ОКРЕМА ДУМКА (частково розбіжна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Штелик С. П.
Справа № 9901/172/20
Провадження № 11-416заі20
І. Короткий виклад історії справи
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), в якому просив визнати протиправною бездіяльність ВРП, яка полягає у ненаданні позивачу інформації на запит від 18 червня 2020 року, та зобов`язати ВРП негайно (в порядку частини першої статті 371, пункту 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)) надати запитувану інформацію. Позовну заяву мотивував так:
1.1. 18 червня 2020 року позивач надіслав до ВРП запит на доступ до публічної інформації, в якому просив надати:
- текст протоколу (або текст витягу з протоколу) засідання Першої Дисциплінарної палати ВРП від 22 травня 2020 року в частині розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 ;
- текст протоколу (або текст витягу з протоколу) засідання ВРП від 16 лютого 2020 року в частині розгляду питання про порушення дисциплінарного провадження стосовно голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_3 (далі - запитувана інформація).
1.2. ВРП у листі від 26 червня 2020 року відмовилася надати позивачеві запитувану інформацію. Обґрунтувала тим, що на підставі затвердженого наказом голови ВРП від 11 серпня 2017 року № 70/0/1-17 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у ВРП (далі - Перелік), визначила як службову ту інформацію, яка є у матеріалах щодо дисциплінарної відповідальності, визнала цю інформацію пов`язаною з процесом прийняття ВРП рішення за визначеною законодавством процедурою й обмежила доступ до такої інформації через необхідність підтримання авторитету та неупередженості правосуддя.
1.3. Запитувана інформація не належить до службової у розумінні частини першої статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).
1.4. Незрозуміло, навіщо обмежувати доступ до запитуваної інформації, незважаючи на те, що засідання ВРП є відкритими, кожен може на них бути присутнім, фіксувати хід письмово чи на портативний аудіозаписуючий пристрій.
1.5. ВРП належно не застосувала передбачений у Законі № 2939-VI «трискладовий тест».
1.6. Позивач є представником громадської організація «Фундація ДЕЮРЕ». Він хоче отримати запитувану інформацію, аби самостійно оцінити її та донести до громадськості власну думку про хід дисциплінарних проваджень.
2. 23 листопада 2020 року Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував так:
2.1. Інформація, що міститься у матеріалах дисциплінарних проваджень, у тому числі проведених у ВРП службових розслідувань, як і відомості та документи, які містяться у матеріалах стосовно дисциплінарної відповідальності, зокрема про оскарження рішень відповідних органів про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, є службовою відповідно до пунктів 7 і 13 Переліку до відомостей, що становлять службову інформацію у ВРП.
2.2. Витяг із протоколу засідання або копія технічного запису надається особі, яка має право оскаржити рішення ВРП чи Дисциплінарної палати, за її клопотанням. Копія технічного запису надається за умови надання особою, яка має право оскаржити рішення, носія інформації (пункт 6.7 Регламенту ВРП, затвердженого згідно з її рішенням від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17). У межах дисциплінарних проваджень, протоколи засідань ВРП у яких запитував позивач, він не мав статусу учасника провадження.
2.3. Запитувана інформація належить до інформації з обмеженим доступом як за частиною першою статті 9 Закону № 2939-VI, так і за сукупністю ознак, передбачених у пунктах 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI. Обмеження доступу необхідне з метою підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди його авторитету, а шкода від оприлюднення запитуваної інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
2.4. Вільний доступ до запитуваної інформації й обговорення її широким колом осіб може призвести до негативних наслідків для системи правосуддя загалом за відсутності в учасників обговорення (крім учасників дисциплінарних проваджень) законодавчо закріпленого права мати вплив (оскаржити) рішення ВРП.
3. У грудні 2020 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року й ухвалити нове рішення, згідно з яким позовні вимоги задовольнити повністю. Мотивував апеляційну скаргу так:
3.1. Протоколи засідань ВРП не можна віднести до інформації з обмеженим доступом. Вони не є кореспонденцією. Ці протоколи фіксують інформацію про результати обговорень та вже прийняті рішення ВРП, а не передують їм.
3.2. ВРП, як і суд першої інстанції, неналежно застосувала «трискладовий тест» щодо запитуваної інформації. ВРП не зазначила про яку-небудь шкоду, не кажучи вже про істотну, що є передумовою обмеження доступу до запитуваної інформації.
4. У грудні 2020 року ВРП подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року - без змін. Мотивувала відзив так:
4.1. Копія протоколу засідання ВРП та Дисциплінарної палати ВРП надається виключно у межах процедури оскарження рішення ВРП чи її Дисциплінарної палати; його використання з іншою метою та в інший спосіб законодавство не передбачає.
4.2. Суд першої інстанції правильно виснував, що протоколи фіксують хід засідання ВРП під час виконання нею контрольної функції. Тому інформація, що є у такому протоколі, пов`язана з процесом прийняття рішення та передує його прийняттю.
4.3. Право отримати тексти протоколів засідання ВРП і її Дисциплінарної палати за клопотаннями мають суддя, щодо якого ВРП ухвалила відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалила за його скаргою.
4.4. Згідно з європейськими стандартами інформація та документи щодо суддів не повинні бути предметом широкого обговорення, оскільки це може негативно вплинути на довіру до суду й авторитет правосуддя.
5. 30 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову (далі - постанова), згідно з якою позов задовольнила частково: зобов`язала ВРП повторно розглянути запит позивача від 18 червня 2020 року. Мотивувала постанову так:
5.1. Запитувані протоколи є лише технічними документами фіксації засідань Дисциплінарної палати ВРП і самої ВРП. Ці протоколи не можна вважати відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2939-VI інформацією, що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень (пункт 57 постанови).
5.2. Запитувана інформація не належить до інформації з обмеженим доступом. Хоч протоколи стосуються процесу прийняття ВРП рішення, однак лише відображають хід її засідання, а інформація, яка у них зафіксована, є остаточною та незмінною (пункт 58 постанови).
5.3. Відповідно до статті 3 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, ратифікованої згідно із Законом України від 20 травня 2020 року № 631-IX, обмеження у доступі до офіційних документів можуть встановлюватися задля цілей захисту зокрема дисциплінарного розслідування, а також рівності сторін у судовому провадженні та ефективного здійснення правосуддя (пункт 59 постанови).
5.4. Віднесення інформації, яка зафіксована у протоколі засідання ВРП або її Дисциплінарної палати, до Переліку не означає, що така інформація стає службовою у розумінні Закону № 2939-VI (пункт 63 постанови). Застосовані до позивача, який не є учасником дисциплінарної справи, обмеження у доступі до запитуваної інформації могли би бути виправданими у разі належного застосування розпорядником інформації «трискладового тесту»