Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 693/497/19
провадження № 51-2019км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Іваненка І. В.,
суддів: Луганського Ю. М., Фоміна С.Б.,
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
за участю прокурора Шевченко О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Черкаського апеляційного суду від 22 березня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018250130000595, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 28 грудня 2018 року о 19:45 год, будучи в стані наркотичного сп`яніння, керуючи автомобілем "ВАЗ-21099", не маючи прав на керування вказаним транспортним засобом, рухаючись по вул. Захисника Вітчизни в м. Жашків Черкаської області, в порушення вимог п.п. 2.1 а), 2.3 б), 2.9 а), 12.2, 12.3 Правил дорожнього рухупроявив неуважність, не врахував дорожньої обстановки та не вибрав безпечної швидкості, не вжив заходів до зменшення швидкості руху керованим ним автомобілем, внаслідок чого неподалік буд. 44 по вул. Захисника Вітчизни в м. Жашків здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3, який їхав по проїзній частині в попутному напрямку.Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили його смерть.
Черкаським апеляційним судом за апеляцією прокурора вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 22 березня 2021 року. Цим вироком ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах, які за змістом є аналогічними, засуджений та потерпіла посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просять вирок апеляційного суду змінити, на підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 76 КК України. Зазначають, що апеляційний суд при призначенні покарання належним чином не врахував ряд обставин, які пом`якшують покарання, і дані про особу обвинуваченого, думку потерпілої, а також у своєму рішенні не обґрунтував неможливість звільнення його від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважає, що касаційні скарги є необґрунтованими та просить їх відхилити.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Коломієць С. В. в своїх заявах від 23 вересня 2021 року просили розглянути касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 у порядку письмового провадження без участі захисника та засудженого.
Потерпіла ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі просила провести розгляд скарги без її участі.
Інші учасникам судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в поданих касаційних скаргах не оспорюється.
Що стосується доводів касаційних скарг про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Відповідно до положень статей370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до м`якості призначеного покарання, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити засудженому покарання, яке потрібно відбувати реально.
Відповідно до положень ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи засудженому покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.
Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, а також те, що ОСОБА_1, будучи в стані наркотичного сп`яніння, не маючи прав на керування транспортним засобом, допустив грубе порушення Правил дорожнього руху України.Окрім того, взято до уваги наслідки, які настали від вчиненого кримінального правопорушення, а саме спричинення ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, в результаті яких останній помер.
Також, урахувавши обставини, які пом`якшують покарання, та інші обставини, на які посилаються засуджений та потерпіла у своїх касаційних скаргах, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому покарання ближче до мінімального розміру, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, за якою його визнано винуватим, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим його звільнення на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК України, принципам індивідуалізації та справедливості. Обґрунтованих підстав для його пом`якшення й зміни вироку апеляційного суду, про що йдеться в касаційних скаргах засудженого та потерпілої, не убачається.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг засудженого та потерпілої не вбачає.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд