ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/1200/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г.
за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
за участю представників: не з`явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області 14.04.2021
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2021
у справі
за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
до боржника Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Трамвай"
про визнання грошових вимог у загальному розмірі 1 210 512,49 грн, -
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні господарського суду Дніпропетровської області 14.04.2021 перебуває справа про банкрутство Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Трамвай".
2. 30.03.2021 до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання кредиторських вимог до боржника у сумі 1 210 512,49 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
3. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2021 у цій справі, визнано грошові вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 4 540,00 грн (1 черга задоволення); 1 210 512, 49 грн (4 черга задоволення).
4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2021 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2021 у справі № 904/1200/21 залишено без змін.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
5. До Верховного Суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати вищевказані судові рішення та ухвалити нове рішення яким визнати грошові вимоги кредитора у сумі 1 210 512,49 грн з віднесенням їх до другої черги задоволення вимог кредиторів.
6. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження:
6.1. Судами попередніх інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Так Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 08.06.2021 у справі № 904/1200/21 обґрунтовуючи своє судове рішення послався на постанову Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 812/1347/17. Скаржник зазначив, що уважно дослідивши тексти обох судових рішень, представник скаржника зауважив, що ні судом апеляційної інстанції, ні Верховним Судом не були дослідженні та прийняті до уваги положення Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26.06.1997.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
7. Від арбітражного керуючого Проскуріна Дмитра Олександровича надійшов відзив на касаційну скаргу у якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
8. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.
9. Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
10. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:
10.1. 30.03.2021 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання кредиторських вимог до боржника, тобто в межах встановленого Кодексом України з процедур банкрутства строку, на суму 1 210 512,49 грн.
10.2. 07.04.2021 до суду від розпорядника майна надійшло повідомлення про розгляд грошових вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
10.3. Згідно повідомлення розпорядник майна визнав грошові вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у загальному розмірі 1 210 512,49 грн з віднесенням до 4 черги задоволення.
10.4. Вказана заборгованість складається з:
- відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по Списку №1 - 78 469, 18 грн.;
- відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по Списку №2 - 1 132 043, 31 грн.
11. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства (далі в тексті - КУПБ), кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:
1) у першу чергу задовольняються:
вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;
вимоги кредиторів за договорами страхування;
витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;
2) у другу чергу задовольняються:
вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються:
вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів);
вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
12. Згідно ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
13. Згідно з п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":
13.1. Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
13.2. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
13.3. Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:
- підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;
- за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та після цієї дати відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.
13.4. У разі недостатності зазначених коштів фінансування суми, якої не вистачає для повного покриття витрат на виплату та доставку таких пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
14. Пунктом 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (надалі - Інструкція) встановлено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
15. За правилами п. 6.10 Інструкції відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду України за місцем його реєстрації.
16. З урахуванням наведених положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1, можна дійти висновку, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано Скаржнику лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею (аналогічні висновки про застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 812/1347/17, від 06 березня 2018 року у справі №812/1112/17, від 21.01.2021 по справі № 812/1228/17).
16.1. Керуючись вищевикладеним, колегія суддів суду касаційної вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що витрати на виплату та доставку пільгових пенсій слід віднести до 4 черги задоволення вимог кредиторів. Такі грошові вимоги не підлягають включенню до 2 черги задоволення вимог кредиторів.
17. Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
18. Посилання Скаржника на приписи Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" у якості вказівки на те, що у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 812/1347/17 не зазначено положення наведеного Закону при дослідженні сум які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, спростовується постановою Верховного Суду від 12.12.2019 по справі № 812/182/17 у якій зазначено наступні висновки про застосування права на підставі аналізу положень Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування":
- Обов`язок відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлений чинним законодавством України.
- Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 02 червня 2015 року у справі № 21-166а15 та від 21 вересня 2015 року у справі № 823/597/15, а також Верховного Суду, викладеної у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 812/1347/17 та від 06 березня 2018 року у справі № 812/1112/17, від 11.04.2018р. (справа №808/1672/17) суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.
19. Також колегія суддів суду касаційної інстанції бере до уваги постанову Верховного Суду від 14.01.2021 по справі № 905/1055/19 у якій предметом касаційного розгляду була касаційна скарга подана на постанову суду апеляційної інстанції у якій, серед іншого, ухвалу суду першої інстанції в частині розгляду грошових вимог управління Пенсійного фонду України змінено і віднесено кредиторські вимоги управління Пенсійного фонду України, які являють собою витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, замість другої черги до четвертої.
20. З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Так Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 08.06.2021 у справі № 904/1200/21 обґрунтовуючи своє судове рішення послався на постанову Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 812/1347/17. Скаржник зазначив, що уважно дослідивши тексти обох судових рішень, представник скаржника зауважив, що ні судом апеляційної інстанції, ні Верховним Судом не були дослідженні та прийняті до уваги положення Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26.06.1997.
21. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
22. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області дійшла висновку, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області 14.04.2021 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2021 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
23. За таких обставин, на підставі положень ст. 309 ГПК України, касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Дніпропетровської області 14.04.2021 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2021 - залишенню без змін.
24. Оскільки за наслідками касаційного розгляду касаційна скарга залишена без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.
Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -