Постанова
Іменем України
07 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 482/20/16-к
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/812/422/21
Провадження № 51 - 3166 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Вараниці В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження (кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015150280001174 від 30 грудня 2015 року та № 12015150280000389 від
02 травня 2015 року), щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гур`ївка Новоодеського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ст. 125 ч. 2, ст. 122 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року щодо нього.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 лютого
2021 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді арешту на строк 5 місяців;
- за ст. 122 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 49 ч. 1, ст. 74 ч. 5 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 14 195 гривень 27 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 гривень моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 02 травня 2015 року приблизно о 00 годин біля приміщення кафе "Загадка" по вул. Чапаєва в с. Новопетрівське Новоодеського району Миколаївської області разом з особою, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв`язку із закінченням строків давності, у ході конфлікту з ОСОБА_2 завдали останньому удари кулаками в обличчя, від яких потерпілий впав на землю, після чого завдали ОСОБА_2 ударів ногами в область тулуба та обличчя, чим заподіяли легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у вигляді струсу головного мозку, забою грудної клітки, переломів коронок 10-го зуба на верхній щелепі справа, 6-го зуба на нижній щелепі справа.
Крім того, у той же час та у тому ж місці ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2, який після зазначеної бійки лежав на землі, та завдав йому удар правою ногою в область нижньої щелепи справа, заподіявши тілесне ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого перелому суглобного відростка нижньої щелепи справа зі зміщенням.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Розумовського О.А. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає оскаржені судові рішення незаконними та необґрунтованими, оскільки було порушено його право на захист. Так, зазначає, що ключового свідка ОСОБА_3 допитано за відсутності обвинуваченого та його захисника, оскільки судове провадження щодо ОСОБА_1 було зупинене та оголошено його в розшук і вони були позбавлені можливості допитати цього основного свідка обвинувачення, хоча після поновлення судового провадження прокурор та сторона захисту наполягали на допиті всіх свідків обвинувачення, які були допитані за відсутності ОСОБА_1 та його захисника. Звертає увагу на те, що показання зазначеного свідка суперечать показанням інших свідків ОСОБА_4,
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Указує на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги захисту, у тому числі про порушення права на захист, та не дослідив показання свідка ОСОБА_3 .
Заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, та умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1 та на підтвердження його винуватості обґрунтовано послався, у тому числі: на показання потерпілого ОСОБА_2 про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень, який зауважив, що ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_7 розпочали з ним сварку, в ході якої били руками та ногами, а коли він опинився на землі, ОСОБА_1 завдав удари ногою по печінці та в щелепу, від сильного болю він втратив свідомість; на показання свідка
ОСОБА_5, яка була очевидцем події, про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 били ОСОБА_2, бачила як ОСОБА_7 схопив ОСОБА_2 за руку та кинув об автомобіль; на показання свідка ОСОБА_8, яка також була очевидцем події, про те, що ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_7 перед входом до кафе "Загадка" під час сварки завдали ударів руками та ногами ОСОБА_2 ; на дані, які містяться: в протоколі прийняття заяви ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення від 02 травня 2015 року; у заяві ОСОБА_2 від 11 червня 2015 року про добровільну видачу знайдених на місці бійки двох мобільних телефонів, які належать
ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ; у протоколі слідчого експерименту від 07 липня
2015 року за участю ОСОБА_2, в ході якого потерпілий детально показав, яких саме ударів завдали йому ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ; у виписках з журналу реєстрації надання медичної допомоги Новоодеської ЦРЛ від 12 травня 2015 року № 610 та з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 № 5707/385; на висновок судово-медичної експертизи від 23 червня 2015 року № 834 про характер, локалізацію, механізм утворення та тяжкість виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначених кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ст. 125 ч. 2, ст. 122 ч.1 КК України. При цьомусуд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Встановивши у судовому засіданні, що минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 125 ч. 2, ст. 122 ч. 1 КК України, з`ясувавши думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника з даного приводу та відсутність відповідних клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 ч. 1 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано звільнив ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі ст. 49 ч. 1, ст. 74 ч. 5 КК України.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника Разумовського О.А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, недоведеність винуватості ОСОБА_1 та наявність підстав для закриття кримінального провадження, визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу захисника Разумовського О.А. в цій частині визнано необґрунтованою.
Разом з тим, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення його права на захист під час допиту свідка ОСОБА_3 без його участі та участі його захисника - адвоката Разумовського О.А. заслуговують на увагу та є обґрунтованими.
Одним із складових елементів права на справедливий суд є право кожного допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення (ст. 6 п. 3 підпункт d Конвенції про захист прав та основоположних свобод). Відповідно до ст. 42 ч. 4 КПК України обвинувачений має право, у тому числі, брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
Згідно із журналом судового засідання від 11 листопада 2019 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, судом першої інстанції за відсутності обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Разумовського О.А. було допитано свідка обвинувачення ОСОБА_3 . У судовому засіданні, яке відбулось 01 жовтня 2020 року, сторона обвинувачення та сторона захисту висловили думку щодо повторного допиту всіх свідків обвинувачення з метою забезпечення прав ОСОБА_1 . У судових засіданнях від 05 січня 2021 року та від 08 лютого 2021 року в присутності обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Разумовського О.А. повторно допитано свідків обвинувачення відповідно ОСОБА_8 і
ОСОБА_5 та забезпечено змагальне провадження шляхом реалізації обвинуваченим і його захисником права задавати свідку питання та права на перехресний допит.
Проте протягом подальшого судового розгляду свідка ОСОБА_3 в присутності обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Разумовського О.А. допитано так і не було. Незважаючи на це, показання свідка ОСОБА_3 покладені судом першої інстанції в основу обвинувального вироку.
Суд апеляційної інстанції не встановив та не усунув зазначеного порушення, доводи апеляційної скарги захисника Разумовського О.А. про порушення права
ОСОБА_1 на захист у порушення вимог ст. 419 КПК України не перевірив та не надав на них мотивованих відповідей, формально зазначивши, що такі доводи є безпідставними.
За таких обставин, мотивувальні частини вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду підлягають зміні шляхом виключення з них як на доказ на показання свідка ОСОБА_3 .
Виключення із доказової бази зазначеного доказу жодним чином не впливає на законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та правильність висновків судів нижчих інстанцій про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 125 ч. 2, ст. 122 ч.1 КК України.
Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. Рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 ч. 1, ст. 74 ч. 5 КК України прийнято відповідно до встановлених судом обставин та вимог закону.
За таких обставин, вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 підлягають зміні, а його касаційна скарга - задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд