ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №813/1539/16
адміністративне провадження № К/9901/3443/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр груп" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року (головуючий суддя Курилець А.Р., судді Кушнерик М.П., Мікула О.І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр груп" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем`єр груп" (далі - ТОВ "Прем`єр груп" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), яке є правонаступником Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року: №0000182202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" на 1650 грн (у тому числі за основним платежем - 1100 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 550 грн), №0000172202, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1501210 грн, а також №0000192202 в частині яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на 234254 грн (у тому числі за основним платежем - 156169 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 78085 грн).
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 27 січня 2016 року: № 0000182202, №0000172202 та №0000192202. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області на користь ТОВ "Прем`єр Груп" 26142,75 грн, сплаченого судового збору.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення ГУ ДФС у Львівській області від 27 січня 2016 року № 0000192202 в частині збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем на 48667 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 24334 грн скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ "Прем`єр груп" відмовлено.
В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ "Прем`єр груп" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати в частині скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 27 січня 2016 року № 0000192202 в частині грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 48667 грн за основним платежем та 24334 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року. Зокрема, у скарзі позивач вказує на неврахування судом апеляційної інстанції доводів позивача про те, що підтвердженням виконання договору з контрагентом та отримання маркетингових послуг є належним чином складені первинні бухгалтерські документи.
ГУ ДПС у Львівській області скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін.
У судове засідання сторони не з`явилися хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Таким чином, у зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Прем`єр груп" є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 23273893, перебуває на податковому обліку з 5 жовтня 1995 року та є платником податку на додану вартість з 18 вересня 1997 року.
ГУ ДФС у Львівській області з 14 грудня 2015 року по 13 січня 2016 року проведено документальну виїзну планову перевірку ТОВ "Прем`єр груп" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період 1 жовтня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої 19 січня 2016 року складено Акт № 4/13-01-22-02/23273893 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
підпунктів 14.1.27, 14.1.28 пункту 14.1 статті 14; пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пунктів 138.6, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1501210 грн, у тому числі за 2014 року на суму 1501210 грн та занижено податок на прибуток всього на загальну суму 1100 грн, в тому числі за 2014 рік у сумі 1100 грн;
підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 ПК України (із змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 159993 грн, в тому числі за травень 2013 року у сумі 48 667 грн, за січень 2014 у сумі 3824 грн, за лютий 2014 року у сумі 54461 грн, за липень 2014 року у сумі 270 грн, за грудень 52771 грн.
На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області 27 січня 2016 року прийнято податкові повідомлення - рішення:
№0000182202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" на 1650 грн (у тому числі за основним платежем - 1100 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 550 грн),
№0000172202, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1501210 грн,
№0000192202 в частині яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на 234254 грн (у тому числі за основним платежем - 156169 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 78085 грн).
Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями, прийнятими ГУ ДФС у Львівській області, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.
Cуд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у повному та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року: №0000182202, №0000172202 та №0000192202 виходив з того, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника. Укладені між позивачем і ТОВ "Антека", ТОВ "Брокбудкепітал", ПП "Укрполіграфпостач", ТОВ "Семикс", ПП "Ворк Супорт", ТОВ "Альянс тренд компані" відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року № 0000192202 в частині збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем на 48667 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 24334 грн та в цій частині відмовив у задоволенні позову. В обґрунтування рішення Восьмий апеляційний адміністративний суд зазначив, що позивач не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує при здійсненні господарських операцій з ПП "Ворк Супорт".
Частинами першою та другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи те, що позивачем рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року № 0000192202 в частині збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем на 48667 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 24334 грн, то колегія суддів касаційної інстанції переглядає постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року лише в цій частині.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відмову у цій частині позовних вимог, враховуючи наступне.
У відповідності до підпунктів 14.1.27 та 14.1.28 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Вироблена продукція - загальний обсяг продукції, видобутої відповідно до угоди про розподіл продукції і доставленої в пункт виміру.
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календар