Постанова
Іменем України
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 766/8991/20
провадження № 61-17882св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
заявники (боржники): ОСОБА_1, ОСОБА_2,
суб`єкт, дії та рішення якого оскаржуються, - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іванченко Марина Вадимівна,
заінтересована особа (стягувач): Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2020 року в складі судді Рядчої Т. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Базіль Л. В., Орловської Н. В., Приходько Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іванченко М. В.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 059462660 з примусового виконання виконавчого листа № 467/870/15, виданого Херсонським міським судом Херсонської області 12 січня 2017 року.
28 травня 2020 року на їх адресу надійшла постанова державного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13 травня 2020 року, якою описано й накладено арешт на майно - житловий будинок, загальною площею 55, 3 кв. м, житловою площею 48, 3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважали, що дії державного виконавця щодо опису та арешту нерухомого майна є неправомірними з огляду на те, що на вказане майно розповсюджується дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", і воно не може бути відчужене без згоди боржника. Крім того, постанова про опис та арешт майна боржника винесена за відсутності боржника або членів його сім`ї, у постанові відсутня інформація щодо характеристики описаного нерухомого майна.
Посилаючись на викладене, просили визнати дії головного державного виконавця Іванченко М. В. при складенні постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13 травня 2020 року неправомірними та скасувати цю постанову.
Короткий судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що постанова про опис та арешт майна боржника від 13 травня 2020 року винесена державним виконавцем у межах повноважень та в спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження", і не порушує прав заявників, оскільки не призводить до примусового стягнення (відчуження без згоди власника) майна.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасуватиухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суди не врахували, що опис та арешт майна боржника, здійснений в даному випадку державним виконавцем, є стадією звернення стягнення на майно боржника, а тому дійшли помилкового висновку, що оскільки відчуження ще не відбулося, то такі дії державного виконавця є законними й не порушують їхніх прав.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Херсонського міського суду Херсонської області.
01 липня 2021 року справа № 766/8991/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що 17 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладений іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку банку передано житловий будинок з прибудинковими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 09 листопада 2015 року в справі № 467/870/15 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ "КБ ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 16 квітня 2007 року в розмірі 115 220, 85 доларів США, що в еквіваленті становить 2 472 639, 44 грн.
12 січня 2017 року Херсонським міським судом Херсонської області видано виконавчий лист № 467/870/15.
05 липня 2019 року старшим державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Булах Л. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59462660 з виконання вищевказаного виконавчого листа.
10 квітня 2020 року постановою державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Воропай В. В. виконавчий лист № 467/870/15 передано до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
На підставі заяви АТ КБ "ПриватБанк" 13 травня 2020 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Одеса) Іванченко М. В. описано та арештовано майно боржника ОСОБА_3, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
За приписами частин першої та другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (кошти) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", підпунктами 1, 2 пункту 1 якого (у редакції на час вчинення оскаржуваної виконавчої дії) передбачено, що протягом дії цього Закону:
1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки).
Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не встановлює обмежень щодо здійснення опису та накладення арешту на нерухоме майно, а тому дії приватного виконавця щодо проведення опису та накладення арешту на нерухоме майно є правомірними, оскільки у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, є стадією, яка передує примусовій реалізації майна (стаття 61 Закону України "Про виконавче провадження").
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 лютого 2021 року в справі № 620/705/18-ц та від 30 червня 2021 року в справі № 2-8103/10.
Таким чином, установивши, що дії державного виконавця щодо проведення опису та накладення арешту на нерухоме майно боржника вчинені ним відповідно до закону й не порушують прав заявників, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні скарги.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішеньне впливають.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.