Постанова
Іменем України
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 316/1555/14-ц
провадження № 61-7449св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
заявник -Енергодарський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
боржник - ОСОБА_1,
стягувач - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 липня 2020 року в складі судді Куценка М. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 березня 2021 року в складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог подання державного виконавця
У квітні 2020 року заступник начальника Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Енергодарський МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Пеліх О. М. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на майно боржника, не зареєстроване в установленому законом порядку.
Подання мотивоване тим, що на примусовому виконанні в Енергодарському МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавчий лист № 316/1555/14-ц виданий 22 квітня 2015 року Енергодарським міським судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 162 480, 51грн, що станом на 10 лютого 2015 року є еквівалентом 6 512,24 доларів США, та судового збору в сумі 1 624,80 грн. 12 травня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно проведеної перевірки майнового стану боржника ОСОБА_1, останньому на праві власності належить автомобіль "FORD SIERRA", державний номерний знак НОМЕР_1, який перебуває у розшуку згідно постанови державного виконавця від 02 червня 2016 року за № 47503056. Будь-яке інше майно за боржником не зареєстровано.
Згідно з інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухомо майно (витяг № 207190300 від 21 квітня 2020 року) ОСОБА_3 на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_1 29 травня 2015 року, набула право спільної часткової власності на Ѕ частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Запорізького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року вказаний договір дарування визнаний недійсним та визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ вказаної квартири. Разом з тим, право власності на зазначену частину квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 в установленому порядку не зареєстровано.
Враховуючи викладене, заявник просив звернути стягнення на нерухоме майно боржника, а саме на Ѕ квартири АДРЕСА_2, яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 30 березня 2021 року, подання заступника начальника Енергодарського МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Пеліх М. О. задоволено.
Звернуто стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому порядку, а саме на Ѕ квартири АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення Енергодарського міського суду Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 та користь ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 162 480, 51 грн, яке набрало законної сили, тривалий час не виконується, під час примусового його виконання державним виконавцем вжито заходи, якими встановлено відсутність у боржника майна та грошових коштів на рахунках.
Оскільки постановою Запорізького апеляційного суду від 12 січня 2021 року, яка набрала законної сили, визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2, однак він не зареєстрував право власності на неї в установленому законом порядку, подання державного виконавця підлягає задоволенню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 березня 2021 року.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року постанову Запорізького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, якою визнано за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2, скасовано, тому ухвала Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 липня 2020 року, не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та підлягає скасуванню.
Апеляційний суд прийняв постанову без його участі у зв`язку з недотриманням вимог щодо своєчасного та належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання. На його адресу не надходило жодних повісток із Запорізького апеляційного суду про судове засідання, призначене на 30 березня 2021 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Енергодарського міського суду Запорізької області.
24 червня 2021 року справа № 316/1555/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що на підставі заяви ОСОБА_2 Енергодарським МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) прийнятий до виконання виконавчий лист № 316/1555/14-ц, виданий 22 квітня 2015 року Енергодарським міським судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 162 480, 51грн, що станом на 10 лютого 2015 року є еквівалентом 6 512,24 доларів США та судового збору в сумі 1 624, 80 грн.
12 травня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію вказаної постанови боржник та стягувач отримали особисто засобами поштового звʼязку.
Згідно відповіді Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 12 травня 2020 року № 08/02.6-18/4418 технологічні транспортні засоби за боржником не зареєстровані; згідно відповіді Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 26 травня 2020 року б/н за боржником трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні та меліоративні машини, сільськогосподарська техніка та інші механізми не зареєстровані; згідно відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 травня 2020 року № 10/1/8095 боржник не є власником цінних паперів; згідно відповіді Запорізького обласного центру зайнятості від 14 травня 2020 року № 1487/01-22 боржник на обліку як безробітній не перебуває; згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 12 серпня 2020 року № 8-0.192-465/118-20 земельні ділянки на території Кам`янсько-Дніпровського району та міста Енергодар за боржником не зареєстровані; згідно відповіді Державної служби морського та річкового транспорту України від 21 травня 2020 року № 3027/03/15-20 боржник не є власником суден; згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09 липня 2020 року за № 215653412 право власності на нерухоме майно у боржника відсутнє; згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ (сформованої за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження) від 09 липня 2020 року № 24695216 в МВС відсутні дані щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів; згідно відповіді Державної податкової служби України (сформованої за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження) від 05 травня 2020 року б/н боржник за вказаним у запиті податковим номером на обліку в органах ДФС не перебуває (що свідчить пpo відсутність у боржника розрахункових рахунків в банківських установах).
Згідно з інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухомо майно (витяг № 207190300 від 21 квітня 2020 року) ОСОБА_3 на підставі договору дарування (№ 113 від 29 травня 2015 року) набула право спільної часткової власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року визнано недійсним договір дарування Ѕ частки вищезазначеної квартири від 29 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований приватним нотаріусом Сірою І. Є.; визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до витягу № 207190300 від 21 квітня 2020 року право власності за ОСОБА_1 на частку квартири в установленому порядку не зареєстровано.
Постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року постанову Запорізького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Після нового апеляційного розгляду постановою Запорізького апеляційного суду від 12 січня 2021 року визнано недійсним договір дарування Ѕ частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 29 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій реалізації права на доступ до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (частина друга статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з частиною п`ятою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Відповідно до частини четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця (частина десята статті 440 ЦПК України).
У справі, що переглядається, встановлено, що в добровільному порядку боржник не виконує рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 лютого 2015 року, кошти, стягнуті за цим судовим рішенням, стягувачу не повертає. У зв`язку з цим державним виконавцем було розпочато примусове виконання виконавчого документа, проведені усі можливі заходи за виконавчим провадженням, однак майно, на яке може бути звернуто стягнення, у ОСОБА_1 відсутнє.
Разом з тим, встановлено, що боржник є власником спірної Ѕ частини квартири АДРЕСА_2, однак відсутні відомості про реєстрацію права власності за ним на вказане майно.
Згідно частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
На підставі вказаного, встановивши, що у ОСОБА_1 відсутнє інше майно, на яке державним виконавцем може бути звернено стягнення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року постанову Запорізького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, якою визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2, скасовано, тому були відсутні правові підстави для задоволення подання державного виконавця з огляду на наступне.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, яка була чинною на момент розгляду судом першої інстанції подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, було визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вищевказаної квартири. В подальшому зазначена постанова була скасована постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року, направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та після нового апеляційного розгляду Запорізьким апеляційним судом 12 січня 2021 року була прийнята постанова про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 .
Відтак, як на момент розгляду судом першої інстанції подання державного виконавця, так і під час перегляду справи в апеляційному порядку, існувало судове рішення про визнання за боржником права власності на Ѕ частину вищевказаної квартири, тому правильними є висновки судів про задоволення подання.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд прийняв постанову без участі боржника та його адресу не надходило жодних повісток із Запорізького апеляційного суду про судове засідання, призначене на 30 березня 2021 року, не приймаються судом до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, судова повістка про виклик ОСОБА_1 в судове засідання, призначене апеляційним судом на 30 березня 2021 року, була направлена за адресою, зазначеною в поданні державного виконавця та апеляційній скарзі, та яку він, крім іншого, зазначив як адресу місця своєї реєстрації в касаційній скарзі ( АДРЕСА_3 ), проте судова повістка повернулася до суду з відміткою "адресат відсутній".
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже ОСОБА_1 вважається таким, що повідомлений про час судового розгляду справи.
Згідно із частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судовому засіданні. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 березня 2021 року залишити без змін.