ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/378/17 (911/3495/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Жукова С.В., Огородніка К.М.
за участю секретаря судового засідання - Багнюка І.І.,
за участю представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Верхацького І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за вх. № 7152/2021
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021
у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. (доповідач), Остапенка О.М., Грека Б.М.
та на рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2021 (в частині в відмови у стягненні пені в сумі 446 145,04 грн)
у складі судді Лопатіна А.В.
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"
про стягнення 2745249,74 грн
в межах справи № 911/378/17
за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"
про банкрутство.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив залишити без задоволення касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за вх. № 7152/2021, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2021 у справі № 911/378/17 (911/3495/20) - без змін. При цьому
ВСТАНОВИВ:
Вступ.
1. На розгляд касаційного суду поставлено питання обґрунтованості зменшення судом розміру пені за неналежне виконання зобов`язань боржником.
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
2. 06.07.2017 ухвалою Господарського суду Київської області порушено провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства".
3. 17.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", постачальник) та Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" (далі - КП "Управління житлово-комунального господарства", споживач) було укладено договір № 2748/18-КП-17 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. якого; постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
4. Відповідно до п. 3.7. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом укладення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
5. Пунктом 6.1. договору погоджено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
6. Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за даним договором, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів приймання-передачі природного газу: від 31.10.2018 на суму 252 777,37 грн, від 30.11.2018 на суму 846 515,38 грн, від 31.12.2018 на суму 820 064,34 грн, від 31.01.2019 на суму 809 109,80 грн, від 28.02.2019 на суму 728 462,21 грн, від 31.03.2019 на суму 696 309,42 грн, від 30.04.2019 на суму 412 785,77 грн.
8. Таким чином, позивачем було надано відповідачу послуги з постачання природного газу на загальну суму 4 566 024,29 грн.
9. Відповідно до виписок АБ "Укргазбанк" з особового рахунку позивача загальна сума надходжень грошових коштів від відповідача в рахунок оплати за природний газ згідно договору від 17.10.2018 № 2748/18-КП-17 становить 2 500 000 грн.
Подання позову до суду.
10. Оскільки оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, не в повному обсязі та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 2 745 249,74 грн, з яких 2 066 024,29 грн основного боргу, 495 716,71 грн пені, 105 584,54 грн - 3% річних та 77 924,20 грн інфляційних втрат.
11. Відповідач визнав заборгованість за природний газ за договором від 17.10.2018 № 2748/18-КП-17 в розмірі 2 066 024,29 грн та подав клопотання про зменшення розміру пені на 90%. Крім того, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 105 584,54 грн та інфляційних втрат в розмірі 77 924,20 грн.
Розгляд справи судами.
12. 24.02.2021 рішенням Господарського суду Київської області позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Управління житлово-комунального господарства" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 2 066 024, 29 грн основного боргу, 49 571,67 грн пені, 105 584,54 грн - 3% річних та 77 681,93 грн інфляційних втрат. Вирішено питання судових витрат. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
13. 02.06.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду змінено рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2021 у справі № 911/378/17 (911/3495/20). Скасовано рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2021 у справі № 911/378/17 (911/3495/20) в частині відмови у стягненні 242,27 грн інфляційних нарахувань і задоволено позовні вимоги в цій частині в повному обсязі. У решті рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2021 у справі № 911/378/17 (911/3495/20) залишено без змін.
14. Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за прострочення оплати за природний газ, є обґрунтованими та законними. Разом з тим, суд врахував майновий стан боржника, співвідношення інтересів сторін та зменшив розмір пені на 90%, прийнявши до уваги доводи відповідача.
15. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
А тому, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов`язань за договором, причини несвоєчасного виконання зобов`язання, значимість підприємства для населення та держави, перебування підприємства відповідача в процедурі банкрутства, що само по собі доводить факт знаходження підприємства відповідача у скрутному фінансовому становищі, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір неустойки (пені).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
16. 01.07.2021 АТ "НАК "Нафтогаз України" через Північний апеляційний господарський суд надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 911/378/17 (911/3495/20) в частині відмови у стягненні пені у сумі 446 145,04 грн та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
17. Щодо підстав на касаційне оскарження судового рішення скаржником зазначено, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки Північним апеляційним господарським судом застосовано норму права (статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та не прийнято до уваги майновий стан позивача, зокрема, податкового боргу, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами позивача по справі.
18. Також скаржник зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики з цього питання, та ця справа має виняткове значення для учасників справи, оскільки стосується регулювання відносин на ринку природного газу та прямо впливає на фінансовий стан підприємств - учасників даного ринку.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
19. До Верховного Суду від КП "Управління житлово-комунального господарства" надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України", в якому з посиланням на правильність застосування судами норм права наведено прохання залишити без задоволення цю касаційну скаргу, а оскаржені судові рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.
А. Щодо суті касаційної скарги.
20. Заслухавши доповідь судді-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника АТ "НАК "Нафтогаз України", розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без змін з таких підстав.
21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
22. В оскаржених судових рішеннях суди дійшли висновку про необхідність зменшення розміру пені за неналежне виконання зобов`язань боржником.
23. Судова колегія погоджується з такими висновками з огляду на таке.
24. Неналежне виконання зобов`язань боржником по оплаті за поставлений позивачем природний газ не заперечувалося учасниками справи.
25. Як зазначено вище, в оскаржених судових рішеннях суди встановили, що основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 066 024,29 грн та в цій частині рішення судів не оскаржуються та не переглядаються судом касаційної інстанції.
26. Водночас, позивач заявив до стягнення з відповідача 495 716,71 грн пені, мотивуючи свої вимоги тим, що заборгованість відповідача виникла внаслідок неналежного виконання ним своїх договірних зобов`язань в частині здійснення повного та своєчасного розрахунку за отриманий природний газ за договором № 2748/18-КП-17 постачання природного газу.
27. Судова колегія відзначає, що згідно з приписами частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
28. Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.
29. При цьому завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
30. Слід відзначити, що застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
31. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
32. Частиною третьою статті 551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
33. Положення частини третьої статті 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
34. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
35. У цій справі судами встановлено, що:
1) відповідач є комунальним підприємством, створеним на підставі рішення Славутицької міської ради, що діє на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади міста Славутич. Майно підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання. Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" має суспільну цінність для територіальної громади міста Славутича;
2) відповідач за основними видами діяльності здійснює виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії; надає послуги з опалення та постачання гарячої води споживачам (населення, релігійні організації, бюджетні та небюджетні організації) міста Славутич, тобто є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією, що має соціально важливе значення;
3) отриманий природний газ використовується підприємством виключно для генерування теплової енергії, яка постачається споживачам. При цьому, джерелом надходження коштів на рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за природний газ є кошти, які сплачуються споживачами такої теплової енергії, та в цілому залежить від виконання ними своїх зобов`язань в цій частині;
4) загальновідомим є факт затвердження місцевих тарифів на теплопостачання на рівні, нижчому від собівартості, що позбавляє відповідача не тільки отримувати прибуток від власної діяльності, але й не дає змоги покривати витрати на виробництво комунальних послуг;
5) відповідач не має права змінювати тарифи на власні послуги, позаяк вказані повноваження належать органам місцевого самоврядування, а також не має права припинити постачання теплової енергії споживачам, у тому числі і при наявності заборгованості кінцевих споживачів за отриману теплову енергію;
6) у той же час, споживачі мають перед КП "Управління житлово-комунального господарства" значну кредиторську заборгованість, а тому неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором спричинене не його зловживанням, а об`єктивними чинниками, що унеможливлюють своєчасну оплату за поставлений природний газ на користь позивача;
7) ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2017 відкрито провадження у справі № 911/378/17 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до КП "Управління житлово-комунального господарства" про банкрутство. Тобто, відповідач з 2017 року перебуває в судових процедурах банкрутства, що свідчить про тяжкий фінансовий стан підприємства.
36. За таких обставин, беручи до уваги, що окрім пені, стягненню з відповідача підлягають суми 3% річних та інфляційних втрат; та зважаючи на співвідношення інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку (який був підтриманий і судом апеляційної інстанції) про зменшення розміру пені на 90% від заявленої позивачем суми.
37. Скаржник посилався на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права (статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
38. Слід зауважити, що зменшення розміру неустойки є правом суду і було ним реалізоване у цій справі за наслідками оцінки обставин справи, які не є подібними з встановленими обставинами у справах № 908/1453/14, № 918/116/19. Так, у жодній з перелічених вище справ боржник не перебував у процедурі банкрутства.
39. Із приводу подібності правовідносин судова колегія звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
40. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
41. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
42. Слід зауважити, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
43. Відтак, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
44. Також, Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно того, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для учасника справи, оскільки незгода скаржника із рішенням суду попередньої інстанції не підтверджує його незаконність, не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.
45. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень судів попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконним.
46. При цьому використання оціночних чинників, як-от: "винятковість значення справи для скаржника", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
47. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.