Постанова суду № 2-1695/11 від 04.10.2021 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія...

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 2-1695/11

провадження № 61-667св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія",

стягувач - публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк",

боржники: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Майлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф., в справі за позовом публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну стягувача у виконавчому провадженні,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У січні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія") звернулося до суду із заявою, у якій просило замінити стягувача у виконавчому провадженні у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" (далі - ПАТ "Український Бізнес Банк") до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2012 року позов ПАТ "Український Бізнес Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 на користь ПАТ "Український Бізнес банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 324 595,10 доларів США та 9 162, 79 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

29 липня 2019 року між ПАТ "Український Бізнес Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладений договір про відступлення прав вимоги № UA-EA-2019-06-19-000095-b, за умовами якого до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" перейшли права кредитора за кредитним договором від 16 лютого 2009 року № 80/Ф.

Того ж дня між ПАТ "Український Бізнес Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладений договір про відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О. О., реєстровий № 12, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає та передає, а новий приймає та набуває всіх прав, належних первісному іпотекодержателю за іпотечними договорами, які забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами та перелічені у додатку № 1 до цього договору.

Посилаючись на те, що ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" є правонаступником ПАТ "Український Бізнес Банк", а тому замість банку має право вимагати належне виконання боржниками зобов`язань у межах переданого права, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" просило задовольнити заяву.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04 березня 2020 року в задоволенні заяви ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявник не є стороною у справі чи у виконавчому провадженні. Договір укладений між стягувачем та заявником не наділяє правонаступника повноваженнями стягувача та з цього договору не вбачається, що стягувач вибув із виконавчого провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" задоволено, ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 04 березня 2020 року скасовано, заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про заміну стягувача у виконавчому провадженні задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні у справі за позовом ПАТ "Український Бізнес Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", дослідив її зміст та додані до неї документи, у зв`язку з чим дійшов висновку, що ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" є правонаступником ПАТ "Український Бізнес Банк" та новим кредитором у зобов`язальних правовідносинах за договором про відступлення права вимоги, а тому звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони у справі та стягувача у виконавчому листі відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1, підписана представником ОСОБА_3, ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року, в якій просять оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із Обухівського районного суду Київської області.

У травні 2021 року справа № 2-1695/11 передана до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1, ОСОБА_2 посилаються на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив частину четверту статті 82 ЦПК України, оскільки не врахував обставини, встановлені в ухвалі Обухівського районного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року, відповідно до якої ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" вже було відмовлено в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що в провадженні Верховного Суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Український Бізнес Банк" про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором та припинення іпотеки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2012 року позов ПАТ "Український Бізнес Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 на користь ПАТ "Український Бізнес Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 324 595,10 доларів США та 9 162, 79 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а. с. 190, т.1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, а тому припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10, підстави для відступу від якого відсутні.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18),

від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження

№ 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі

№ 370/2464/17 (провадження 61-39193св18).

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду досліджувалося питання застосування правового механізму, передбаченого статтями 52,

334 ГПК України, які не відрізняються за своїм змістом від приписів статей 55 та 442 ЦПК України відповідно та передбачають підстави та умови заміни особи у правовідносинах,у яких виник спір, та наслідки вибуття однієї із сторін виконавчого.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Отже, заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником (стаття 334 ГПК України) має відбуватися

з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України (аналогічній статті 55 ЦПК України). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.

Таким чином, особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача та бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу.

За таких обставин, встановивши, що відбулася заміна кредитора

у зобов`язанні, у зв`язку з чим ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" є новим кредитором і набуло усіх прав у фінансових правовідносинах з боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні у справі за позовом ПАТ "Український Бізнес Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Реєстру постановою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року в справі № 372/3368/17 залишено без змін постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року, якою було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Український Бізнес Банк" про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором та припинення іпотеки, а тому доводи касаційної скарги є безпідставними.

Доводи касаційної скарги про преюдиційність ухвали Обухівського районного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року не спростовують висновку апеляційного суду, оскільки в задоволенні заяви було відмовлено у зв`язку з її необґрунтованістю з огляду на перегляд Верховним Судом та зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року в справі № 372/3368/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Український Бізнес Банк" про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором та припинення іпотеки.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2020 року в справі № 2-10019/10 (провадження № 61-15531св19).

Обставини, на які посилаються заявники у касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

................

Перейти до повного тексту