ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1054/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.05.2021 (суддя Козак І. Б.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 (головуючий - Зварич О. В., судді Бонк Т. Б., Гриців В. М.) у справі
за позовом Приватного підприємства "Астор Медіа"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спірел",
про зобов`язання вчинити дії та визнання укладеним (пролонгованим) договору про надання рекламних послуг.
Короткий зміст і підстави позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1. 05.05.2021 Приватне підприємство "Астор Медіа" (далі - ПП "Астор Медіа", Підприємство, заявник) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", Товариство) про: 1) зобов`язання відповідача розміщувати спеціальні рекламні конструкції типу "банер" розміром 3мх25м, площею 75 м2 кожна, загальною кількістю 2 площини (конструкції) загальною площею 150 м2, розташовані за адресами (місцезнаходженням рекламоносіїв): м. Львів, проспект В. Чорновола, шляхопровід з центру, м. Львів, проспект В. Чорновола, шляхопровід до центру (далі - спірні рекламні конструкції), які встановлені і є власністю ПП "Астор Медіа", із загальною місячною оплатою в сумі 18914,40 грн на строк 12 місяців з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно; 2) визнання укладеним (пролонгованим) договору про надання рекламних послуг між АТ "Українська залізниця" та ПП "Астор Медіа", предметом якого є розміщення спірних рекламних конструкції, які встановлені і є власністю Підприємства на строк 12 місяців з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, з посиланням на положення статей 8, 11, 628, 638, 641, 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 179- 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) листом від 23.03.2021 № НГ-10/2032 відповідач повідомив позивача про те, що листами від 05.03.2021 та від 12.03.2021 Департамент майнової політики АТ "Українська залізниця" не погодив укладення з Підприємством договору про надання рекламних послуг на розміщення банерних конструкцій на перилах шляхопроводу за адресою: м. Львів, проспект Чорновола від/до ТЦ Форум, запропонував демонтувати їх у 7-денний термін, а у випадку відмови позивача демонтувати конструкції, такий демонтаж буде здійснено відповідачем з відшкодуванням позивачем витрат за демонтаж та зберігання; 2) незважаючи на закінчення 31.12.2020 строку дії останнього договору про надання рекламних послуг, укладеного між сторонами у січні 2021 року, сторони продовжують договірні відносини, зокрема відповідач виставляє рахунки на оплату послуг, зокрема за січень, лютий, березень та квітень 2021 року, позивач їх оплатив, сторони підписали акти виконаних робіт за січень, лютий, березень 2021 року, у зв`язку з чим Товариство своїми діями підтвердило факт продовження строку дії договору на той самий строк і на тих самих умовах шляхом виставлення рахунків, беззаперечним отриманням оплати, підписанням актів наданих послуг тощо.
3. 05.05.2021 ПП "Астор Медіа" також подало до Господарського суду Львівської області заяву від 29.04.2021 № 29/04-1 про забезпечення позову, у якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ "Українська залізниця" та іншим особам, які діють від імені та/або на замовлення відповідача вчиняти певні дії: здійснювати демонтаж спеціальної рекламної конструкції типу "банер" (металевої конструкції для розміщення на ній рекламного банера) розміром 3мх25м, в тому числі рекламного банера на перилах шляхопроводу за адресою: м. Львів, проспект Чорновола від центру та спеціальної рекламної конструкції типу "банер" (металевої конструкції для розміщення на ній рекламного банера) розміром 3мх25м, в тому числі рекламного банера на перилах шляхопроводу за адресою: м. Львів, проспект Чорновола до центру, які встановлені і є власністю Підприємства.
4. Зазначена заява аргументована тим, що: 1) з 2008 року між сторонами існує тривала співпраця в частині надання/отримання рекламних послуг на договірній основі та попри закінчення 31.12.2020 строку дії останнього договору про надання рекламних послуг, сторони продовжують договірні відносини, зокрема АТ "Українська залізниця" виставляло рахунки на оплату за січень-квітень 2021 року, а Підприємство їх оплачувало; 2) листом від 23.03.2021 № НГ-10/2032 Товариство повідомило Підприємство про необхідність демонтажу спірних рекламних конструкцій в 7-денний термін у зв`язку з відсутністю погодження Департаменту майнової політики АТ "Українська залізниця" на їх розміщення, зазначивши, що у випадку відмови ці конструкції будуть демонтовані відповідачем з відшкодуванням відповідних витрат за рахунок позивача, а листом від 16.04.2021 № 850 Відокремлений структурний підрозділ "Підзамчівська дистанція колії" також просив позивача демонтувати рекламні банери самостійно в термін до 22.04.2021; 3) 22.04.2021 невідомими особами було демонтовано спірні рекламні конструкції, у зв`язку з чим подано відповідну заяву до підрозділу Національної поліції України у Львівській області.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
5. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.05.2021, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 заяву ПП "Астор Медіа" від 29.04.2021 № 29/04-1 про забезпечення позову задоволено повністю.
6. Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статей 73, 76, 79, 136, 137, 139 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову з огляду на те, що: 1) запропонований заявником захід забезпечення позову є розумним, цілком адекватним, перебуває у безпосередньому зв`язку з предметом позову, є доречним для попередження можливого утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі задоволення позову, забезпечує збалансованість інтересів сторін у справі, дозволяє запобігти протиправним, недобросовісним діям щодо належних заявнику рекламних конструкцій, оскільки з листа Відокремленого структурного підрозділу "Підзамчівська дистанція колії" АТ "Українська залізниця" від 16.04.2021 № 850, направленого на адресу ПП "Астор Медіа", вбачається висловлення відповідачем реального наміру демонтувати спірні рекламні конструкції; 2) вжиті судом заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачу та іншим особам, які діють від імені та/або на його замовлення, вчиняти дії по демонтажу рекламних конструкцій, не є тотожними предмету заявленого позову - зобов`язання відповідача вчинити певні дії та визнання укладеним (пролонгованим) договору про надання рекламних послуг.
Відхиляючи доводи Товариства про те, що вжитими заходами забезпечення позову порушуються права третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спірел" (далі - ТОВ "Спірел"), апеляційний суд зауважив, що питання про те, чи зачіпаються права третьої особи у цьому спорі, може бути предметом дослідження під час судового розгляду справи по суті, а не при розгляді заяви про забезпечення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, АТ "Українська залізниця" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Підприємству в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме положень статей 44, 179, 187 ГК України, статей 3, 627 ЦК України, статей 136, 137, 236 ГПК України, наголошуючи, що: 1) суд першої інстанції, задовольняючи вимогу Підприємства про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам здійснювати демонтаж спірних рекламних конструкцій, всупереч волі відповідача фактично зобов`язав його надавати позивачу рекламні послуги на строк, який сторонами не обумовлювався, що є тотожним із заявленими позовними вимогами; 2) зважаючи на те, що 06.04.2021 між АТ "Українська залізниця" і ТОВ "Спірел" укладено договір № Л/П- 21174п/НЮ про надання рекламних послуг на об`єкти, що знаходяться за адресою: м. Львів, проспект Чорновола, від/до ТЦ "Форум", тобто на ті ж самі об`єкти, стосовно яких позивач подав заяву про забезпечення позову, оскаржувані судові рішення суперечать висновку про недопущення порушення прав третьої особи на користування майном, викладеному у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Позивач і третя особа не подали відзивів на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.05.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 у справі № 914/1054/21 та призначено здійснити їх перегляд у порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
11. З 2008 року до 31.12.2020 між АТ "Українська залізниця" та ПП "Астор Медіа" існували договірні відносини щодо розміщення рекламоносіїв на об`єктах залізничного транспорту.
12. Листом від 23.03.2021 № НГ-10/2032 Товариство повідомило Підприємство про необхідність демонтажу спірних рекламних конструкцій в 7-денний термін у зв`язку з відсутністю погодження Департаменту майнової політики АТ "Українська залізниця" на їх розміщення, зазначивши, що у випадку відмови ці конструкції будуть демонтовані відповідачем з відшкодуванням відповідних витрат за рахунок позивача.
13. Листом від 16.04.2021 № 850 Відокремлений структурний підрозділ "Підзамчівська дистанція колії" АТ "Українська залізниця" просив позивача демонтувати рекламні банери самостійно в термін до 22.04.2021.
14. 22.04.2021 невідомими особами було демонтовано спірні рекламні конструкції, у зв`язку з чим позивачем подано відповідну заяву до підрозділу Національної поліції України у Львівській області.
Позиція Верховного Суду
15. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
16. Задовольняючи заяву Підприємства про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що запропонований заявником захід забезпечення позову є розумним, цілком адекватним, перебуває у безпосередньому зв`язку з предметом позову, є доречним для попередження можливого утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі задоволення позову, забезпечує збалансованість інтересів сторін у справі, дозволяє запобігти протиправним, недобросовісним діям щодо належних заявнику рекламних конструкцій, оскільки з листа Відокремленого структурного підрозділу "Підзамчівська дистанція колії" АТ "Українська залізниця" від 16.04.2021 № 850, направленого на адресу ПП "Астор Медіа", вбачається висловлення відповідачем реального наміру демонтувати спірні рекламні конструкції.
17. Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
18. Відповідно до пунктів 2, 4 частини 1 та частини 11 статті 137 ГПК України позов забезпечується: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
19. Згідно зі статтею 136 ГПК України (в редакції, чинній до 04.08.2021) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності та обґрунтованості такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.
20. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
21. Обранням належного заходу забезпечення позову, передбаченого процесуальним законом, дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи або осіб, що не є учасниками справи.
22. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
23. Оскільки у цій справі Підприємство звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру (про зобов`язання відповідача розміщувати спеціальні рекламні конструкції з 01.01.2021 по 31.12.2021 та визнання укладеним (пролонгованим) договору про надання рекламних послуг), судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися саме така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, натомість взагалі не має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (схожий правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20).
24. При цьому в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та безпідставно не враховано судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
25. Таким чином, виходячи зі змісту положень частини 2 статті 136 ГПК України (в редакції, чинній до 04.08.2021) та враховуючи правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 і від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, передумовою для вжиття господарським судом передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову в спорах немайнового характеру є те, що у разі невжиття таких заходів може істотно ускладнитися чи унеможливитися ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
26. У зв`язку з тим, що судами достеменно встановлено та позивачем не заперечується факт демонтажу спірних рекламних конструкцій невідомими особами 22.04.2021 та подальше звернення позивача до правоохоронних органів, що відбулося ще навіть до подання заяви про забезпечення позову (05.05.2021), колегія суддів дійшла висновку, що станом на час постановлення оскаржуваної ухвали заборона демонтажу спірних рекламних конструкцій об`єктивно вже не може вважатися обґрунтованим, розумним, адекватним і реальним заходом забезпечення позову, невжиття якого може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
27. При цьому Верховний Суд зауважує, що зміст позовної заяви Підприємства свідчить про заявлення ним вимоги про зобов`язання Товариства розміщувати спеціальні рекламні конструкції на майбутнє, а саме після укладення (пролонгації) договору про надання рекламних послуг.
28. За таких обставин касаційна інстанція вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у виді заборони демонтажу спірних рекламних конструкцій, які станом на 11.05.2021 вже фактично були демонтовані, не є законним та обґрунтованим, позаяк суперечить вимогам частини 2 статті 136 ГПК України (в редакції, чинній до 04.08.2021), що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних ухвали та постанови.
29. З огляду на викладене, колегія суддів не бере до уваги як такі, що не мають істотного значення для вирішення справи, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції, задовольняючи вимогу Підприємства про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам здійснювати демонтаж спірних рекламних конструкцій, всупереч волі відповідача фактично зобов`язав його надавати позивачу рекламні послуги на строк, який сторонами не обумовлювався, що є тотожним із заявленими позовними вимогами.
30. Водночас касаційна інстанція відхиляє помилкове посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на неврахування судами попередніх інстанцій висновку про недопущення порушення прав третьої особи на користування майном, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, оскільки зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
31. Так, по-перше, на відміну від цієї справи, заяву про забезпечення позову в справі № 910/16370/20 було подано до подання позивачем позовної заяви про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння відповідача.
По-друге, ухвалюючи постанову від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про помилкове вжиття судами одночасно з накладенням арешту інших заходів забезпечення позову, що стосуються заборони певних дій також іншим особам - ТОВ "КУ "Інвестиційна", ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", ТОВ "Васильківський таунхаус", які не є учасниками даного спору, жодних позовних вимог у межах даної справи до них не пред`явлено. Наклавши заборону вчиняти дії щодо передачі спірного майна в користування (оренду, суборенду, найм, піднайм тощо), суди безпідставно обмежили реалізацію третіми особами права користування спірним майном, яке є похідним від права власності та не має жодного відношення до предмета заявленого у цій справі віндикаційного позову. Отже, інші, окрім арешту, вжиті судами заходи забезпечення позову очевидно є неспівмірними з предметом заявлених у справі позовних вимог, є невиправданим надмірним обмеженням похідних речових прав на спірне майно, які не є предметом спору між сторонами.
32. Наведене, окрім різних видів забезпечення позову, підстав їх вжиття та фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, переконливо свідчить про неподібність процесуальних правовідносин у цій справі та справі № 910/16370/20, а тому скаржник на обґрунтування своїх заперечень помилково посилається на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20.
33. Разом з тим відповідно до частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
34. Згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
35. У пунктах 41- 46 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2021 у справі № 917/80/21, у якій судами попередніх інстанцій вживалися заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо демонтажу рухомого майна, тобто у подібних процесуальних правовідносинах, сформульовано такі правові висновки: