяців після його виходу 28.11.2016.
Вказану заяву посвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Прохором Л.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 198.
31.03.2017 відповідно до протоколу № 4 загальних зборів учасників ТОВ "Валентина-Сервіс" ОСОБА_1 виключено зі складу учасників ТОВ "Валентина-Сервіс" згідно з поданою заявою з передачею належної йому частки в статутному капіталі ТОВ "Валентина Сервіс".
Відповідно до листа № 27 від 30.03.2018 ТОВ "Валентина-Сервіс" повідомило ОСОБА_1 про те, що 30.03.2018 на його рахунок здійснено сплату вартості частини майна пропорційної його частці як учасника ТОВ "Валентина-Сервіс", належної при виході з товариства станом на 30.03.2017, грошовими коштами у сумі 326 399,93 грн.
Позивач, не погодившись з розміром виплати вартості частини майна, вважаючи його заниженим, звернувся з позовом у цій справі до господарського суду.
Згідно із ч. 1 ст. 88 ГК України учасники господарського товариства мають право, зокрема, вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти у встановленому порядку з товариства.
Згідно з ст. 148 ЦК України (в редакції на час виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Валентина-Сервіс"), учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.
Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.
Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.
Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14.
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на час виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Валентина-Сервіс") при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Відповідно до пунктів 4.5.1 та 4.5.2 статуту ТОВ "Валентина-Сервіс" учасник може вийти з товариства за власною заявою або може бути виключеним з товариства за рішенням його вищого органу. При виході учасника з товариства виплата вартості частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі здійснюється грошовими коштами протягом 12 місяців після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства.
Вартість частини майна товариства для здійснення виплати учаснику, що виходить, розраховується як пропорційна його частці у статутному капіталі у процентному відношенні частина вартості чистих активів товариства (за виключенням зобов`язань), які обліковуються у даних бухгалтерського обліку за наслідками року, в якому учасник вийшов із товариства.
Судами встановлено, що 30.03.2018 ТОВ "Валентина-Сервіс" перерахувало ОСОБА_1 вартість частки майна пропорційно частці учасника у статутному капіталі у сумі 326 399,93 грн, що розрахована таким чином: вартість чистих активів за даними фінансової звітності станом на 30.03.2017 у розмірі 1 126 293,78 грн * частку учасника 36 % = 405 465,76 грн, за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб (18 %) 72 983,84 грн та військового збору (1,5%) 6 081,99 грн.
В обґрунтування розміру виплаченої частки майна ТОВ "Валентина-Сервіс" посилалося на звіт про фінансові результати від 26.03.2018, виготовлений приватною аудиторською фірмою "АС-АУДИТ", рішення загальних зборів учасників ТОВ "Валентина-Сервіс", оформлене протоколом № 5 від 27.03.2018 (а.с. 162-163, т. 2).
Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
Частиною 1 ст. 66 та ст. 139 ГК України встановлено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.
За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної вартості чистих активів товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів (висновок Верховного Суду у справах № 924/27/18, № 902/368/19, № 903/744/19, № 910/17473/16, № 924/27/18).
Матеріали справи містять висновок експертного дослідження за результатами проведення оціночно-будівельного та оціночно-земельного досліджень № 154 від 27.03.2018 судового експерта Хомутенка Д. Г., проведеного за заявою адвоката Шульги А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 . Експертом зроблено висновки, що ринкова вартість об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 1026,7 кв.м, що знаходиться за адресою Кіровоградська обл., м. Кропивницький (м. Кіровоград), вул. Родимцева генерала (вул. Родімцева), 106, станом на 30.03.2017, складала 12 535 440,46 грн; ринкова вартість права оренди (для орендаря) земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:44:344:0021 площею 0,4644 га, що виникло відповідно до додаткової угоди серія та номер: 41, виданий 29.09.2016, сторони договору: Кіровоградська міська рада та ТОВ "Валентина-Сервіс", рішення Кіровоградської міської ради (третя сесія сьомого скликання), серія та номер: 397, від 14.06.2016 станом на 30.03.2017, складала 79 686,93 грн.
Окрім того, відповідачем було надано до суду висновок експертного дослідження Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.11.2017 № 98-100/1208/1209/1579/1583-1646/17-27 за результатами проведення комплексного експертного оціночно-будівельного, товарознавчого, автотоварознавчого та економічного дослідження проведений на замовлення директора ТОВ "Валентина-Сервіс", на вирішення якого було поставлено питання: визначити вартість чистих активів товариства (за виключенням зобов`язань) в розмірі 36 % станом на 28 лютого 2017 року. Експертами зроблено висновок, що за даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності ТОВ "Валентина-Сервіс", з урахуванням ринкової вартості основних засобів вартість чистих активів товариства (за виключенням зобов`язань) в розмірі 36 % станом на 28.02.2017 складає 1 403 600,00 грн.
Враховуючи необхідність визначення дійсної вартості чистих активів ТОВ "Валентина-Сервіс" та поданих учасниками справи різних за висновками експертиз, ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2018 призначено комплексну судову економічну, оціночно-будівельну, товарознавчу, автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Кропивницькому відділенню Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, за результатами якої складено висновок експертів № 4464/4465/4466/18-27,3958-4239/20-27 від 30.09.2020.
За результатами експертизи від 30.09.2020, експертами зроблено такі висновки:
1. Комплексною економічною, оціночно-будівельною, автотоварознавчою, товарознавчою експертизою у справі № 912/1583/18 встановлено, що дійсна (ринкова) вартість активів ТОВ "Валентина-Сервіс", з урахуванням майнових зобов`язань станом на 30.03.2017 складає 11 189 144,27 грн.
2. За умови документального підтвердження внесення (оплати) ОСОБА_1 частки в розмірі 5040,00 грн, що складає 36 % вкладу в статутний капітал ТОВ "Валентина-Сервіс" (пп. 5.8.2.1 п. 5.8 в редакції статуту затвердженого загальними зборами учасників, протокол № 20 від 24.09.2006), із врахуванням норм ч. 2 ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та пп. 5.8.2, пп. 5.8.3, пп. 8.4, пп. 5.8.5 п. 5.8 редакції статуту ТОВ "Валентина-Сервіс" від 24.09.2006, вартість частини майна ТОВ "Валентина-Сервіс", що належить до сплати ОСОБА_1, пропорційна його частці в статутному капіталі (36 % статутного капіталу), з урахуванням майнових зобов`язань, станом на 30.03.2017 складає 4 028 091,94 грн (11 189 144,27 грн х 36%), а з урахуванням виплачених 30.03.2018 коштів в якості частини частки вартості майна товариства в сумі 326 399,93 грн, сума до сплати складає 3 701 692,01 грн (4 028 091,94 грн - 326 399,93 грн).
Оцінивши надані сторонами докази на підтвердження ринкової вартості майна ТОВ "Валентина-Сервіс" для визначення частки, що належить до сплати ОСОБА_1 та пояснення судових експертів, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний суд, при ухваленні оскаржуваного рішення врахував висновок комплексної судової економічної, оціночно-будівельної, товарознавчої, автотоварознавчої експертизи від 30.09.2020.
Встановивши обставини протиправної бездіяльності відповідача у виплаті на користь ОСОБА_1 належного розміру вартості чистих активів товариства, суди дійшли висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу спричиненої моральної шкоди в сумі 69 682,00 грн, оскільки це відповідає обставинам справи, засадам розумності, справедливості.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з відмовою Центрального апеляційного господарського суду у призначенні в цій справі повторної експертизи вартості майна ТОВ "Валентина-Сервіс".
Так, відповідачем до апеляційного господарського суду подано клопотання про призначення повторної комплексної судової економічної, оціночно-будівельної, товарознавчої експертизи, проведення якої відповідач просив доручити судовим експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Частиною 2 ст. 99 ГПК України передбачено право суду призначити додаткову або повторну судову експертизу.
Згідно з частиною другою статті 107 Господарського процесуального кодексу України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.
Повторною визнається судова експертиза, при проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об`єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об`єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.
Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.
Призначення повторної експертизи є правом, а не обов`язком суду, яке (право) він реалізує в межах власних повноважень, з урахуванням обставин справи і зібраних у ній доказів.
У цьому випадку призначення місцевим господарським судом комплексної експертизи було доречним і виправданим з огляду на наявність суперечливих висновків експертних досліджень, що проводилися на замовлення сторін.
Відмова апеляційного суду у призначенні повторної експертизи обґрунтована тим що, відповідач не довів, що висновок експертів комплексної судової економічної, оціночно-будівельної, товарознавчої експертизи від 30.09.2020, виконаний на підставі ухвали місцевого суду є помилковим, суперечить іншим матеріалам справи, при цьому суд не вияв істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
Апеляційним судом враховано, що місцевим господарським судом в судовому засіданні було отримано пояснення судових експертів щодо наявності у експертних дослідженнях різниці у встановленні ринкової вартості активів товариства.
Сама по собі незгода сторони з експертним висновком (№ 4464/4465/4466/18-27/3958-4239/20-27 від 30.09.2020) не є достатньою підставою для призначення повторної судової експертизи.
Отже, доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції невмотивовано відхилив його клопотання про призначення повторної експертизи є безпідставними.
Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятих ними судових рішень.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх судових інстанцій - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд