ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 903/834/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Кібенко О.Р., Мамалуй О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021
(головуючий - Демидюк О.О., судді Павлюк І.Ю., Савченко Г.І.)
та ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.05.2021
(головуючий - Слободян О.Г., судді Демяк В.М., Кравчук А.М.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут"
про стягнення 361 885 905, 38 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" про стягнення 361885905,38 грн. заборгованості.
2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 18-502-Н від 05.11.2018.
3. В судовому засіданні 18.05.2021 представник відповідача подав заяву про забезпечення доказів (вх.№01-70/10/21), в якій просить суд заяву про забезпечення доказів задовольнити; забезпечити докази шляхом витребування у АТ НАК "Нафтогаз України" коригуючого акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2019 до договору № 18-502-Н від 05.11.2018 та акт-розрахунок до коригуючого акту приймання-передачі природного газу до договору № 18-502-Н від 05.11.2018.
Короткий зміст оскаржуваних ухвали місцевого та постанови апеляційного судів
4. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.05.2021 у справі №903/834/20 заяву про забезпечення доказів повернуто заявнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут".
5. Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що до заяви відповідача про забезпечення доказів не додано документу, що підтверджує сплату судового збору, а також вказану заяву подано з порушенням строків, передбачених ст. ст. 80, 81 ГПК України, а тому дана заява підлягає поверненню.
6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 змінено мотивувальну частину ухвали Господарського суду Волинської області від 18.05.2021 у справі №903/834/20 в редакції даної постанови. В решті ухвалу залишено без змін.
7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд безпідставно послався на ненадання відповідачем документу, що підтверджує сплату судового збору, оскільки Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплату судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів. Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право звернутись з відповідною заявою у строк, визначений ч. 3 ст. 80 ГПК України, а саме у строк на подання відзиву на позовну заяву, однак вказана заява подана з пропуском зазначеного строку, при цьому відповідач не просив визнати поважними причини пропуску такого строку та поновити його.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
8. ТОВ "Волиньгаз Збут" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.05.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021, у якій просить їх скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки заява про забезпечення доказів повинна була бути розглянута по суті.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Позиція Верховного Суду
11. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.
12. Як було зазначено, ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.05.2021 у справі №903/834/20 заяву про забезпечення доказів повернуто заявнику, зокрема, з посиланням на те, що до заяви відповідача про забезпечення доказів не додано документу, що підтверджує сплату судового збору.
13. Так, відповідно до ч. 3 ст. 111 ГПК України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.
14. Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
15. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
16. Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
17. Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору.
18. Так, зазначеним Законом визначено ставки судового збору за подання заяви про забезпечення доказів до суду загальної юрисдикції та до адміністративного суду.
19. Водночас, статтею 4 Закону України "Про судовий збір" не передбачена сплата судового збору за подання заяви про забезпечення доказів безпосередньо до господарського суду.
20. Отже, в даному випадку, має місце юридична колізія.
21. Принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
22. Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
23. Зокрема, у справі "Новік проти України" (заява №48068/06, рішення від 18.12.2008) Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
24. Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.
25. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №911/1521/18.
26. Суд апеляційної інстанції правомірно врахував вказану позицію Верховного Суду, а отже оскільки положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" не встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності тлумачити норми права на користь особи, що звернулася з заявою про забезпечення доказів, адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки.
27. Враховуючи зазначене, апеляційний суд обґрунтовано не погодився з висновками суду першої інстанції щодо необхідності подання відповідачем до заяви про забезпечення доказів документу, що підтверджує сплату судового збору, у зв`язку з чим мотивовано змінив мотивувальну частину ухвали Господарського суду Волинської області від 18.05.2021 у вказаній частині.
28. Разом з тим, суд апеляційної інстанції залишив без змін ухвалу місцевого суду в іншій частині, з посиланням на правомірність висновків судів попередніх інстанцій про те, що відповідна заява про забезпечення доказів подана з пропуском строку, визначеного ч. 3 ст. 80 ГПК України.
29. Відповідно до ч. 1 ст. 110 ГПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
30. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (ч. 2 ст. 110 ГПК України).
31. Апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що у даному випадку щодо вимог, які стосуються строку для звернення з відповідною заявою до суду підлягають застосуванню загальні положення ст.ст. 80, 81 ГПК України.
32. Так, відповідно до ч. 1 ст. 81 учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
33. Згідно з ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
34. За змістом ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
35. Судами встановлено, що ухвалу про відкриття провадження у справі №903/834/20 від 16.11.2020 відповідач отримав 17.11.2020.
36. У вище зазначеній ухвалі запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову не пізніше 15 днів з дня вручення даної ухвали.
37. Отже, строк на подання відзиву на позовну заяву закінчився 02.12.2020.
38. Окрім того, ухвалою Господарського суду Волинської області від 16.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №903/834/20 до судового розгляду по суті.
39. Разом з тим, відповідач звернувся з відповідною заявою про забезпечення доказів лише 18.05.2021, тобто з пропуском строку. При цьому відповідач не просив суд визнати поважними причини пропуску строку для подачі цієї заяви та поновити його. Також в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач був позбавлений можливості реалізувати відповідне право у встановлений строк.
40. Доводи касаційної скарги відповідача зводяться до того, що заява про забезпечення доказів повинна була бути розглянута по суті, і лише за наслідком розгляду такої заяви по суті суд першої інстанції міг дійти висновку про те, що така заява подана з пропуском встановленого строку, внаслідок чого залишити заяву про забезпечення доказів без задоволення, про що винести відповідну ухвалу.
41. Однак відповідні доводи скаржника не ґрунтуються на приписах процесуального законодавства, а засновані на довільному уявленні про перевірку судом наявності підстав для розгляду відповідної заяви по суті.
42. Так, за загальним правилом, визначеним у ст. 118 ГПК України, яка має назву "Наслідки пропуску процесуальних строків", право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
43. Тобто у будь-якому випадку, у зв`язку з пропуском відповідачем процесуального строку, відповідач втратив право на звернення до суду з відповідною заявою про забезпечення доказів, а також на вчинення судом процесуальних дій, пов`язаних з розглядом вказаної заяви по суті.
44. Таким, чином подана, відповідачем заява про забезпечення доказів, у будь -якому випадку не підлягала розгляду по суті, що спростовує доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права.
45. При цьому, приписи ст. 309 ГПК України встановлюють, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
46. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірних висновків щодо наявності підстав для зміни мотивувальної частини ухвали місцевого суду в частині посилання суду першої інстанції на необхідність сплати відповідачем судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, водночас обґрунтовано залишив без змін ухвалу місцевого суду в іншій частині.