ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 540/1875/19
адміністративне провадження № К/9901/17770/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Суддя-доповідач - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Стас Л.В., судді - Турецька І.О., Шеметенко Л.П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,
установив:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 6 березня 2019 року №0015761306, №0015781306 та №0015771306.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року (головуючий суддя Войтович І.І.) позов задоволено у повному обсязі.
Постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 6 березня 2019 року №0015761306 в частині визначення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за податковим зобов`язанням в частині 386753,99 грн та у відповідній частині штрафних санкцій; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 6 березня 2019 року №0015781306, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за податковим зобов`язанням в сумі 29006,56 грн та у відповідній частині штрафних санкцій; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №820/1407/15.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що, вирішуючи спір, судом апеляційної інстанції було зроблено власний розрахунок, за результатами якого суд дійшов висновку, що додатковим благом є сума залишку основного кредиту в розмірі 814153,31 грн. Водночас, судом не було враховано при цьому, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" повідомило платника податку про те, що непогашену частину кредитної заборгованості у розмірі 2747923,15 грн було відшкодовано банком за рахунок резерву відповідно до вимог законодавства та відображено цю інформацію у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платника податку, і сум утриманого з них податку.
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції. Поряд із тим, колегія суддів зауважує, що правом на подання касаційної скарги позивач не скористався, відтак, касаційний перегляд справи здійснюватиметься в межах, визначених статтею 341 КАС України, а саме: в обсязі заявлених відповідачем у касаційній скарзі вимог.
Колегія суддів ухвалила задовольнити подане заявником касаційної скарги клопотання та, з огляду на надані ним документи, замінити відповідача у справі - Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим, його правонаступником, - Головним управлінням Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до додаткового договору №10 від 4 грудня 2015 до кредитного договору №СrL-SМЕН00/011/2008 від 17 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 (позичальником) та ТОВ "ОТП-ФАКТОРИНГ" (кредитором), сторони домовились про те, що позичальник до 4 грудня 2015 року зобов`язується погасити боргові зобов`язання у розмірі 78000 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на день погашення заборгованості складає 1800926,90 грн; сплатити витрати на ведення претензійно-правової роботи в розмірі 3654,00 грн. Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватись в національній валюті України - гривні, із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день оплати.
Також, сторони дійшли згоди за умови належного виконання кредитного договору та цього додаткового договору скасувати всю суму пені, що була нарахована до моменту укладання додаткового договору, яка складає 156510,07 доларів США, 07 центів, що в гривневому еквіваленті станом на 4 грудня 2015 року становить 3731450,50 грн; припинити претензійно-позовну роботу по стягненню боргових зобов`язань за кредитним договором; кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі, еквівалентному 2747923,15 грн (далі - сума прощеного боргу). Позичальник буде вважатися таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед кредитором в повному обсязі.
Як з`ясували суди ТОВ "ОТП ФАКТОРИНГ Україна" повідомив платника податку, - боржника ОСОБА_1 про те, що непогашену частину кредитної заборгованості у розмірі 2747923,15 грн було відшкодовано банком за рахунок резерву відповідно до вимог законодавства та відображено цю інформацію у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.
Згідно з досудовою вимогою банком надано інформацію щодо складової суми боргу, прощеного кредитором, а саме: залишок за кредитом - 179858,29 доларів США, сума відсотків за користування кредитом 17157,09 доларів США.
Посадовими особами ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань отримання додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором, за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої 13 лютого 2019 року складено акт.
Перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині невключення до загального річного оподатковуваного доходу і недекларування суми доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 2747923,15 грн, що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 542276,64 грн; пунктів 49.1, 49.2 статті 49, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України в частині неподання до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік; підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що призвело до ненарахування та несплати військового збору за 2015 р. у сумі 41218,85 грн.
На підставі встановлених перевіркою порушень 6 березня 2019 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення рішення: №0015781306, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 51523,56 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 41218,85 грн та штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) в сумі 10304,71 грн; №0015761306, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 677845,80 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 542276,64 грн та штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) в сумі 135569,16 грн; №0015771306, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 170,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом порушено порядок направлення позивачу повідомлення про проведення перевірки та копії наказу, що позбавило його можливості реалізувати своє право на ознайомлення з наказом до початку здійснення контрольного заходу. Окрім того, суд зазначив, що контролюючим органом належним чином не обґрунтовано необхідності сплати позивачем грошового зобов`язання саме у визначеному в акті перевірки розмірі (2747923,14 грн).
Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції щодо порушення відповідачем порядку проведення перевірки, з огляду на неповідомлення позивачем контролюючого органу у встановленому законом порядку про факт зміни свого місцезнаходження. Поряд із тим, встановивши, що банк анулював позивачу доларову частину суми отриманого кредиту, при цьому, здійснивши зміну валюти зобов`язання на гривню, суд дійшов висновку про наявність правових підстав до застосування до спірних правовідносин пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права колегія суддів виходить з того, що основним питанням, яке потребує вирішення у даній справі, є правомірність віднесення контролюючим органом суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу позивача як додаткового блага на підставі підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Вимоги податкового органу щодо сплати позивачем військового збору, обрахованого з такої суми, як і застосування штрафних санкцій, є похідними за своєю суттю.
Питання правозастосування абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України отримало оцінку у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №826/12872/17, у якій касаційний суд дійшов наступних висновків:
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дох