ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/4928/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Багнюка І.І.,
за участю представника Марганецької міської ради Дніпропетровської області - Шпака В.І.,
ліквідатор Комунального підприємства "Марганецьтепломережа" арбітражний керуючий Проскурін Дмитро Олександрович прийняв участь у судовому засіданні особисто,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Комунального підприємства "Марганецьтепломережа" арбітражного керуючого Проскуріна Дмитра Олександровича за вх. № 8146/2021
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021
у складі колегії суддів: Чередка А.Є. (головуючий), Коваль Л.А., Кузнецова В.О.
та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2021
у складі судді Камша Н.М.
у справі за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України",
до Комунального підприємства "Марганецьтепломережа"
про банкрутство.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив касаційну скаргу ліквідатора Комунального підприємства "Марганецьтепломережа" арбітражного керуючого Проскуріна Дмитра Олександровича за вх. № 8146/2021 задовольнити частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 скасувати, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2021 у справі № 904/4928/17 залишити в силі. При цьому
ВСТАНОВИВ:
Вступ.
1. На розгляд суду касаційної інстанції поставлено питання покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями підприємства-банкрута, яке є комунальним комерційним підприємством.
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
2. У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/4928/17 про банкрутство Комунального підприємства "Марганецьтепломережа" (далі - КП "Марганецьтепломережа"), порушена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 11.05.2017 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
3. 06.06.2019 постановою Господарського суду Дніпропетровської області визнано КП "Марганецьтепломережа" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
4. На даний час триває ліквідаційна процедура, ліквідатором є арбітражний керуючий Проскуріна Д.О.
5. Підприємство-банкрут у цій справі є комунальним комерційним підприємством, комунальне майно за яким закріплене на праві господарського відання.
Подання заяви до суду.
6. 03.08.2020 на адресу суду надійшла заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівника боржника, в якій (з урахуванням поданих уточнень) ліквідатор просив суд :
- залучити до участі у справі № 904/4928/27 Виконавчий комітет Марганецької міської ради Дніпропетровської області;
- покласти субсидіарну відповідальність на власника КП "Марганецьтепломережа" - Марганецьку міську раду Дніпропетровської області за зобов`язаннями підприємства у зв`язку із банкрутством останнього з її вини та недостатністю майна банкрута для задоволення вимог кредиторів;
- стягнути солідарно з Марганецької міської ради Дніпропетровської області та Виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області на користь КП "Марганецьтепломережа" грошові кошти в розмірі 125 651 935,13 грн (сто двадцять п`ять мільйонів шістсот п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять п`ять гривень 13 копійок).
7. У заяві про покладення на Марганецьку міську раду субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор зазначав, що внаслідок виконання рішення Марганецької міської ради від 31.03.2016 № 207-7/VII та від 30.06.2016 № 365-10/VII повністю припинена статутна господарська діяльність КП "Марганецьтепломережа".
Рішенням Марганецької міської ради від 29.09.2016 № 522-15/VII доручено КП "Марганецьтепломережа" передати, а КП "Центр комунальних послуг та комунального майна територіальної громади м. Марганця" прийняти на баланс майно згідно додатку, передача якого майна підтверджується відповідними актами про передачу майна, доданими до заяви ліквідатора.
Рішенням Марганецької міської ради від 29.09.2016 № 523-15/VII з балансу КП "Марганецьтепломережа" в оперативне управління дитячого дошкільного об`єднання передана котельня ДНЗ № 10 (приміщення та відповідне обладнання). У подальшому, котли, котельне обладнання і теплові мережі вилучені за рішенням міської ради з балансу боржника та реалізовані, а кошти, отримані від реалізації, зараховані до міського бюджету.
Ліквідатор стверджував, що Марганецька міська рада, як власник боржника, з початку 2016 року вбачала кризовий стан неплатоспроможності боржника, однак не вживала належних, передбачених законодавством, заходів для запобігання його банкрутству.
Розгляд справи судами.
8. 07.04.2021 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4928/17 заяву ліквідатора КП "Марганецьтепломережа" від 30.07.2020 № 01-21/103 про покладення субсидіарної відповідальності солідарно на власника банкрута та виконавчий орган власника задоволено частково. Покладено частково у сумі 1 377 018,72 грн субсидіарну відповідальність на власника КП "Марганецьтепломережа" - Марганецьку міську раду Дніпропетровської області за зобов`язаннями банкрута у зв`язку з банкрутством боржника з її вини та недостатністю майна банкрута для задоволення вимог кредиторів. Стягнуто солідарно з Марганецької міської ради Дніпропетровської області та виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровська область на користь КП "Марганецьтепломережа" 1 377 018,72 грн (один мільйон триста сімдесят сім тисяч вісімнадцять грн) 72 коп. У задоволенні решти вимог ліквідатора відмовлено.
9. Частково задовольняючи заяву ліквідатора КП "Марганецьтепломережа" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута солідарно на Марганецьку міську раду та Виконавчий комітет Марганецької міської ради у сумі 1 377 018,72 грн, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується вилучення у боржника на підставі рішень Марганецької міської ради майна (без відповідної компенсації боржнику за це майно) на загальну суму 1 377 013,72 грн, а між діями органу місцевого самоврядування та недостатністю майна банкрута для задоволення вимог кредиторів на вищеозначену суму 1 377 013,72 грн існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, встановлення якого необхідно при розгляді питань про покладення субсидіарної відповідальності.
10. 15.07.2021 постановою Центрального апеляційного господарського суду скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2021 у справі № 904/4928/17. Ухвалено нове рішення. У задоволенні заяви ліквідатора КП "Марганецьтепломережа" від 30.07.2020 № 01-21/103 про покладення субсидіарної відповідальності солідарно на власника банкрута та виконавчий орган власника відмовлено.
11. Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що з 2014 року фінансово-господарський стан КП "Марганецьтепломережа" мав стійку тенденцію до погіршення, тобто неплатоспроможність боржника виникла ще у 2014 році, задовго до прийняття Марганецькою міською радою вищенаведених рішень щодо припинення діяльності боржника та часткове вилучення його активів, прийняття яких фактично і було обумовлено неможливістю господарської діяльності в умовах існуючих тарифів та стійкої неплатоспроможності боржника, тобто прийняття цих рішень було не причиною неплатоспроможності боржника, а її наслідком.
Крім того, взято до уваги, що тариф, який був ринково обґрунтованим (925,71 грн/Гкал), не міг виставлятися споживачам продукції КП "Марганецьтепломережа" понад встановлений НКРЕ тариф (348,66 грн/Гкал), а Марганецька міська рада жодним чином не могла впливати на ціноутворення вартості теплоенергії, яка вироблялася боржником. Відтак, нарощування заборгованості відбулося саме через затвердження тарифів, які були значно нижчими, ніж собівартість продукції у вигляді 1 Гкал тепла.
Також зазначено про здійснення Марганецькою міською радою, починаючи з 2006 року, фінансової підтримки КП "Марганецьтепломережа" з міського бюджету, зокрема було надано у 2006 році - 600 000 грн; у 2007 році - 1 548 620 грн; у 2011 році - 299 000 грн; у 2012 році - 182 441,07 грн; у 2013 році - 117 000 грн; у 2014 році - 390 739 грн; у 2015 році - 1 254 703, 80 грн; у 2016 році - 1 500 000 грн. Крім того, починаючи з 2007 року, боржнику сплачувалась заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію за рахунок субвенції з державного бюджету шляхом погашення заборгованості за природний газ та електричну енергію, водопостачання. Так, у 2007 році з держбюджету виділено 2 488 739 грн, у 2009 році - 937 049 грн, у 2011 році - 4 774 231 грн, у 2012 році - 8 822 564,16 грн, у 2014 році - 11 650 777,24 грн, у 2015 році - 3 721 686 грн.
Це свідчить про вчинення Марганецькою міською радою необхідних заходів для фінансового оздоровлення КП "Марганецьтепломережа" та спростовує доводи ліквідатора про доведення боржника до банкрутства через бездіяльність органу місцевого самоврядування.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
12. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ліквідатора КП "Марганецьтепломережа" арбітражного керуючого Проскуріна Д.О. за вх. № 8146/2021, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2021 у справі № 904/4928/17, ухвалити нове рішення, яким покласти у повному обсязі субсидіарну відповідальність на власника КП "Марганецьтепломережа" - Марганецьку міську раду за зобов`язаннями вказаного підприємства; стягнути солідарно з Марганецької міської ради та Виконачого комітету Марганецької міської ради на користь КП "Марганецьтепломережа" грошові кошти у розмірі 125 651 935,13 грн.
13. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження ліквідатор боржника Проскурін Д.О. зазначає, що Центральним апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові безпідставно і протиправно не враховано висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 904/4928/17, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
Водночас, скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статтю 619 ЦК України, частину другу статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та порушено норми процесуального права - статей 2, 11, 236 ГПК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.
А. Щодо суті касаційної скарги.
14. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
16. В оскарженій постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з 2014 року фінансово-господарський стан КП "Марганецьтепломережа" мав стійку тенденцію до погіршення, тобто неплатоспроможність боржника виникла ще у 2014 році, задовго до прийняття Марганецькою міською радою вищенаведених рішень щодо припинення діяльності боржника та часткове вилучення його активів, прийняття яких фактично і було обумовлено неможливістю господарської діяльності в умовах існуючих тарифів та стійкої неплатоспроможності боржника, тобто прийняття цих рішень було не причиною неплатоспроможності боржника, а її наслідком.
17. Судова колегія не може погодитися з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
18. Предметом розгляду у цій справі є вимоги заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Проскуріна Д.О. про покладення на власника банкрута субсидіарної відповідальності та стягнення солідарно з Марганецької міської ради Дніпропетровської області та Виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області на користь КП "Марганецьтепломережа" грошових коштів у розмірі 125 651 935,13 грн.
19. Положеннями статті 143 Конституції України і статті 327 ЦК України унормовано, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
20. Згідно з частиною п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
21. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
22. Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам тощо.
23. Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями Господарського кодексу України (далі - ГК України).
24. Частинами першою-четвертою статті 78 ГК України передбачено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.
25. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з розділом ІІІ Статуту КП "Марганецьтепломережа" підприємство є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з чинним законодавством України
Розділом 4 Статуту передбачено, що майно підприємства є спільною власністю територіальної громади м. Марганця і закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Відчуження засобів виробництва та іншого майна підприємства здійснюється за погодженням з власником у порядку, встановленому чинним законодавством України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти надходять у повне господарське відання підприємства і спрямовуються виключно на інвестування виробничої діяльності підприємства.
26. Згідно з статтею 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
27. Відповідно до частини десятої статті 78 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
28. Частиною сьомою статті 77 ГК України встановлено, що казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.
29. Особливості розпорядження майном у справі про банкрутство врегульовані положеннями КУзПБ.
30. Так, відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
31. Згідно з частиною першою статті 63 КУзПБ після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна на аукціоні.
32. Як встановлено судами, на виконання рішення Марганецької міської ради від 29.09.2016 № 522-15/VII за актами про передачу товарно-матеріальних цінностей банкрут передав КП "Центр комунальних послуг та комунального майна територіальної громади м. Марганець" майнові активи на загальну суму 1 377 013,72 грн (т. 9, а.с. 155-180).
При цьому Марганецька міська рада не спростовувала факту безоплатної передачі майна та не відшкодування його вартості боржнику.
Решта майна, що планувалась до передачі, не було передано іншому комунальному підприємству через наявність арештів та перебування майна в податковій заставі.
Рішення про передачу майна № 522-15/VII не було єдиним.
Так, 29.09.2016 Марганецька міська рада також прийняла рішення № 523-15/VII, згідно з яким з балансу боржника в оперативне управління дитячому дошкільному об`єднанню передана котельня ДНЗ №10 (приміщення та обладнання). Із поданих до справи документів неможливо встановити вартість майна, переданого цьому комунальному закладу.
33. Крім того, встановлено, що майно, яке передане боржником КП "Центр комунальних послуг та комунального майна територіальної громади м. Марганця" у подальшому було реалізоване за згодою Марганецької міської ради (рішення від 30.03.2017 № 768-22/VII), а кошти, отримані від реалізації майна, повністю зараховані до міського бюджету, відтак, кредиторська заборгованість банкрута залишилася без майнового забезпечення.
34. У той же час, статтею 215 ГК України унормовано, що у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
35. Так, відповідно до положень частини другої статті 61 КУзПБ (у редакції, чинній на момент звернення ліквідатора із заявою про покладення субсидіарної відповідальності), ліквідатору надано право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
36. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам, є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку частини другої статті 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення. Така ж правова позиція (стосовно регулювання правовідносин за частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство, зміст якої є аналогічним положенням частини другої статті 61 КУзПБ) викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 01.06.2021 у справі № 904/4855/17.
37. Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення судами складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).
38. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
39. Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства; частина друга статті 61 КУзПБ має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…". Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство (стаття 1, стаття 34 КУзПБ), з огляду на які такими діями можуть бути:
1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;
3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.
40. Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.06.2021 у справі № 904/4855/17.
41. Враховуючи обставини щодо:
- створення КП "Марганецьтепломережа" для здійснення комерційної господарської діяльності із закріпленням за ним на праві господарського відання майна комунальної власності;
- вилучення у боржника майна за рішенням Марганецької міської ради від 29.09.2016 № 522-15/VII та передання майна від боржника до іншої юридичної особи, не вирішивши питання про правонаступництво особи, яка отримала майнові активи боржника;
- відсутності активів у банкрута, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів;
- прийняття протягом 2017-2018 років Марганецькою міською радою рішень про передачу об`єктів, які раніше належали боржнику та були передані КП "Центр комунальних послуг та комунального майна територіальної громади м. Марганця", на приватизацію (рішення від 21.12.2017 № 1041-22/VII, від 29.11.2018 № 1344-44/VII, від 20.12.2018 № 1411-45/VII), при цьому отримані кошти не направлялись на погашення кредиторської заборгованості боржника,
суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність зазначених обставин, дій та бездіяльності Марганецької міської ради, попри її обов`язок як власника та засновника боржника та як органу управління майном боржника передбачити можливість настання негативних для боржника наслідків вилучення у нього майна та вчинити передбачені КУзПБ заходи щодо запобігання банкрутству боржника (стаття 4 Кодексу), перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами неможливості боржником здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, що в подальшому створили одну з умов та підстави для визнання боржника банкрутом з неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна боржника.
42. Судова колегія критично ставиться до доводів суду апеляційної інстанції, що прийняття Марганецькою міською радою рішень було не причиною неплатоспроможності боржника, а її наслідком, так як з 2014 року фінансово-господарський стан КП "Марганецьтепломережа" мав стійку тенденцію до погіршення, тобто неплатоспроможність боржника виникла ще у 2014 році, задовго до прийняття вищенаведених рішень щодо припинення діяльності боржника та часткове вилучення його активів, прийняття яких фактично і було обумовлено неможливістю господарської діяльності в умовах існуючих тарифів та стійкої неплатоспроможності боржника.
Так, як вказано вище, колегія суддів вважає, що подібні дії Марганецької міської ради є однією з умов для визнання боржника банкрутом та неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна боржника.
43. Вірними є висновки суду першої інстанції і стосовно того, що надання засновником фінансової допомоги боржнику не доводить відсутність його вини у безоплатному вилученні майна за наявності непогашеної кредиторської заборгованості у боржника.
44. У протилежному випадку мало б місце порушення прав кредиторів та положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у розрізі легітимних прав кредиторів у справі про банкрутство на повне або часткове погашення їх грошових вимог.
45. При цьому Суд звертається до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до висновків якого, зокрема, щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства: пункт 62 рішення ЄСПЛ у справі "Єршова проти Російської Федерації", враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.
46. Водночас, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про необхідність покладання на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП "Марганецьтепломережа" в повному обсязі, тобто в розмірі 125 651 935,13 грн, оскільки, як було встановлено судами, дії Марганецької міської ради були лише однією з умов для визнання боржника банкрутом, а іншою "вагомою" причиною виникнення неплатоспроможності боржника стало затвердження тарифів, які були значно нижчими, ніж собівартість продукції у вигляді 1 Гкал тепла, що і призвело до нарощування заборгованості банкрута перед кредиторами.
47. Твердження скаржника про необхідність врахування судами правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, стосовно розміру субсидіарної відповідальності, є необґрунтованим.
48. Із приводу подібності правовідносин судова колегія звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
49. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
50. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
51. Слід зауважити, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
52. Відтак, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, стосовно розміру субсидіарної відповідальності, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.