Постанова
Іменем України
05 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 759/16285/19
провадження № 51-1681 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Вараниці В. М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Сокура С. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100080005011, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року за ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122, КК України, із застосуванням ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
Вирішено цивільний позов, питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Вироком Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано і ухвалено новий, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна, яке є його власністю. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 14 липня 2019 року приблизно о 22:45 год, перебуваючи поблизу під`їзду №4 будинку № 36 по вул. Жмеринській в м. Києві, за попередньою змовою групою осіб, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, побачивши раніше незнайомого йому ОСОБА_2, на поясі якого знаходилась барсетка з особистими речами, засуджений та невстановлена досудовим розслідуванням особа, безпосередньо реалізуючи спільний злочинний умисел, підійшли до останнього та застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, шляхом нанесення ударів по голові та тулубу, з метою заволодіння майном, спричинили ОСОБА_2 закриту травму ока, закриту травму носа, крововилив на слизовій поверхні верхньої губи зліва, синця на повіках лівого ока, лівої скроневої ділянки, передньої черевної стінки праворуч, які відносяться до середнього та легкого тілесних ушкоджень. Таким чиним, подолавши опір потерпілого, засуджений ОСОБА_1, спільно, з невстановленою досудовим розслідуванням особою, заволоділи належним ОСОБА_2 майном на загальну суму 500 грн. та з місця вчинення злочину зникли, проте в подальшому засуджений ОСОБА_1 був викритий та затриманий працівниками поліції.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону,неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання та тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворостіі призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що судами як першої так і апеляційної інстанцій, на підтвердження його винуватості, покладено неналежні та недопустимі докази. Стверджує, що в матеріалах кримінального провадження є докази, які підтверджують його невинуватість у вчиненні розбою. Посилається на невідповідність вироку положенням ст. 374 КПК України та вимогам законності і обґрунтованості. Вважає, що всі наведені порушення, про які він зазначав у апеляційній скарзі, всупереч вимогам КПК України, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив.
Під час касаційного розгляду засуджений підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник Сокур С. О. підтримав подану касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1, просив її задовольнити.
Прокурор під час касаційного розгляду вважав, що підстав для задоволення касаційної скарги засудженого немає, а тому вирок апеляційного суду слід залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Згідно зі статтями 370, 420 КПК України вирок апеляційного суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Так, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Відповідно до статей 404, 407 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 КПК України. Водночас згідно із законодавчими положеннями вирок суду першої інстанції може бути скасовано й ухвалено новий лише за наявності правових підстав і в тій частині, де йдеться про погіршення становища засудженого.
Вирішуючи питання про скасування або зміну вироку місцевого суду, суд апеляційної інстанції має керуватися положеннями статей 408, 420 КПК України.
Зокрема, положеннями ч. 2 ст. 420 КПК України передбачено, що вирок суду апеляційної інстанції має відповідати загальним вимогам до вироків, визначеним ст. 374 КПК України.
Разом з тим, зі змісту статей 7, 420 КПК України у їх взаємозв`язку випливає, що апеляційний суд зобов`язаний перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, врахувати позицію сторін кримінального провадження і учасників судового розгляду, дати у своєму рішенні на них вичерпну відповідь та у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.
Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що вказаних вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом в повній мірі не дотримано.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що вирок суду першої інстанції був оскаржений засудженим та прокурором.
У апеляційній скарзі прокурором ставилось питання про скасування вироку місцевого суду та постановлення нового у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку з не призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Засуджений ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі стверджував, на незаконність, на його думку, засудження, саме за ч. 2 ст. 187 КК України. Він стверджував, що достатніх доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом, матеріали кримінального провадження не містять, з огляду на те, що попередньої змови на скоєння злочину у нього не було, з особою, яка невстановлена досудовим слідством, взагалі незнайомий, у нього був лише побутовий конфлікт з потерпілим та його дружиною, не заперечує щодо завдання потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, проте без корисливої мети.
Ухвалюючи вирок, апеляційний суд частково задовольнив апеляційні вимоги прокурора, при цьому апеляційну скаргу засудженого залишив без задоволення.
Разом з тим, залишаючи апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд формально підійшов до її розгляду, всіх доводів апеляційної скарги ретельно не перевірив та не надав на них вичерпної відповіді, при цьому належним чином не вмотивував своє рішення з наведенням докладних мотивів, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, загальним формулюванням про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, чим порушив вимоги ст. 420 КПК України.
Тобто, апеляційний суд зосередився виключно на висновках, викладених у вироку, обґрунтованих мотивів залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення в ухвалі не навів, а обмежився формальним переліченням доказів, показань свідків та документів, які наведені у вироку суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Таким чином, на думку колегії суддів, вирок апеляційного суду не можна визнати законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки його постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого вироку.
З урахуванням наведеного, касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
При новому апеляційному розгляді необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити всі доводи апеляційних скарг, в тому числі й ті, якими засуджений ОСОБА_1 обґрунтовував свої касаційні вимоги, за необхідності повторно дослідити обставини кримінального провадження та в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК України, з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.
Виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, тяжкості висунутого обвинувачення, а також з метою забезпечення судового розгляду, колегія суддів вважає за необхідне обрати запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою до вирішення цього питання судом апеляційної інстанції, але не більше ніж на 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Суд