ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/2287/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 (суддя Шкурдова Л. М.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (судді: Михальська Ю. Б. (головуючий), Тищенко А. І., Скрипка І. М.) у справі
за заявою Фізичної особи-підприємця Фільварків Оксани Романівни
про забезпечення позову
за позовом Фізичної особи-підприємця Фільварків Оксани Романівни
до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
про визнання недійсною односторонньої відмови від договору.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець Фільварків Оксана Романівна (далі - ФОП Фільварків О. Р.) звернулася до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - КП "Київтранспарксервіс") із позовом про визнання недійсною односторонньої відмови від договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 21.03.2019 № ДНП-2019-03/40 (далі - Договір).
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що одностороння відмова КП "Київтранспарксервіс" від Договору, оформлена листом від 19.01.2021 № 053/05-167, є безпідставною та необґрунтованою, оскільки позивач не порушувала умови укладеного договору, не змінювала межі отриманої нею ділянки для паркування транспортних засобів, не порушувала встановлену схему організації дорожнього руху.
3. 11.05.2021 ФОП Фільварків О. Р. подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "ВІП Охорона" до набрання рішенням суду законної сили у справі № 910/2287/21 чинити перешкоди ФОП Фільварків О. Р. в користуванні фіксованими місцями для паркування, а саме: 94 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 10 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, просп. Оболонський, 6, наданими їй за Договором.
4. Заяву обґрунтовано тим, що строк дії Договору спливає 31.12.2022. 23.01.2021 ФОП Фільварків О. Р. отримала від КП "Київтранспарксервіс" лист від 19.01.2021 № 053/05-167 про розірвання договору в односторонньому порядку з 20.01.2021. Наразі одностороння відмова КП "Київтранспарксервіс" від Договору оскаржується позивачем у цій справі, однак позивачеві заблоковано доступ до паркувального майданчику, заблоковано проїзд транспортних засобів до місць для паркування, що унеможливило здійснення позивачем господарської діяльності позивача з паркування транспортних засобів. Наведені обставини зафіксовані працівниками Національної поліції України. Дії відповідача спрямовані на фактичне розірвання договору ще до вирішення цього спору в судовому порядку, що може унеможливити ефективний захист прав позивача.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, клопотання про вжиття заходів забезпечення позову задоволено: вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, в тому числі КП "Київтранспарксервіс" до набрання рішенням суду законної сили у справі № 910/2287/21 чинити перешкоди ФОП Фільварків О. Р. в користуванні фіксованими місцями для паркування, а саме: 94 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 10 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, просп. Оболонський, 6, наданими їй за Договором.
6. Постановляючи оскаржувану ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення статей 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виходив з того, що предметом розгляду цієї справи (№ 910/2287/21) є вирішення питання наявності правових підстав для дострокового розірвання Договору, при цьому, договір вважатиметься розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили (стаття 653 Цивільного кодексу України). Зазначене свідчить про те, що до набрання рішенням законної сили позивач має право здійснювати господарську діяльність на визначеному в Договорі паркувальному майданчику, а відтак вчинення перешкод позивачу у користуванні ним паркувальним майданчиком до набрання рішенням суду законної сили може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Суд наголосив, що застосування такого заходу забезпечення позову як заборона чинити перешкоди ФОП Фільварків О. Р. в користуванні фіксованими місцями для паркування, наданими їй за Договором, не спричинить жодних збитків третім особам (відповідачу), в той час як вчинення перешкод ФОП Фільварків О. Р. у користуванні фіксованими місцями для паркування призведе до завдання збитків останній, в зв`язку з припиненням здійснення господарської діяльності та може призвести до виникнення нових позовів про стягнення збитків. За висновками суду застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. КП "Київтранспарксервіс" у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити ФОП Фільварків О. Р. у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме вважає, що:
- суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм частини 2 статті 136 ГПК України, оскільки не встановили, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
- суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки твердженню відповідача, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є втручанням у господарську діяльність відповідача та позбавленням його права ведення господарської діяльності;
- суд першої інстанції не врахував відсутність взаємозв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог;
- суди першої та апеляційної інстанції під час ухвалення рішень допустили порушення норми частини 11 статті 137 ГПК України, відповідно до якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
9. ФОП Фільварків О. Р. у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Київтранспарксервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 у справі № 910/2287/21 та призначено здійснювати розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
11. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
12. Предметом касаційного перегляду є питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
13. Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
14. Згідно із частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
15. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
16. За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
17. Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
18. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
19. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
20. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
21. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
22. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги немайнового характеру - визнання недійсною одностороньої відмови від договору.
23. Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
24. В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
25. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18 та цілком правомірно враховано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови.
26. Предметом доказування у цієї справі (№ 910/2287/21) є встановлення наявності чи відсутності підстав для дострокового розірвання договору за ініціативою відповідача та, як наслідок, встановлення правомірності чи неправомірності такого розірвання.
27. Позивач у поданій заяві про забезпечення позову наголошує, що відповідачем, попри наявність судового спору щодо законності односторонньої відмови відповідача від Договору, чиняться перешкоди позивачеві у користуванні паркувальним майданчиком, що повністю заблокувало господарську діяльність позивача щодо паркування.
28. Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що вчинення наразі перешкод позивачеві у користуванні паркувальним майданчиком до набрання рішенням суду законної сили може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі встановлення судом незаконності односторонньої відмови відповідача від договору та задоволення позову.
29. Так, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
30. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 73, 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
31. Колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання.
Так, відповідач, вважаючи оспорюване дострокове розірвання договору законним, не буде позбавлений права передавати спірний паркувальний майданчик у користування інших осіб, а тому без вжиття заходів забезпечення позову поновлення порушених прав позивачки в межах одного провадження буде неможливим, оскільки їй доведеться звертатися з позовами для повного відновлення своїх прав, а саме: з позовом про стягнення збитків та з позовом про визнання недійсним договору оренди паркувального майданчика укладеного з іншою особою.
Судом апеляційної інстанції при цьому враховано, що позивачем до апеляційної скарги додано копію договору від 27.04.2021 № ДНП-2021-04/23, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Куликом Андрієм Анатолійовичем та КП "Київтранспарксервіс" після звернення позивача до суду із позовом у цій справі, з якого вбачається, що 27.04.2021, попри наявність судового спору про законність одностороннього розірвання Договору із позивачем, відповідач вирішив передати спірний майданчик для паркування третій особі, що безумовно свідчить про можливість ускладнення виконання судового рішення в цій справі та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача у разі задоволення позову.
32. Доводи скаржника про ненадання судом апеляційної інстанції належної правової оцінки твердженню відповідача, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є втручанням у господарську діяльність відповідача та позбавленням його права ведення господарської діяльності колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідач ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі не конкретизує право на ведення якого ж саме виду господарської діяльності позбавив його суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою, а також не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такого припущення.
При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що із доданих до апеляційної скарги платіжних доручень вбачається, що позивачка навіть після звернення із позовом до суду в даній справі (у лютому-червні 2021 року) продовжувала сплачувати платежі за Договором. ФОП Фільварків зазначає, що не змогла оплатити послуги за експлуатацію майданчика для паркування лише за травень 2021 року, оскільки у період з 23.04.2021 по 25.05.2021 не могла здійснювати господарську діяльність через дії КП "Київтранспарксервіс" щодо блокування паркувального майданчику.
33. Щодо доводів касаційної скарги про те, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд порушив норми частини 11 статті 137 ГПК України, якою не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
В ухвалі про забезпечення позову суд першої інстанції заборонив відповідачеві вчиняти певні дії в якості процесуального заходу, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 137 ГПК України, а не примусив відповідача до виконання зобов`язання, яке є предметом позовних вимог у справі, що за своєю суттю не являється одним із способів захисту порушеного права, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України.
Із оскаржуваної ухвали вбачається, що на етапі вжиття заходів забезпечення позову суд не здійснював правову оцінку умов спірного договору або обґрунтованості заявлених позовних вимог та не вирішував спір по суті, отже й не порушив вимоги частини 11 статті 137 ГПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що обраний захід забезпечення позову за своїм змістом не є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, оскільки у такому випадку - до вирішення спору по суті про наявність правових підстав для дострокового розірвання договору, лише зупиняється процедура розірвання такого договору, з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, тому твердження апелянта про порушення судом першої інстанції частини 11 статті 137 ГПК України суд визнає безпідставними.
Отже, Верховний Суд вважає, що застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання.
Таким чином, ухвала Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 і постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.