Постанова
Іменем України
11 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 607/14338/19-ц
провадження № 61-19073 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Молень Ірини Йосифівни - на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2020 року у складі судді Грицай К. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у складі колегії суддів:
Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив припинити його право спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1,
та виділити йому в натурі у власність 11/20 частин цього житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами.
Позовна заява мотивована тим, що вищевказана частина житлового будинку (11/20 частин) належить йому на підставі свідоцтва про право власності
на нерухоме майно від 05 червня 2007 року серія НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" (далі - ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації") № 14791659 від 05 червня 2007 року. ОСОБА_2 володіє 9/20 частин вказаного житлового будинку
з надвірними будівлями і спорудами на праві приватної спільної часткової власності.
Зазначав, що між ними, як співвласниками вказаного нерухомого
майна, угоди про спосіб виділення в натурі часток із сумісного спільного володіння не досягнуто, хоча він неодноразово в усній формі звертався
до ОСОБА_2 з пропозицію про укладення договору поділу будинку
з надвірними будівлями. Проте, усі намагання врегулювати конфлікт
у добровільному порядку виявились безрезультатними. Вказував, що цей будинок обладнаний окремими входами, до кожної із його частин підведено окремо всі комунікації. З 2007 року він, як власник своєї частки, жодних реконструкцій не проводив, тому вважав, що перешкоди для здійснення такого поділу відсутні.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд припинити його право спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями
і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1,
та виділити йому в натурі у власність 11/20 частин цього житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що складається з наступних приміщень: І підвал, площею 4.4 кв. м, II підвал, площею 8.4 кв. м, IV підвал, площею
3,3 кв. м, V підвал, площею 8,3 кв. м, VIII підвал, площею 10,1 кв. м, IX підвал, площею 2,0 кв. м, X підвал, площею 1,9 кв. м, XI підвал, площею 6,9 кв. м,
1-1 коридор, площею 11,1 кв. м, 1-2 житлова, площею 12,9 кв. м, 1-3 паливна, площею 3,8 кв. м, 1-4 коридор, площею 1,3 кв. м, 1-5 туалет, площею 1,1 кв. м, 1-6 ванна, площею 3,4 кв. м, 1-7 коридор, площею 3,5 кв. м, 1-8 житлова, площею 9,7 кв. м, 1-9 житлова, площею 13,4 кв. м, 1-10 житлова, площею
17,8 кв. м, 3-1 сходова, площею 1,8 кв. м, 3-2 кухня, площею 9,1 кв. м,
3-3 комора, площею 13,2 кв. м, загальною площею 147,4 кв. м, житловою площею 53,8 кв. м; господарська будівля літ. "В", огорожа № 1, вимощення II, відповідно до висновку щодо технічних можливостей виділу в натурі частки нерухомого майна № 42 від 29 березня 2019 року, наданого ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" та визнати за ним право власності на виділену в натурі частку, як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 29 січня 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 13 лютого 2020 року у прийнятті додаткового рішення про розподіл судових витрат за заявою ОСОБА_2 у вказаній справі відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що визначальним для виділу частки в будинковолодінні, який перебуває
у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки будинку відповідно до часток співвласників. Встановивши відсутність незалежного підведення комунікацій окремо до кожної з часток сторін у об`єкті нерухомого майна, що є перешкодою для поділу житлового будинку без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість за встановлених обставин реального поділу будинку з надвірними будівлями і спорудами. При цьому суд послався на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13. Щодо позовних вимог про визнання права власності, то позивачем не надано доказів на підтвердження оспорення, чи не визнання його права власності.
Відмовляючи у прийнятті додаткового рішення про розподіл судових витрат за заявою ОСОБА_2 у вказаній справі, суд першої інстанції виходив
із того, що останньою у встановленому законом порядку не було надано доказів понесених нею судових витрат, які вона сплатила або має сплатити
у звʼязку з розглядом справи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2020 року - без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12 727 грн понесених судових витрат.
Погоджуючись із висновками міськрайонного суду, апеляційний суд також вказав, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна у порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється.
При виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто скласти окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України. Позивачем не спростовано заперечень відповідачки про те, що підведення комунікацій до належної їй частки житлового будинку не влаштовано окремо та незалежно від частки позивача. Крім того, позивачем не запропоновано варіантів розподілу комунікаційних мереж будинку. При цьому сторони у справі відмовилися
від призначення судово-будівельної експертизи для проведення реального поділу будинку разом з надвірними будовами і спорудами. За таких обставин неможливо реально поділити житловий будинок з надвірними будівлями
і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, та відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог щодо припинення права спільної часткової власності та виділення ОСОБА_1 у натурі
у власність 11/20 частин цього житлового будинку з надвірними будівлями
і спорудами, оскільки до спірного будинку підведена єдина система життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо).
Скасовуючи ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2020 року та задовольняючи заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат, апеляційний суд виходив із того, що відповідачкою підтверджено письмовими доказами, поданими
у встановленому законом порядку, понесені нею судові витрати на правову допомогу та залучення спеціалістів, а тому вона має право на компенсацію таких витрат за рахунок позивача.
Додатковою постановою Тернопільського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року заяву ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правову допомогу та стягнення судового збору задоволено. Ухвалено додаткове судове рішення до постанови Тернопільського апеляційного суду
від 05 серпня 2020 року, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 3 тис. грн - витрат на правничу допомогу та 420, 40 грн - витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2020 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - про поновлення строку
на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк
на касаційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2020 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - про зупинення дії постанови Тернопільського апеляційного суду
від 05 серпня 2020 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2020 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - про зупинення дії постанови Тернопільського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року в частині вирішення питання розподілу судових витрат задоволено. Зупинено виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 05 серпня
2020 року в частині вирішення питання розподілу судових витрат до закінчення касаційного провадження.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи
між суддями від 21 вересня 2021 року справу передано судді-доповідачеві
у зв`язку зі звільненням у відставку попереднього судді-доповідача.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неможливість виділу частки із спільної часткової власності за існуючих на цей час обставин, оскільки не врахували, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено умов виділу, при яких площа, що виділяється одному власнику та площа, що залишається іншому власнику, повинна мати окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо). Сторонам у справі вже виділено нерухоме майно згідно з опису їх часток, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності, право власності на ці частки зареєстровані у встановленому законом порядку з детальним описом приміщень, які входять у розмір таких часток. Ним було надано суду висновок ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" про технічну можливість виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна від 27 березня 2019 року № 42, проте суди безпідставно надали перевагу доказам відповідачки, згідно з яких така технічна можливість виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого відсутня. При цьому з наданих доказів відповідачкою не слідує, що комунікаційні мережі підведені до житлового будинку одним вводом, як про це вказують суди, жодних доказів на підтвердження таких обставин у матеріалах справи
немає. Крім того, відповідачка у своїх поясненнях у судових засіданнях
не заперечувала, що спірний будинок вже давно розділений між співвласниками на два окремі будинки з обладнаними окремими входами
та підведеними до кожного із них окремо всіма комунікаціями. Висновки судів про неможливість зобов`язати відповідачку здійснити проведення комунікацій до належної їй частини житлового будинку за рахунок власних коштів, оскільки це суперечить змісту права власності, визначеного
статтями 317, 319 ЦК України, є помилковими, так як предметом спору
є виділення в натурі частки із спільної часткової власності та визнання права власності, а тому проведення комунікацій до житлового будинку не має відношення до справи, оскільки досліджуватися має лише технічна можливість виділу часток сторін.
Зазначено, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 про розподіл судових витрат та стягнення з ОСОБА_1 на її користь цих витрат, оскільки не врахував, що відповідачкою не надано попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат при подані нею першої заяви по суті спору, а саме відзиву на позовну заяву від 19 вересня 2019 року, що відповідно до частини другої статті 134 ЦПК України є підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат. У матеріалах справи міститься попередній розрахунок судових витрат відповідачки, проте він поданий разом із відзивом відповідачки до суду лише 16 грудня 2019 року, тоді як нормами ЦПК України не передбачено право відповідача на подання до суду повторного, чи декількох відзивів на позовну заяву.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими,
а доводи касаційної скарги - безпідставними. Суди дійшли правильного висновку про те, що визначальним для виділу частки у будинковолодінні, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки будинку, а така технічна можливість на цей час згідно з наданих нею доказів відсутня. Крім того, вірним є висновок апеляційного суду про наявність підстав для компенсації понесених нею судових витрат, оскільки вони підтвердженні належними доказами, поданими у встановленому законом порядку, вимоги ЦПК України не порушені.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.