Постанова
іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 686/10009/20
провадження № 51-3175км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Ганжи О. М.,
особи, щодо якої кримінальне
провадження закрито ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019000000000856, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хмельницького та жителя цього АДРЕСА_1 ),
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Великі Марцевичі Старокостянтинівського району Хмельницької області та жителя АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у тому, що з кінця осені 2018 року по квітень - травень 2019 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1, будучи арбітражним керуючим, який ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26 жовтня 2018 року у справі призначений керуючим санацією ТОВ "ДМС-Дашківці", діючи умисно, за попередньою змовою з директором вказаного товариства ОСОБА_2, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення вимагали від директора ПП СВ "ВІД-Агро" ОСОБА_3 неправомірну вигоду в розмірі 1 000 000 грн за продовження суборенди земельних ділянок.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 14 січня 2021 року задовольнив клопотання захисника Косюка Р. М. і обвинуваченого ОСОБА_1 та закрив кримінальне провадження № 42019000000000856 від 15 квітня 2019 року у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), після повідомлення особі про підозру.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, прокурор оскаржив його до апеляційного суду.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 25 березня 2021 року залишив ухвалу міськрайонного суду без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Аргументує свої вимоги тим, що судами постановлені незаконні й необґрунтовані рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 3 ст. 314 та п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Так, прокурор зазначає, що під час здійснення досудового розслідування сторона обвинувачення, встановивши, що для завершення досудового розслідування необхідний додатковий строк, звернулася за п`ять днів до його завершення з клопотанням до місцевого суду для продовження цього строку, однак слідчий суддя всупереч ч. 3 ст. 295-1 КПК не забезпечив розгляду клопотання про продовження строків досудового розслідування до закінчення граничного строку, до того ж не зазначив у резолютивній частині рішень про повернення клопотань слідчому того, які порушення були допущені слідчим та прокурором під час його складання. Як стверджує прокурор, після неодноразових звернень із клопотаннями про продовження строків досудового розслідування, сторона обвинувачення могла прийняти рішення в цьому кримінальному провадженні лише після розгляду слідчим суддею клопотання по суті і прийняття одного з рішень (задовольнити/відмовити).
Крім того, прокурор указує, що з урахуванням ухвали слідчого судді від 25 вересня 2019 року з дотриманням п`ятиденного строку сторона обвинувачення 09 жовтня 2019 року прийняла рішення про завершення досудового розслідування і відкриття матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК, однак у визначений період сторона захисту жодного разу не з`явилася для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Стверджує, що суд безпосередньо не дослідив і не надав оцінки документам, які прямо стосуються обчислення строків досудового розслідування. Це такі документи, як: повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про підозру у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення; постанова заступника Генерального прокурора про продовження строків досудового розслідування у зазначеному провадженні до трьох місяців; ухвали слідчих суддів від 05 та 07 липня 2019 року за результатом розгляду клопотань про продовження строків досудового розслідування до 6 та 5 місяців; повідомлення прокурора про завершення досудового розслідування; ухвала слідчого судді від 13 березня 2020 року щодо встановлення граничного строку для ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження.
За переконанням прокурора, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду, помилково встановив ті обставини, що складання та подання до суду обвинувального акта стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулися поза межами строку досудового розслідування, безпідставно визнано реєстр матеріалів досудового розслідування документом, яким можна встановити певні факти щодо ряду процесуальних дій у цьому провадженні і, найголовніше, не було спростовано судами факту встановлення слідчим суддею в ухвалі від 18 березня 2020 року граничного строку для ознайомлення сторони захисту із матеріалами досудового розслідування до 01 квітня 2020 року, тобто того, що до цього часу виконувалися вимоги ст. 290 КПК.
На думку прокурора, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що стороною обвинувачення 01 квітня 2020 року обвинувальний акт скерований до суду вже після закінчення строку досудового розслідування.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу прокурора Ярош В. Ю., посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а постановлені судами судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Ганжа О. М., надавши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
ОСОБА_1, навівши доводи, заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку,що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Що стосується доводів прокурора про допущення судами істотного порушення вимог кримінального процесуального закону щодо закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, то вони є безпідставними з урахуванням такого.
Згідно зі ст. 113 КПК процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (ч. 2 ст. 113 КПК).
За своєю юридичною природою процесуальні строки виступають темпоральними умовами реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників кримінальних процесуальних правовідносин.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII ч. 1 ст. 284 КПК було доповнено п. 10, згідно з яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Вказана норма була введена в дію 15 березня 2018 року, через три місяці після набрання чинності цим Законом, не має зворотньої дії в часі та застосовується до справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Цей період необхідно відраховувати з дня притягнення до кримінальної відповідальності як стадії кримінального провадження, яка згідно з п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Вказане узгоджується з рішенням, наведеним у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 вересня 2021 року (справа № 711/3111/19, касаційне провадження № 51-2890км19).
Також у цьому рішенні суду касаційної інстанції міститься висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, в якому зазначено, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке як етап кримінального провадження законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.
Перевірка судом першої інстанції у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених статтями 291, 293 КПК, а також виконання ним приписів ст. 219 КПК у частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я особи, процесуального статусу обвинуваченого, стосовно якого відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК, має здійснюватися судовий розгляд.
Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Положеннями ст. 219 КПК визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення у ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 219 КПК); досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК).
Частина 4 ст. 219 КПК встановлює, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу.
Згідно з ч. 7 ст. 294 КПК у разі відмови слідчим суддею у продовженні строку досудового розслідування прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, зобов`язаний протягом п`яти днів здійснити одну з дій, передбачених ч. 2 ст. 283 цього Кодексу: закрити кримінальне провадження, звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, або звернутися до суду з обвинувальним актом.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття кримінального провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 - 8, 10 ч. 1 або 2 ст. 284 цього Кодексу.
Постановляючи рішення, суди попередніх інстанцій вказаних вимог кримінального процесуального закону дотрималися.
Так, 16 квітня 2020 року до місцевого суду з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт (31/1/3-34391 вих-20 від 13 квітня 2020 року) у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК.
14 травня та 12 червня 2020 року на адресу місцевого суду надійшли клопотання захисника Косюка Р. М. та Яроша В. Ю. відповідно, в яких вони просили закрити кримінальне провадження № 42019000000000856 від 15 квітня 2019 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу.
Місцевий суд, установивши, що у вказаному кримінальному провадженні строк досудового розслідування закінчився 08 серпня 2019 року і до суду з обвинувальним актом, усупереч положенням КПК, сторона обвинувачення звернулася поза визначеним законом строком досудового розслідування, задовольнив клопотання сторони захисту та закрив кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, після повідомлення особі про підозру.
Такого висновку суд дійшов на підставі матеріалів кримінального провадження, з яких убачається, що 15 квітня 2019 року до ЄРДР були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК, 07 травня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було повідомленопро підозру у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, а постановою заступника Генерального прокурора Стрижевської А. А. від 05 липня 2019 року строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні був продовжений до трьох місяців, тобто до 07 серпня 2019 року.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу, де наводив доводи щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які за змістом є аналогічні доводам, викладеним прокурором у касаційній скарзі.
Апеляційний суд перевірив усі посилання й доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, та дійшов висновку про їх безпідставність і залишив вищевказане рішення місцевого суду без змін.
Постановляючи своє рішення, цей суд указав, що продовжений до 07 серпня 2019 року строк досудового розслідування в подальшому не продовжувався і не зупинявся у встановленому законом порядку, а тому процесуальні дії (складення, затвердження та направлення обвинувального акта) здійснено прокурором вже після закінчення строку досудового розслідування, що не відповідає вимогам закону.
Крім того, як установив апеляційний суд, суд першої інстанції дослідив саме ті обставини, які містилися в матеріалах кримінального провадження, та дані, наведені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, і цього було достатньо для встановлення того факту, що ряд процесуальних дій у кримінальному провадженні проведено поза межами строку досудового розслідування, а місцевим судом прийнято обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, а касаційна скарга прокурора не містить переконливих доводів на їх спростування.
Суд касаційної інстанції відхиляє доводи прокурора про те, що під час здійснення досудового розслідування сторона обвинувачення, установивши, що для завершення досудового розслідування необхідний додатковий строк, звернулася за п`ять днів до його завершення з клопотанням до місцевого суду для продовження строку досудового розслідування, однак слідчий суддя всупереч вимогам ч. 3 ст. 295-1 КПК не забезпечив розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування до закінчення граничного строку та не зазначив у резолютивній частині рішення того, які порушення були допущені слідчим та прокурором під час його складання.
Частиною 1 ст. 295-1 КПК визначено, що у випадках, передбачених ст. 294 цього Кодексу, продовження строку досудового розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за відповідним клопотанням прокурора або слідчого.
Також за змістом вищевказаної статті слідчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог цієї статті, повертає його прокурору, слідчому, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 3 ст. 295-1 КПК слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування протягом трьох днів з дня його одержання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування, за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 05 серпня 2019 року повернув клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Андріюка А. А., погоджене заступником Генерального прокурора Кіземою С., про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000000856 від 15 квітня 2019 року.
На обґрунтування такого рішення суддя зазначив, що, порушуючи вимоги ст. 295-1 КПК, слідчий у клопотанні не обґрунтував обставин, які б перешкодили йому здійснити вказані у клопотанні процесуальні дії для завершення досудового розслідування раніше у межах строку досудового розслідування. Крім того, вказав, що слідчий, зазначивши у клопотанні про необхідність розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не надав будь-яких доказів того, що вказані дії розпочато, вони перебувають на стадії виконання і необхідний час для їх завершення.
Отже, дійсно, сторона обвинувачення, встановивши, що для завершення досудового розслідування потрібен додатковий строк, звернулася до слідчого судді для продовження відповідного строку, проте, як убачається з вищевказаного рішення суду, у клопотанні не обґрунтувала обставин, які перешкоджали слідчому здійснити необхідні процесуальні дії раніше, внаслідок чого, керуючись ст. 295-1 КПК, суддя, розглянувши клопотання слідчого, повернув його.
Водночас, як убачається з матеріалів провадження, 07 серпня 2019 року слідчий суддя ухвалою вдруге повернув з аналогічних підстав клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування.
Також є бездоказовими і твердження прокурора про те, що на підставі ухвали слідчого судді від 25 вересня 2019 року з дотриманням п`ятиденного строку сторона обвинувачення 09 жовтня 2019 року прийняла рішення про його завершення і відкриття матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК, проте у визначений прокурором строк сторона захисту жодного разу не з`явилася для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
25 вересня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою відмовив у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного управління Національної поліції України Андріюка А. А. про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000000856 від 15 квітня 2019 року.
У мотивувальній частині рішення слідчий суддя зазначив, що клопотання слідчого подано поза межами визначених строків, а поновленню строк досудового розслідування, що закінчився, не підлягає, а отже, не підлягає і продовженню, клопотання слідчого подано без дотримання вимог кримінального процесуального закону.
Таким чином, із вищевказаного рішення слідчого судді та матеріалів кримінального провадження вбачається, що клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування та рішення прокурора від 09 жовтня 2019 року про завершення досудового розслідування і відкриття його матеріалів у порядку ст. 290 КПК були поза межами строку досудового розслідування, а тому посилання прокурора на невиконання стороною захисту вимог ст. 290 КПК є необґрунтованими.
Крім того, оскільки слідчий з клопотанням про продовження строку досудового розслідування звернувся до слідчого судді після закінчення строку досудового розслідування, тому посилання прокурора на наявність у нього відповідно до положень ч. 7 ст. 2951 КПК п`ятиденного строку для виконання вимог ст. 283 цього Кодексу є безпідставними.
Доводи прокурора про те, що суд безпосередньо не дослідив і не надав оцінки документам, які стосуються строків досудового розслідування (повідомленню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про підозру у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення; постанові заступника Генерального прокурора про продовження строків досудового розслідування у зазначеному провадженні до трьох місяців; ухвалам слідчих суддів від 05 та 07 липня 2019 року за результатом розгляду клопотань про продовження строків досудового розслідування до 6 та 5 місяців; повідомленню прокурора про завершення досудового розслідування; ухвалі слідчого судді від 13 березня 2020 року щодо встановлення граничного строку для ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження), не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Як убачається з оскаржуваних судових рішень, суди дійшли висновку щодо закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування внаслідок дослідження матеріалів кримінального провадження та реєстру матеріалів досудового розслідування, які містяться в матеріалах провадження, а саме повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про підозру у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення (07 травня 2019 року), а також постанови заступника Генерального прокурора Стрижевської А. А. від 05 липня 2019 року, якою строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 07 серпня 2019 року.
Що стосується ухвал слідчих суддів від 05 та 07 серпня 2019 року за результатом розгляду клопотань про продовження строків досудового розслідування до 6 та 5 місяців на які вказує прокурор, то Верховний Суд зазначає таке.
По-перше, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що стороною обвинувачення до апеляційної скарги додані ухвали слідчих суддів від 05 серпня та 07 серпня 2019 року, за якими були повернуті клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування; по-друге, з указаних судових рішень не вбачається, що строк досудового розслідування продовжувався чи зупинявся, а тому суди обґрунтовано не вдалися до їх дослідження.
Вказівка прокурора на те, що суди не спростували факту встановлення ухвалою слідчого судді від 18 березня 2020 року граничного строку для ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування до 01 квітня 2020 року, тобто того, що до цього часу виконувалися вимоги ст. 290 КПК, є неспроможною.
З ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2020 року встановлено, що клопотання прокурора частково задоволено і ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також їх захиснику визначено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 42019000000000856 до 01 квітня 2020 року, проте вказану процесуальну дію, як уже було з`ясовано судами, слідчий провів поза межами строку досудового розслідування, а тому суди не взяли до уваги цього судового рішення під час постановлення оскаржуваних судових рішень.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були підставами для скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення, а постановлені судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд