Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 279/3334/17
провадження № 61-13875св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне підприємство "Укрпалетсистем",
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного підприємства "Укрпалетсистем" на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року в складі колегії суддів Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст обставин справи
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, який було уточнено, до ПП "Укрпалетсистем" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 03 квітня 2016 року він працював
у ПП "Укрпалетсистем" оператором автозаправних станцій № 63. З правилами внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи та оплатою праці він був ознайомлений в усній формі, однак у дійсності графік роботи та оплата праці безпідставно змінювалися, що свідчило про порушення роботодавцем законодавства про працю та стало причиною написання ним 19 липня 2017 року заяви про звільнення за власним бажанням. Наказом ПП "Укрпалетсистем" від 20 липня 2017 року № 362-к його було звільнено з роботи із виплатою компенсації за невикористану ним відпустку. Зазначав, що про своє звільнення він був повідомлений по телефону, а з самим наказом ознайомився 24 липня 2017 року та у той самий день отримав трудову книжку.
Не погоджуючись із причиною звільнення до сплину двотижневого строку попередження про звільнення, а саме 27 липня 2017 року, він звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до наказу про звільнення та просив виплатити йому вихідну допомогу, проте відповідачем не було прийнято до уваги його звернення.
Вважав наказ про звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушено законодавство про працю, а саме, при його звільненні із займаної посади було безпідставно застосовано частину першу статті 38 КЗпП України.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ ПП "Укрпалетсистем" від 20 липня 2017 року № 362-к про його звільнення, поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2017 року по день ухвалення рішення.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 лютого 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення за власним бажанням є волевиявленням ОСОБА_1, у позовній заяві відсутні докази про його намір відкликати заяву про звільнення або продовжувати трудові відносини з ПП "Укрпалетсистем", а тому позов є безпідставним.
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 лютого 2018 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд вважав недоведеним достатніми та допустимими доказами факт порушення відповідачем трудового законодавства, оскільки підставою звільнення працівника була його заява, про факт подання якої ним не заперечувалось, при цьому у вказаній заяві відсутнє посилання на частину третю статті 38 КЗпП України. Саме по собі звільнення до закінчення двотижневого строку попередження не може бути підставою для поновлення на роботі.
Постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову апеляційного суду Житомирської області від 16 травня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що апеляційній суд зробив безпідставний висновок про те, що недотримання двотижневого строку попередження не є порушенням вимог КЗпП України,оскільки роботодавець не може в односторонньому порядку змінювати строки попередження при звільненні працівника за власним бажанням. Працівник, який попередив роботодавця про розірвання трудового договору, вправі до закінчення строку попередження відкликати таку заяву, за винятком випадків, коли на його місце було запрошено особу в порядку переведення з іншого місця роботи за погодженням між керівництвом двох роботодавців.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення:
-визнано незаконним наказ № 362-к від 20 липня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади оператора заправних станцій ПП "Укрпалетсистем" з 21 липня 2017 року;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді оператора заправних станцій у ПП "Укрпалетсистем";
- стягнуто з ПП "Укрпалетсистем" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 323 088,20 грн;
- вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що працівник, який попередив роботодавця про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, має право відкликати раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням, при цьому це безумовне право працівника, яке не може бути порушене. Роботодавець не вправі звільнити працівника до закінчення двотижневого строку після подання заяви про звільнення, якщо працівник про це не просить. За таких обставин відсутність домовленості сторін про дату звільнення й згоди позивача на припинення трудових правовідносин до закінчення строку попередження свідчить про недотримання відповідачем вимог статті 38 КЗпП України. Доказів наявності передбачених законом поважних причин для звільнення позивача раніше встановленого строку попередження суду не надано.
Апеляційний суд зробив висновок про те, що відповідно до статті 235 КЗпП у випадку звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на роботі. При прийнятті рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі. Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 липня 2017 року по 11 серпня 2020 року буде складати 323 088,20 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Аргументи учасників справи
У вересні 2020 року директор ПП "Укрпалетсистем" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року як таку, що прийнята з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що суди не звернули увагу на пропуск встановленого статтею 233 КЗпП України строку на звернення до суду з вимогами про поновлення на роботі, оскільки в першій редакції позовної заяви позивач просив змінити підставу звільнення, тобто наказ про звільнення не оскаржував і про поновлення на роботі не просив.
Вказує, що при стягненні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи, який працівник мав у цей час. Апеляційним судом цю обставину не враховано та не досліджено, що позивач у період з 08 вересня 2017 року по 19 квітня 2019 року працював на посаді помічника адвоката, а з 11 серпня 2020 року він є самозайнятою особою адвокатом та відповідно не відрахував від суми середнього заробітку заробітну плату позивача.
У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПП "Укрпалетсистем", у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В ухвалі Верховного Суду від 07 грудня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).