ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 813/1127/17
адміністративне провадження № К/9901/51047/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 813/1127/17
за адміністративним позовом Приватного підприємства "Опал" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду (суддя Гавдик З. В.) від 31 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Затолочний В. С., Бруновська Н. В., Матковська З. М.) від 12 квітня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2017 року Приватне підприємство "Опал" (далі - ПП "Опал") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило визнати протиправними і скасувати наказ ГУ ДФС у Львівській області від 29 листопада 2016 року № 1442 про призначення документальної позапланової перевірки ПП "Опал", а також податкові повідомлення - рішення № 0000051406, № 0000061406, № 0000071406 від 10 січня 2017 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Опал". Також зазначає, що за наслідками проведеної перевірки ГУ ДФС у Львівській області дійшло помилкового висновку щодо порушень позивачем податкового законодавства та, що господарські операції ПП "Опал" з його контрагентами не мали реального характеру. Позивач стверджує, що реальність господарських операцій ПП "Опал" з його контрагентами підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку, в той час як висновки податкового органу про безтоварність спірних господарських операцій ґрунтуються виключно на податковій інформації, а відтак не є доведеними.
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" ГУ ДФС у Львівській області № 0000051406 від 10 січня 2017 року.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення форм "В4" ГУ ДФС у Львівській області № 0000061406 від 10 січня 2017 року.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" ГУ ДФС у Львівській області № 0003571600 від 24 березня 2017 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській області на користь ПП "Опал" 55 898,56 грн сплаченого судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 18 травня 2018 року ГУ ДФС у Львівській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПП "Опал" в задоволенні позовних вимог.
5. 18 травня 2018 року касаційну скаргу ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
6. Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. 24 вересня 2018 року до Верховного Суду від ПП "Опал" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2223/0/78-20 від 18 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 грудня 2016 року ГУ ДФС у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Опал" з питань дотримання вимог податкового законодавства, повноти нарахування та сплати податків за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт № 11/13-01-14-06/ 25551770 .
12. Проведеною перевіркою встановлено порушення ПП "Опал":
- вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 648 043 грн, в тому числі: за 2014 рік на 583 925 грн, 2015 рік на суму 1 064 118 грн.
- пунктів 198.1, 98.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2 387 492,70 грн, в тому числі: червень 2014 року на суму 60 000 грн, липень 2014 року на суму 135 142 грн, серпень 2014 року на суму 23 450 грн, вересень 2014 року на суму 117 255 грн, жовтень 2014 року на суму 105 189 грн, листопад 2014 року на суму 110 233 грн, грудень 2014 року на суму 124 426 грн, січень 2015 року на суму 1 285 грн, березень 2015 року на суму 214 212,50 грн, квітень 2015 року на суму 188 007 грн, червень 2015 року на суму 5 273 грн, липень 2015 року на суму 170 310 грн, серпень 2015 року на суму 126 540 грн, вересень 2015 року на суму 114 715 грн, жовтень 2015 року на суму 73 795 грн, листопад 2015 року на суму 158 947 грн, грудень 2015 року на суму 291 808 грн, січень 2016 року на суму 13 620 грн, лютий 2016 року на суму 197 750 грн, березень 2016 року на суму 116 575 грн, квітень 2016 року на суму 1 004 грн, травень 2016 року на суму 231 грн, червень 2016 року на суму 28 786 грн, липень 2016 року на суму 8 939 грн.
13. На підставі вказаного акта перевірки 10 січня 2017 року ГУ ДФС у Львівській області прийняті податкове повідомлення-рішення:
- № 0000061406, яким ПП "Опал" донараховано податок на додану вартість у розмірі 12 300 грн;
- № 0000051406, яким ПП "Опал" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2 984 365,88 грн;
- № 0000071406, яким ПП "Опал" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 794 024,25 грн.
14. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення та наказ про призначення перевірки протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходили з того, що факт реальності господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується належними бухгалтерськими та податковими документами. Первинні документи, які оформлялись по господарським операціях позивача з його контрагентами, переліченими в акті перевірки, відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV), а тому вказані документи підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.
16. При цьому суди зауважили, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України. Зокрема висновки податкового органу, щодо непідтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивача з контрагентами ґрунтується виключно на податковій інформації без належного дослідження та надання оцінки первинним документам.
17. Посилання відповідача на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року у кримінальній справі № 761/31309/16-к, яким затверджено угоду від 22 вересня 2016 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 Любченко Т. С. та обвинуваченою ОСОБА_2 та визнано вказану особу винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими, оскільки зазначеним вироком не встановлено фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств контрагентами ТОВ "АМНІ ІНВЕСТ", що в наслідку призвело до ухилення від сплати податків.
Також зазначеним вироком взаємовідносини ТОВ "АМНІ ІНВЕСТ" з ПП "Опал" не досліджувалися. У вироку відсутнє будь-яке підтвердження наявності фіктивних документів, складених за участю як позивача, так і інших контрагентів ТОВ "АМНІ ІНВЕСТ".
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
19. В доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не були враховані доводи фіскального органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентами.
20. Зокрема скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень безпідставно не були враховані вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року у кримінальній справі № 761/31309/16-к, яким встановлено фіктивність господарської діяльності ТОВ "АМНІ ІНВЕСТ", а також наявність незавершених кримінальних проваджень щодо решти контрагентів позивача, зазначених в акті перевірки (ТОВ "Катан", ТОВ Дормен", ТОВ "Нубікон ЛТД", ТОВ "Ріфф Мастер").
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
23. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
24. Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
25. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
26. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
27. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
28. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу.
29. За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
30. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
31. Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
32. У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
33. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
34. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
35. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.
36. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента), його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.
37. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
38. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України (у редакції на час розгляду справи судами) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
39. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України (у редакції чинній на час вирішення спору судами попередніх інстанцій), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
40. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків неправомірно сформував податковий кредит, на підставі документів, які містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що основними видами діяльності ПП "Опал" є оптова торгівля деревиною (КВЕД 46.73). В рамках мети, визначеної установчими документами позивача, між ПП "Опал" та ТОВ "КАТАН", ТОВ" "Дормен", ТОВ "ЕКСКЛЮЗИВ-ПРО", ТОВ "КОРЕС ЛТД", ТОВ "ТЕХЛЕНД", ТОВ "СТИЛЬ МЕДІА", ТОВ "САНВЕЛ", ТОВ "Елайтінг", "ТОВ "ВЕЙСЕС", ТОВ "ВАЛМАРКЕТ", ПП "ХІМІНВЕСТ", ТОВ "ІДЕАЛ ІНВЕСТ", ТОВ "Нубиком ЛТД", ТОВ "РІФФ МАСТЕР", ТОВ "АМНІ ІНВЕСТ", ТОВ "НІКА ЕЙР", ТОВ "Гвард", ТОВ "УНІВЕРСАЛГАРАНТМАРЕКТ" були вчинені правочини, згідно умов яких постачальники за договорами постачали замовнику (ПП "Опал") та передавали у власність останнього товари (шпали дерев`яні непросочені І та ІІ типу, брус дерев`яний перевідний мостовий) в асортименті, кількості та за цінами відповідно до предмету договору та видаткових накладних, а замовник приймав на власному складі товар та оплачував згідно умов договору.
42. Відповідно до умов вищенаведених договорів поставки, пункт призначення доставки товару - склад виробничої бази ПП "Опал". Приймання товару здійснюється на складі вантажоодержувача. Постачальник здійснює поставку товару власним транспортом. Ціна за одиницю товару включає транспортні витрати, пов`язані з доставкою товару на адресу вантаждоодержувача.
Отриманий від зазначених контрагентів товар (шпали дерев`яні І тип, ДСТУ 78-2009, шпали дерев`яні ІІ типу, ДСТУ 78-2009, брус дерев`яний мостовий 325*20*24, ДСТУ 28450-90, брус дерев`яний перевідний ДСТУ 8816-2009) був у подальшому реалізований ПП "Опал" на Державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України (ДП "УПП УЗ") - з грудня 2015 року ПАТ "Українська залізниця" Філія "Центр управління промисловістю" згідно договорів, які укладалися відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" на умовах відкритих торгів.
43. Відповідно до Угод про оренду майна від 02 січня 2014 року, ПП "Опал" орендує стрічкову пилораму і шпалорізку, виробниче приміщення площею 385 кв. м, складське приміщення площею 600 кв. м, які належать на праві власності ПП "Рост" та які розташовані на земельній ділянці площею 0,4161 га за адресою: х. Підкапелюх, с. Дев`ятир Жовківського району.
44. На підтвердження реальності виконання умов даних договорів позивачем надано засвідчені належним чином копії вказаних договорів з додатками, видатковими накладними, зареєстрованими податковими накладними по кожному факту поставки.
45. Також в матеріалах справи наявні реєстри виданих та отриманих податкових накладних ПП "Опал" в розрізі контрагентів за період з 2014 року по вересень 2016 року, виписки з банку по рахунку ПП "Опал" за період з 2014 року по вересень 2016 року, відповідно до яких в розрізі контрагентів чітко видно оплату за товар, який придбавався ПП "Опал", регістри бухгалтерського обліку: журнали-ордери по рахунку 631 ПП "Опал", "Розрахунки з поставщиками та підрядниками за період з 2014 року по червень 2016 року.
46. Крім того судами встановлено, що в періоді, що перевірявся, ТОВ "УКР СЕРВІС ГРУП" (за договором підряду від 02 березня 2015 року № 428) та ПП "ХІМІНВЕСТ" (за договором підряду від 30 квітня 2015 року № 30/04-2015) здійснювали для ПП "Опал" ремонт під`їзної дороги до виробничої бази і площадки.
47.Також у вказаний період за договором від 07 серпня 2015 року № 01/07-2015 ТОВ "КАТАН" надало для ПП "Опал" рекламні послуги, а за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2015 року № 20/08-2015 (окрім придбання товару) надано послугу з ремонту автомобіля ЗиЛ-131, державний номер НОМЕР_2 .
48. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ПП "Опал" по господарських відносинах з ТОВ "КАТАН", ТОВ" "Дормен", ТОВ "ЕКСКЛЮЗИВ-ПРО", ТОВ "КОРЕС ЛТД", ТОВ "ТЕХЛЕНД", ТОВ "СТИЛЬ МЕДІА", ТОВ "САНВЕЛ", ТОВ "Елайтінг", "ТОВ "ВЕЙСЕС", ТОВ "ВАЛМАРКЕТ", ПП "ХІМІНВЕСТ", ТОВ "ІДЕАЛ ІНВЕСТ", ТОВ "Нубиком ЛТД", ТОВ "РІФФ МАСТЕР", ТОВ "АМНІ ІНВЕСТ", ТОВ "НІКА ЕЙР", ТОВ "Гвард", ТОВ "УНІВЕРСАЛГАРАНТМАРЕКТ", ТОВ "УКР СЕРВІС ГРУП", суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вони є належними письмовими доказами, які підтверджують реальність господарських операцій з вказаними контрагентами.
49. На підставі зазначених обставин, невстановлення доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявність недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами документально підтверджені та фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.
50. Водночас як свідчать матеріали справи відповідач у ході судового розгляду посилався на те, що діяльність окремих контрагентів позивача має ознаки фіктивності і свої доводи обґрунтовував тим, що ТОВ "КАТАН", ТОВ" "Дормен", ТОВ "Нубиком ЛТД", ТОВ "РІФФ МАСТЕР" та ТОВ "АМНІ ІНВЕСТ" мають ознаки фіктивності, що підтверджується доказами, здобутими в межах відповідних кримінальних проваджень.
Крім того в ході судового розгляду відповідач вказував й на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року у кримінальній справі № 761/31309/16-к, яким встановлено фіктивність господарської діяльності ТОВ "АМНІ ІНВЕСТ".
51. При цьому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що порушення кримінальних справ та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в межах таких кримінальних справ, не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Таку оцінку суди зробили і щодо вироку стосовно директора/засновника ТОВ "АМНІ ІНВЕСТ", зазначивши, що у ньому лише вказано про підтвердження вказаною особою про самостійне нездійснення підприємницької діяльності, проте не встановлено фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств контрагентами ТОВ "АМНІ ІНВЕСТ", що в наслідку призвело до ухилення від сплати податків. Взаємовідносини ТОВ "АМНІ ІНВЕСТ" з ПП "Опал" у межах кримінального провадження № 4201610050000130 не досліджувалися.
52. Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.
53. Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року (справа № 21-4781а15), від 22 березня 2016 року (справа № 21-170а16), від 22 березня 2016 року (справа № 21-2927а15), від 29 березня 2016 року (справа № 21-5315а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3270а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3635а15), від 19 квітня 2016 року (справа № 21-4985а15), від 26 квітня 2016 року (справа № 21-4976а15), від 24 травня 2016 року (справа № 21-5332), від 14 червня 2016 року (справа № 21-1318а16).
54. Водночас, Верховний Суд у постановах від 03 березня 2020 року (справа № 520/3580/19), від 18 грудня 2019 року (справа № 826/10951/18) зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.
55. Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
56. За наслідками касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів дійшла висновку, що судами в повній мірі не оцінено реальність усіх даних, наведених у документах, складеними за наслідками господарських відносин ПП "Опал" з ТОВ "КАТАН", ТОВ" "Дормен", ТОВ "Нубиком ЛТД", ТОВ "РІФФ МАСТЕР" та ТОВ "АМНІ ІНВЕСТ", на які посилався відповідач впродовж розгляду справи.
57. Повідомлені контролюючим органом фактичні обставини не можуть бути залишеними поза увагою та без дослідження судами попередніх інстанцій, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.
58. Вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
59. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
60. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
61. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
62. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
63. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
64. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, перевірити фактичне вчинення господарських операцій з виконання робіт та постачання товарів в розрізі кожного контрагента окремо, встановити, за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів), оцінити відповідні докази у сукупності щодо кожного контрагента окремо та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд