ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №160/10640/20
адміністративне провадження № К/9901/17507/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді- доповідача Бевзенка В. М.,
суддів: Кравчука В. М., Чиркіна С. М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 160/10640/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (прийняту у складі: головуючого судді Панченко О. М., суддів Іванова С. М., Чередниченка В. Є.)
ВСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 році ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач ГУ ПФУ), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до заяви від 25.02.2020 та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - ТУ ДСА в Дніпропетровській області) від 24.02.2020 № Б-с- 358, починаючи з 19.02.2020;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 82 % від суддівської винагороди, визначеної у довідці ТУ ДСА в Дніпропетровській області від 24.02.2020 № Б-с-358, без обмеження граничного розміру та з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 та із здійсненням в подальшому перерахунку щомісячного довічного утримання у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, зокрема, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82% суддівської винагороди. У зв`язку з ухваленням рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 № 2-р/2020, яким передбачено, що судді, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області від 24.02.2020 № Б-с-358. Проте відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні такого перерахунку.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) втратили чинність з 18.02.2020 року. Вважав, що після 18.02.2020 на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону №1402-VIII, в силу приписів частини четвертої якої позивач має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з розрахунку 82% від суддівської винагороди, визначеної у довідці ТУ ДСА в Дніпропетровській області від 24.02.2020 №б-с-358, без обмеження граничного розміру.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, внаслідок чого:
- рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі № 160/10640/20 змінено, викладено третій абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:
а) "зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди, визначеної у довідці ТУ ДСА в Дніпропетровській області від 24.02.2020 № Б-с-358, з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020";
б) у решті рішення суду першої інстанцій залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що відповідач своїм рішенням № 0400-0319-8/54053 від 09.07.2020 безпідставно відмовив ОСОБА_1 у проведенні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання, тому такі дії відповідача визнав протиправними.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині, суд апеляційної інстанції вважав передчасним вирішення питання щодо розміру відсотків від суддівської винагороди, з розрахунку яких підлягає перерахунку довічне утримання, оскільки відповідач має відповідні дискреційні повноваження, стосовно яких спір ще не виник. У підсумку дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції, шляхом виключення з резолютивної частини судового рішення зобов`язання щодо відсоткового розміру нарахування.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14.05.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду позивач, звернувся із касаційною скаргою, яка направлена засобами поштового зв`язку 11.05.2021, у якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 і залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2020.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, які визначено частиною 1 статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Ухвалою Верховного Суду від 25.05.2021відкрито касаційне провадження у цій справі.
У касаційній скарзі позивач просить:
Ухвалити судове рішення, яким постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року скасувати, як ухвалену з грубими порушеннями вимог матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року по адміністративній справі № 160/10640/20 в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 82 відсотки від суддівської винагороди, визначеної у довідці ТУ ДСА в Дніпропетровській області від 24.02.2020 № Б-с-358, без обмеження граничного розміру та з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19 лютого 2020 року та із здійсненням в подальшому перерахунку щомісячного довічного утримання у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення у цій справі.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що визначений судом апеляційної інстанції спосіб захисту прав позивача не є ефективним та таким, що виключає надалі протиправні рішення, дії чи бездіяльність відповідача, що призводить до необхідності повторних звернень до суду. Суд апеляційної інстанції не надав відповідь щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Також позивач наголошує, що ключовим питанням у цій справі є те, чи зобов`язаний суд визначати відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ухвалюючи рішення про зобов`язання Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату такого утримання.
На думку позивача, частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII стосується лише складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а відсоткове співвідношення вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є сталим, визначається на день призначення щомісячного довічного грошового утримання. Вказує, що застосування показника, передбаченого частиною третьою статті 142 Закону № 1402- VIII до перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним.
Позиція інших учасників справи
Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
ІІІ.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 є суддею у відставці Тернівського міського суду Дніпропетровської області.
З 09 серпня 2017 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року в справі № 840/1043/18, яке набрало законної сили 23 травня 2018 року.
ТУ ДСА в Дніпропетровській області 24.02.2020 позивачу видано нову довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці № Б-с-358. У довідці зазначено, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 88284 грн, в тому числі посадовий оклад 63060 грн, доплата за вислугу років 25224,00 гривні.
Позивач двічі звертався до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області від 24.02.2020 № Б-с-358.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області позивачеві надано лист "Щодо перерахунку пенсії довічного грошового утримання судді у відставці" № 0400-0319-8/54053 від 09.07.2020, згідно із яким у позивача відсутнє право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області від 24.02.2020 № Б-с-358. У листі відповідач зазначив, що 01 січня 2020 року вже було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон України № 2453-VI).Також, у вказаному листі відповідач зазначив, що після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Окрім того зауважив, що після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 не було прийнято нормативно-правового акту щодо зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Зважаючи на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що судді у відставці матимуть право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку із змінами складових суддівської винагороди після 18 лютого 2020 року. У підсумку позивачеві відмовлено у здійсненні перерахунку та зазначено, що наступний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням висновків, викладених в рішенні Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 № 2-р/2020, позивачу буде здійснено після збільшення суддівської винагороди.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У касаційній позивач, порушуючи питання про касаційний перегляд постанови апеляційного суду, прийнятій у цій справі, фактично не погоджується з висновками, викладеними у цьому судовому рішення, в частині вимог позовної заяви про зобов`язання здійснити перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у певному розмірі відсотковому значенні, а саме - 82 відсотки від розміру суддівської винагороди, вказаному у довідці, що подавалась ним до пенсійного органу разом із заявою про здійснення спірного перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.
Приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Частиною другою статті 142 Закону №1402-VIІІ визначено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI .
Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Зазначена норма неконституційною не визнавалась.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII.
У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у розмірі, визначеному Законом № 2453-VI, яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання, зокрема, розмір суддівської винагороди та відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання.
Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя.
Положеннями статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 по зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20) дійшов висновку про наявність у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону № 2453-VI, права (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII.
Отже, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розмір суддівської винагороди за Законом № 1402-VIII; розмір відсотку за Законом № 2453-VI).
Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із того, що Рішенням Конституційного Суду України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 не визначено порядок його виконання, а відповідні зміни до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" внесені не були. Посилаючись на це, відповідач вказав позивачу на відсутність правових підстав для здійснення перерахунку призначеного йому раніше довічного грошового утримання судді у відставці.
Окрім того слід зазначити, що звертаючись з позовом до суду, позивач, зокрема, просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з конкретних відсотків.
Тобто предметом даного позову є дії відповідача, які полягають у не проведенні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі поданої позивачем довідки.
Вищенаведені обставини засвідчують, що спору стосовно відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, а тому такі вимоги є передчасними, на чому обґрунтовано і слушно наголошено у оскаржуваній позивачем постанові апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, апеляційний суд, на переконання колегії суддів, правильно застосувавши норми матеріального і дотримавши вимоги норм процесуального права, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог стосовно зобов`язання відповідача провести спірний перерахунок призначеного позивачу довічного грошового утримання судді, як судді у відставці, у конкретному розмірі та визначенням конкретного значення відсотків такого утримання, як передчасних.
Вищевказане виключає правові підстави для зазначення у резолютивній частині рішення будь-якої інформації, окрім тієї, що пов`язана зі здійсненням такого перерахунку на підставі відповідної довідки.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою ТУ ДСА в Дніпропетровській області від 24.02.2020 № Б-с-358 з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020.
У випадку незгоди з перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі визначеному Законом № 1402-VIII, на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області від 24.02.2020 № Б-с-358, зокрема, в частині застосування відсоткового розміру суддівської винагороди для обрахунку суми довічного грошового утримання, позивач не позбавлений права оскаржити вказані дії та рішення у судовому порядку.
Всі інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права
Аналіз зазначених обставин справи та наведених правових норм дають підстави для висновку Суду, що суд апеляційної інстанцій правильно та повно встановив всі обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,