ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/1839/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (у складі колегії суддів: Ярош А.І. (головуючий), Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)
та ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.05.2021 (суддя Волков Р.В.) про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами
у справі № 916/1839/16
за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Житаря Руслана Валерійовича,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб",
про приведення земельної ділянки до попереднього стану та повернення земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №4 звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Фізичної особи - підприємця Житаря Руслана Валерійовича про зобов`язання відповідача привести земельну ділянку загальною площею 0,0304 га вартістю 1645181,17 грн, розташовану на узбережжі Чорного моря за адресою: АДРЕСА_1, на території КП "Гідропарк "Лузанівка" (далі - спірна земельна ділянка), до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованого павільйону-бару "Підводний човен "К-40" загальною площею 99,9 м2 (далі - спірна будівля) та повернути земельну ділянку за належністю територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради шляхом складання акта прийому-передачі (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.07.2016).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб".
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2016 позов задоволений повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що:
- постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2006 у справі №17/391-05-11981, на підставі якого ФОП Житарь Р.М. отримав свідоцтво про право власності, та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні зустрічного позову ФОП Житаря Р.М. про визнання права власності на павільйон-бар "Підводний човен "К-40" та зобов`язання вчинити дії щодо усунення перешкод у користуванні майном, а також задоволено позов прокурора про зобов`язання ФОП Житаря Р.М. у строк до 10.09.2006 знести самочинно збудований бар "Підводна лодка "К-40", розташований на земельній ділянці загальною площею 311,4 м2 на території КП "Гідропарк "Лузанівка" у м. Одесі, зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку;
- заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 08.10.2014 у справі №523/6532/14-ц визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.09.2006, за яким Житарь Р.М. продав зазначену будівлю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (далі - Договір від 26.09.2006), а також визнано протиправним та скасовано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 10.11.2006, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ТОВ "Тімур Біч Клаб" на спірну будівлю;
- спірна земельна ділянка у передбаченому законом порядку не виділялася, у користування не передавалася, будь-які правові підстави щодо користування нею у ФОП Житаря Р.М. відсутні, тому Господарський суд Одеської області дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про зобов`язання ФОП Житаря Р.М. привести спірну земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованої спірної будівлі та повернення її за належністю територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради.
22 вересня 2017 року ТОВ "Тімур Біч Клаб" подало заяву про перегляд зазначеного рішення суду за нововиявленими обставинами, в якій просила поновити строк на звернення із цією заявою, переглянути та скасувати рішення.
Заява мотивована тим, що судове рішення у справі, яка розглядається, підлягає перегляду за нововиявленими обставинами та скасуванню, оскільки в його основу покладено заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 08.10.2014 у справі №523/6532/14-ц, яке наразі скасовано рішенням зазначеного суду від 24.02.2017.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2017, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2018, заяву ТОВ "Тімур Біч Клаб" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2016 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 24.04.2018 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2021, яка залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, у задоволенні заяви ТОВ "Тімур Біч Клаб" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено, залишено в силі рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2016.
ТОВ "Тімур Біч Клаб" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.05.2021 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, постановити нове рішення про задоволення заяви ТОВ "Тімур Біч Клаб" про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, переглянути за нововиявленими обставинами та скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2016. Підставою касаційного оскарження судових рішень у справі ТОВ "Тімур Біч Клаб" вважає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права.
В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Тімур Біч Клаб" посилається на незаконність оскаржуваних судових рішень через помилковість висновку про те, що скасування заочного рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 08.10.2014 у справі №523/6532/14-ц не є нововиявленою обставиною та не впливає на рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2016 у справі, що розглядається. Також ТОВ "Тімур Біч Клаб" вважає, що суди вийшли за межі розгляду його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами.
На думку ТОВ "Тімур Біч Клаб", суди проігнорували те, що: позов пред`явлений до сторонньої по відношенню до майна особи; прокуратура звернулась із позовом за відсутністю на це повноважень; ані прокуратура, ані Одеська міська рада не здійснили заходів з виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 у справі №17/391/05-11981, а звернулись із тотожнім позовом; ТОВ "Тімур Біч Клаб" не може нести відповідальність за дії або бездіяльність органів державної влади та місцевого самоврядування; ТОВ "Тімур Біч Клаб" має правовстановлюючі документи на спірну будівлю, а наявність права власності на неї призводить до виникнення права користування спірною земельною ділянкою.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою з підстав, передбачених абзацом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.
Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість. Прокурор вважає касаційну скаргу необґрунтованою та заперечує проти наведених у ній доводів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Предметом спору у справі, яка розглядається, є зобов`язання ФОП Житаря Р.М. привести спірну земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованої спірної будівлі та повернення земельної ділянки за належністю територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради.
Під час вирішення спору по суті суд першої інстанції встановив, що рішенням Господарського суду Одеської області від 29.05.2006 у справі №17/391-05-11981 задоволено зустрічний позов ФОП Житаря Р.М. до Виконавчого комітету Одеської міської ради, КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості": визнано за ФОП Житарем Р.М. право власності на павільйон-бар "Підводний човен "К-40" з літнім майданчиком, розташований на території гідропарку Лузанівка, м. Одеса, на земельній ділянці загальною площею 311,4 м2, зобов`язано КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" зареєструвати право власності за ФОП Житарем Р.М. на зазначений павільйон-бар. Водночас відмовлено в задоволенні позову заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради до ФОП Житарь Р.М., за участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Одеської міської ради, про знесення самочинного будівництва.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2006 у справі №17/391-05-11981 скасовано, відмовлено ФОП Житарю Р.М. в задоволенні зустрічного позову про визнання права власності на відповідний павільйон-бар, зобов`язання вчинити дії та усунення перешкод у користуванні майном, а також задоволено позов заступника прокурора Суворовського району м. Одеси, зобов`язано ФОП Житаря Р.М. у строк до 10.09.2006: знести самочинно збудований ним бар "Підводна лодка "К-40" загальною площею 93,5 м2, розташований на земельній ділянці площею 311,4 м2 на території КП "Гідропарк "Лузанівка" у м. Одеса, за його рахунок; звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку загальною площею 311,4 2, розташовану за адресою: м. Одеса, КП "Гідропарк "Лузанівка".
При ухваленні зазначеної постанови у справі №17/391-05-11981 Одеський апеляційний господарський суд встановив, зокрема, що Житарь Р.М. на підставі договору купівлі-продажу від 05.01.1999 придбав у власність у ОСОБА_5 металевий павільйон розміром 8,0х4,6 м, розташований на території паркової зони пляжу "Лузанівка". Зазначений павільйон попередній власник ОСОБА_5 придбав за рахунком-фактурою у "Спецелеватормельпонтаж" та здійснив його реконструкцію, узгодивши її проведення з відповідними державними органами. Однак, за змістом відповідних документів, вказаний об`єкт як на момент придбання його ОСОБА_6, так і після здійснення ним відповідної реконструкції та продажу його Житарю Р.М. був не капітальною, а тимчасовою спорудою.
Разом з тим ФОП Житарь Р.М. фактично не здійснював реконструкцію (прибудову, добудову, перепланування тощо) зазначеного об`єкту (придбаної ним тимчасової будівлі), а зніс його і збудував замість нього на земельній ділянці площею 311,4 м2 нову, при цьому капітальну, будівлю - бар "Підводна лодка "К-40" загальною площею 93,5 м2 з літнім майданчиком. Тобто ФОП Житарь Р.М. знищив придбаний ним об`єкт, тому його право власності на зазначених об`єкт припинилось відповідно до статті 349 Цивільного кодексу України.
Водночас територія КП "Гідропарк "Лузанівка", на якій ФОП Житарь Р.М. збудував спірний об`єкт, входить до складу земель комунальної власності міста Одеси, ФОП Житарю Р.М. у власність, користування, оренду або суборенду не надавалась, він не придбав її на підставі інших цивільно-правових угод.
ФОП Житарь Р.М. здійснив самочинне будівництво капітальної будівлі в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України, тому в нього не виникло право власності на відповідну будівлю.
Господарський суд Одеської області під час розгляду справи №916/1839/16 також встановив, що між ФОП Житарем Р.М. (продавець) та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (покупці) укладено Договір від 26.09.2006, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продав, а покупці купили спірну будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користуванні.
За умовами Договору від 26.09.2006 у власність покупцям передається: ОСОБА_3 - 1/2 (одна друга) частина спірної будівлі; ОСОБА_2 - 1/4 (одна четверта) частина спірної будівлі; ОСОБА_4 - 1/4 (одна четверта) частина спірної будівлі.
3 жовтня 2006 року відбулись збори засновників ТОВ "Тімур Біч Клаб", оформлені протоколом №1 від 03.10.2006, на яких ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 прийнято рішення щодо створення та діяльності ТОВ "Тімур Біч Клаб".
Згідно з актом прийому-передачі до статутного фонду ТОВ "Тімур Біч Клаб" ОСОБА_3 внесла майно у вигляді 1/2 частки у праві спільної часткової власності на спірну будівлю вартістю 481790,00 грн, ОСОБА_2 вніс майно у вигляді 1/4 частки у праві спільної часткової власності на спірну будівлю вартістю 240895,00 грн, ОСОБА_4 вніс майно у вигляді 1/4 частки у праві спільної часткової власності на спірну будівлю вартістю 240895,00 грн.
5 жовтня 2006 року право власності ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 було зареєстровано в КП "ОМБТІ та РОН" на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2006 у справі №17/391-05-11981.
Заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 08.10.2014 у справі №523/6532/14-ц було задоволено позов заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ТОВ "Тімур біч клаб", Виконавчого комітету Одеської міської ради: визнано недійсним Договір від 26.09.2006; визнано протиправним та скасовано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 10.11.2006, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради ТОВ "Тімур Біч Клаб" на спірну будівлю вартістю 963580,00 грн, розташовану на спірній земельній ділянці вартістю 919189,96 грн.
У зазначеному судовому рішенні було встановлено обставини відсутності у Житаря Р.М. права продажу спірної будівлі павільйону-бару, оскільки на час укладення Договору від 26.09.2006 його право власності скасовано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 у справі №17/391-05-11981, тому ТОВ "Тімур Біч Клаб" безпідставно отримало самочинно збудоване майно, що розташовано на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Крім того, відповідно до інформації Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №01-19/1602-09-02 стосовно документів на землекористування спірною земельною ділянкою встановлено, що Одеською міською радою рішення про передачу в оренду або користування не приймалось.
Зважаючи на викладені обставини, суд першої інстанції під час розгляду справи по суті дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора та наявність підстав для їх задоволення. При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що у ФОП Житаря Р.М. відсутні будь-які правові підстави щодо користування спірною земельною ділянкою, а користування нею за відсутності рішення відповідного органу про надання земельної ділянки є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права Одеської міської ради на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
Подавши 22 вересня 2017 року заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції у справі №916/1839/16, що розглядається, ТОВ "Тімур Біч Клаб" обґрунтувало її тим, що ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси у справі №523/6532/14-ц скасовано заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 08.10.2014, а рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 24.02.2017 позов прокурора в зазначеній справі залишений без задоволення. ТОВ "Тімур Біч Клаб" вважає, що у зв`язку з наведеними обставинами Договір від 26.09.2006 та свідоцтво про право власності на спірну будівлю, видане ТОВ "Тімур Біч Клаб", є дійсними, тому підстави для зобов`язання ФОП Житаря Р.М. привести спірну земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення спірної будівлі відсутні.
Також ТОВ "Тімур Біч Клаб" зазначило, що ні прокуратура, ні Одеська міська рада не здійснювали жодних спроб виконати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 у справі №17/391-05-11981, не здійснили реєстрацію в державному реєстрі прав власності скасування права власності ФОП Житаря Р.М. на спірну будівлю, Одеська міська рада фактично визнала існування права власності на спірну будівлю, здійснивши реєстрацію Договору від 26.09.2006.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
На момент звернення ТОВ "Тімур Біч Клаб" з відповідною заявою стаття 112 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) передбачала, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами (частина 1).
Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону України, іншого акта (їх окремих положень) або надане Конституційним Судом України офіційне тлумачення положень Конституції України, що є відмінним від того, як їх застосував суд при вирішенні справи (частина 2).
Отже, нововиявленими обставинами є фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними та допустимими доказами. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: їх існування на час розгляду справи, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, істотність цих обставин для розгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.
При цьому не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже були оцінені господарським судом у процесі розгляду справи; яка встановлюється на підставі доказів, які не було своєчасно подано сторонами; на яку посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або яка могла бути встановлена судом у разі виконання вимог процесуального закону.
Не може бути підставою для зміни або скасування судового рішення виникнення нової або зміна обставини після вирішення спору.
Також не можуть бути визнані нововиявленими обставини, викладені в рішенні суду в іншій справі, висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), а також юридична оцінка цих обставин і правові підстави рішення або його мотиви, міркування суду щодо застосування норм права.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (п. 27 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).
Отже, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати як вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і положенням законодавства України, та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій з метою реалізації принципу верховенства права, складовою частиною якого є принцип юридичної визначеності.
Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена Господарським процесуальним кодексом України (як в редакції до 15.12.2017, так і у поточній редакції), є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін; суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 по справі № 19/028-10/13).
З урахуванням викладеного суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Тімур Біч Клаб" про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі, що розглядається.
Під час розгляду зазначеної заяви ТОВ "Тімур Біч Клаб" суди встановили, що постановою Одеського апеляційного суду від 20.02.2020 у справі №523/6532/14-ц, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 17.02.2021, відмовлено в задоволенні позову заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 про визнання недійсним Договору від 26.09.2006, визнання протиправним та скасування свідоцтва про права власності серії НОМЕР_1 від 10.11.2006, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради ТОВ "Тімур Біч Клаб" на спірну будівлю.
У вказаній постанові Одеський апеляційний суд зазначив, що в позові належить відмовити за спливом позовної давності, а не за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Суд погоджується з висновком про те, що скасування заочного рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 08.10.2014 у справі №523/6532/14-ц не є нововиявленою обставиною, яка має істотне значення для перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2016 у справі №916/1839/16, що розглядається, в розумінні норм господарського процесуального законодавства, з огляду на таке.
Як убачається з встановлених судами обставин, ФОП Житарь Р.В. на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2006 у справі №17/391-05-11981 зареєстрував прав власності на павільйон-бар "Підводний човен "К-40", розташований на території гідропарку "Лузанівка", та за Договором від 26.09.2006 відчужив його на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які зареєстрували право власності на зазначений об`єкт 05.10.2006, а в подальшому передали його до статутного капіталу створеного ними ТОВ "Тімур Біч Клаб", за яким 10.11.2006 зареєстровано право власності на зазначений об`єкт.
Приймаючи рішення від 22.09.2016 у справі №916/1839/16, про перегляд якого за нововиявленими обставинами подана заява ТОВ "Тімур Біч Клаб", Господарський суд Одеської області виходив з того, що: постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2006 у справі №17/391-05-11981, яке було підставою для реєстрації права власності ФОП Житаря Р.В. на майно; заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 08.10.2014 у справі №523/6532/14-ц визнано недійсним Договір від 26.09.2006, визнано протиправним та скасовано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 10.11.2006, видане ТОВ "Тімур Біч Клаб" на спірну будівлю; а у ФОП Житаря Р.В. відсутні будь-які правові підстави для користування спірною земельною ділянкою, що стало підставою для застосування положень статті 212 Земельного кодексу України.
Оскільки факт скасування заочного рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 08.10.2014 у справі №523/6532/14-ц, на який посилається ТОВ "Тімур Біч Клаб" у своїй заяві, не спростовує усіх зазначених висновків Господарського суду Одеської області, якими обґрунтовано задоволення позовних вимог у справі №916/1839/16, то їх врахування судом не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення по суті вирішення спору у справі, що розглядається.
При цьому Суд вважає, що суди попередніх інстанцій, посилаючись на правову позицію, наведену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, слушно звернули увагу на те, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №916/3674/19, до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Тобто державна реєстрація це не підстава набуття права власності або користування, а засвідчення державою вже набутого особою права власності або користування і ототожнювати факт набуття права з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. При дослідженні обставин існування в особи права власності або користування, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права, а не є підставою його набуття.
Враховуючи викладене та те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 у справі №17/391-05-11981 скасовано судове рішення, яке було підставою для реєстрації права власності ФОП Житаря Р.В. на спірне приміщення, а спірна земельна ділянка не виділялась у встановлену законом порядку і є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, Суд погоджується з визнанням судом апеляційної інстанції помилковими доводів ТОВ "Тімур Біч Клаб" про те, що скасування заочного рішення у справі №523/6532/14-ц відновлює його право власності на спірну будівлю, зареєстроване 10 листопада 2006 року.
При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи ТОВ "Тімур Біч Клаб" про те, що він не будував, а придбав за договором спірну будівлю, оскільки подальше відчуження об`єкта самочинного будівництва не позбавляє його статусу самочинного.
Разом з тим Суд звертає увагу на те, що специфіка перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не передбачає переоцінки усіх доказів у справі, повторного дослідження усіх обставин справи, а також здійснення перевірки обґрунтованості усіх висновків, викладених у судовому рішенні, про перегляд якого подана заява. Суд має переглянути судове рішення лише в межах нововиявлених обставин, перевіривши наявність чи відсутність підстав для висновку про те, що врахування таких обставин мало б вирішальне значення при вирішенні спору.
Суд враховує, що Господарський суд Одеської області рішенням від 22.09.2016 у справі №916/1839/16 задовольнив позовні вимоги про зобов`язання ФОП Житаря Р.В. привести спірну земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення спірної будівлі та повернути її за належністю територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, виходячи з таких обставин:
- скасування рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2006 у справі №17/391-05-11981 про визнання права власності на павільйон-бар "Підводний човен "К-40";
- задоволення позовних вимог у справі №523/6532/14-ц про визнання недійсним Договору від 29.06.2006, визнання протиправним і скасування свідоцтва серії НОМЕР_1 від 10.11.2006 про право власності на спірну будівлю ТОВ "Тімур Біч Клаб";
- самовільного зайняття ФОП Житарем Р.М. спірної земельної ділянки.
ТОВ "Тімур Біч Клаб" як учасник справи зазначене рішення суду не оскаржив у передбаченому господарським процесуальним законодавством порядку (тобто погодився з його висновками), але звернувся із заявою про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами. Зважаючи на специфіку розгляду такої заяви, яка передбачає перегляд судових рішень лише в межах нововиявлених обставин, а не в повному обсязі, Суд не вбачає порушення принципу належного урядування та Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року при розгляді відповідної заяви ТОВ "Тімур Біч Клаб".
Також Суд не приймає до уваги доводи ТОВ "Тімур Біч Клаб" щодо відсутності підстав для представництва прокуратурою інтересів Одеської міської ради тощо, які по суті зводяться до незгоди з рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2016 у зв`язку з аргументами, які не були заявлені в якості нововиявлених обставин при зверненні з відповідною заявою, тому обґрунтовано не переоцінювались судами під час її розгляду.
З огляду на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції Суд відхиляє викладені в касаційній сказі аргументи, які по стосуються повторного дослідження обставин, що вже були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду заяви ТОВ "Тімур Біч Клаб" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, та переоцінки тих доказів, які оцінювалися судами в процесі розгляду цієї заяви.
Зважаючи на викладене, за встановлених обставин недоведеності заявником усіх необхідних ознак існування нововиявлених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2016, а відтак і для задоволення заяви ТОВ "Тімур Біч Клаб".
Водночас доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства щодо обов`язковості та меж перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду з огляду на зміст відповідного судового рішення та висновків, покладених у його основу.
Отже, наведені в касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд