ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/1526/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славресурс"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 (головуючий суддя Миханюк М. В., судді Саврій В. А., Коломис В. В.)
у справі № 906/1526/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славресурс"
до Приватного підприємства "СІТ"
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача - Чалов О. А.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Славресурс" (далі - позивач, ТОВ "Славресурс") звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства "СІТ" (далі - відповідач, ПП "СІТ") про стягнення 388 745,84 грн за договором купівлі-продажу від 20.03.2019 № 20/03, з яких: 286 000,00 грн попередньої оплати; 28 115,48 грн пені; 8 204,91 грн 3% річних; 11 726,00 грн інфляційних втрат; 54 699,45 грн процентів за користування коштами. Крім того, позивачем заявлено про відшкодування судового збору і витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
2. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення 28 115,48 грн пені, 8 204,91грн 3% річних.
3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.03.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "СІТ" на користь ТОВ "Славресурс": 286 000,00 грн попередньої оплати, 54 699, 45 грн 20% річних, 11 011,00 інфляційних втрат, 52 75,66 грн судового збору, 8 981,74 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено в позові в частині стягнення 715,00 грн інфляційних втрат.
4. Судове рішення обґрунтоване наявністю підстав для задоволення позовних вимог.
5. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з ПП "СІТ" 228 800,00 грн попередньої оплати, 34 699,45 грн процентів за користування чужими грошовими коштами. Вказує, що актуальними залишаються вимоги в частині стягнення: 57 200 грн попередньої оплати; 11 011 грн інфляційних втрат; 20 000 грн процентів за користування чужими грошовими коштами; 2 102 грн сплаченого судового збору; 8 981,74 грн витрат на професійну правничу допомогу.
6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 рішення Господарського суду Житомирської області від 25.03.2021 визнано нечинним. Провадження у справі закрито.
7. Апеляційний господарський суд вказав, що після прийняття відмови позивача від позовних вимог в частині стягнення 228 800,00 грн - суми попередньої оплати, 34 699,45 грн - процентів за користування чужими грошовими коштами, спірними залишилися вимоги про стягнення 57 200 грн - суми попередньої оплати; 11 011 грн - інфляційних втрат; 20 000 грн - процентів за користування чужими грошовими коштами, а тому суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.
8. Суд апеляційної інстанції вказав, що в матеріалах справи наявні докази щодо поставки товару гранули паливної з відходів деревини діаметром 6 мм, 4401310000 в біг-бегах кількістю 22,00, ціна з ПДВ 57200,00 грн за накладною від 06.04.2020 №06/04/20, які за принципом вірогідності доказів свідчать про те, що відповідна поставка відбулася.
9. За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент звернення позивача із позовом до суду першої інстанції, у справі відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України та відповідно до ст. 274 ГПК України визнання рішення Господарського суду Житомирської області від 25.03.2021 нечинним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині визнання нечинним рішення місцевого господарського суду і закриття провадження у справі в частині стягнення 57 200 грн попередньої оплати, 11 011 грн інфляційних втрат, 20 000 грн процентів за користування чужими грошовими коштами; 2 102 грн судового збору; 8 981,74 грн витрат на професійну правничу допомогу та залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 25.03.2021 у відповідній частині.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
11. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 80, частини 3 статті 269 ГПК України. Зазначає, що відповідач отримував ухвали суду першої інстанції від 09.02.2021 і від 22.01.2021, а отже був обізнаний про наявність цієї судової справи. Проте, суд апеляційної інстанції, за доводами скаржника, не дослідив причини неподання відповідачем до суду першої інстанції доказів, які були долучені ПП "СІТ" до суду апеляційної інстанції. В цій частині скаржник також зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 14.01.2020 у справі № 910/5280/19, від 21.10.2020 у справі № 910/1405/19.
12. Скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статті 187 Податкового кодексу України в частині надання оцінки податковій накладній від 26.12.2019 № 5 на загальну суму 286 000,00 грн. Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо неможливості використання реєстрації податкової накладної, як доказу здійснення поставки, якщо таку накладну було складено на підставі здійсненої оплати.
13. Також скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів п.2 ч.1 ст. 231, ст. 274 ГПК України, оскільки позивач відмовився від частини позовних вимог і актуальними залишилися позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 57 200 грн попередньої оплати; 11 011 грн інфляційних втрат; 20 000 грн процентів за користування чужими грошовими коштами. Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів п.2 ч.1 ст. 231, ст. 274 ГПК України у подібних правовідносинах.
Позиція інших учасників справи
14. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначає, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження виконання відповідачем зобов`язань за договором, а неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлено необізнаністю відповідача з наявністю цієї справи. Просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
15. Як було зазначено вище, позивач звернувся з цим позовом до суду з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог, про стягнення з відповідача 286 000,00грн попередньої оплати; 11726,00 грн інфляційних; 54 699,45 грн процентів за користування коштами. Вказані вимоги задоволені судом першої інстанції частково, а саме в розмірі: 286 000,00 грн попередньої оплати, 54 699, 45 грн 20% річних, 11 011,00 інфляційних, 5 275,66 грн судового збору, 8 981,74 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено в позові в частині стягнення 715,00 грн інфляційних.
16. До суду апеляційної інстанції відповідачем було подано накладні: від 15.12.2020 № 15/12/20 (на загальну суму 57 200 грн з ПДВ); від 04.02.2020 № 04/02/20 (на загальну суму 57 200грн з ПДВ); від 26.12.2019 № 26/12/19 (на загальну суму 57 200грн з ПДВ); від 18.01.2021 № 18/01/21 (на загальну суму 57 200грн з ПДВ) на загальну на суму 228 800 грн, а також накладну № 06/04/20 від 06.04.2020, товарно-транспортну накладну №6/4/20 від 06.04.2020, податкову накладну №5 від 26.12.2019, договір-заявку №11-2020 та платіжне доручення від 08.04.2020 №8382.
17. Після відмови позивача в суді апеляційної інстанції від частини позовних вимог, а саме про стягнення 228 800,00 грн суми попередньої оплати, 34 699,45 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, спірними залишилися вимоги щодо стягнення з відповідача 57 200 грн попередньої оплати, 11 011 грн інфляційних втрат, 20 000 грн процентів за користування чужими грошовими коштами і саме в цій частині оскаржується позивачем постанова суду апеляційної інстанції.
18. За змістом частин третьої, восьмої статті 80 та частини третьої статті 269 ГПК України відповідач повинен подати суду відповідні докази разом з поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
19. Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що надані відповідачем до суду апеляційної інстанції докази, а саме: накладна від 06.04.2020 № 06/04/20, товарно-транспортна накладна від 06.04.2020 №6/4/20, податкова накладна від 26.12.2019 №5, договір-заявка №11-2020 та платіжне доручення від 08.04.2020 №8382 у сукупності свідчать про здійснення відповідачем поставки позивачу за накладною від 06.04.2020 № 06/04/20 на суму 57 200 грн.
20. Разом з тим, апеляційний господарський суд, в порушення вимог статей 80, 269 ГПК України, не дослідивши причин неподання відповідачем цих документів до суду першої інстанції, оцінив їх як докази.
21. Апеляційний господарський суд в порушення статті 269 ГПК України не вирішив питання щодо наявності підстав для прийняття вказаних доказів, не з`ясував чи мав відповідач можливість подати ці докази до суду першої інстанції, чи існували причини, що унеможливлювали подання відповідачем цих доказів до місцевого господарського суду, які об`єктивно не залежали від нього.
22. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду в частині застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладених у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 14.01.2020 у справі № 910/5280/19, від 21.10.2020 у справі № 910/1405/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
23. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності предмету спору, зокрема, в частині спірної поставки за накладною від 06.04.2020 № 06/04/20, не ґрунтуються на повному і всебічному з`ясуванні дійсних обставини справи з дотриманням норм процесуального закону.
24. Разом з тим, позивач заперечує отримання товару за накладною від 06.04.2020 № 06/04/20 на суму 57 200 грн, що свідчить про наявність спору між сторонами в цій частині.
25. Передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
26. Враховуючи, що вирішення питання щодо винятковості випадку прийняття нових доказів відноситься до компетенції суду апеляційної інстанції, а також відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлене рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
27. Доводи відзиву вказаних висновків Суду не спростовують.
28. З огляду на викладене вище Суд також визнає передчасними доводи касаційної скарги, викладені у пункті 12 цієї постанови, оскільки з огляду на допущені порушення норм процесуального права, висновки суду апеляційної інстанції на предмет правильності застосування норм матеріального права, зокрема стосовно висновків щодо поставки за накладною від 06.04.2020 № 06/04/20 не переглядаються.
29. Стосовно доводів касаційної скарги, викладених у пункті 13 цієї постанови Суд зазначає таке.
30. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
31. Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
32. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
33. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
34. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
35. Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь якій стадії судового процесу.
36. Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
37. Згідно з п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
38. Нормами статті 274 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
39. З матеріалів справи вбачається, що позивач відмовився від частини позовних вимог та між сторонами існує спір щодо поставки за накладною від 06.04.2020 № 06/04/20 на суму 57 200 грн, а також нарахованих інфляційних втрат і відсотків річних.
40. За відсутності встановлених судом апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального закону обставин припинення існування предмета спору в процесі розгляду справи, висновок суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження у справі в оскаржуваній частині є передчасним.
41. З урахуванням наведеного у пункті 39 цієї постанови Суд погоджується з доводами скаржника щодо помилкового висновку суду апеляційної інстанції про визнання нечинним рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині.