ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 160/7376/20
адміністративне провадження № К/9901/24541/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 160/7376/20
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Т. І. Ясенова, О. В. Головко, А. В. Суховаров) від 16 квітня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо виставлення ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2019 року № Ф-280178-55 та скасувати дану вимогу, як незаконну.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2019 року № Ф-280178-55 у розмірі 26539,26 грн, сформовану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Зазначене судове рішення ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, яке отримано відповідачем 22 грудня 2020 року.
4. 20 січня 2021 року (відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції) відповідач, не погоджуючись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
5. Проте, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
6. Копію ухвали разом із супровідним листом шляхом поштового повідомлення направлено на адресу скаржника та вручено 01 лютого 2021 року.
7. У межах строку встановленого для усунення недоліків апеляційної скарги Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Проте, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання, а тому ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу відповідача повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки станом на 17 лютого 2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області недоліки апеляційної скарги не усунуто, скаржником не надано належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
8. Відповідно до супровідного листа суду апеляційної інстанції копію ухвали про повернення апеляційної скарги було надіслано учасникам справи 18 лютого 2021 року.
9. Відповідачем 09 березня 2021 року (відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції) повторно подано апеляційну скаргу. Разом з тим, скаржником у апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та надано квитанцію від 02 березня 2021 року № 298 про сплату судового збору у сумі 1261,20 грн.
10. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати заяву із зазначенням поважних підстав для поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження та доказів на підтвердження обставин викладених у такій заяві.
11. Підставою залишення апеляційної скарги без руху стало те, що апеляційна скарга подана скаржником 09 березня 2021 року, тобто з пропуском встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України тридцяти денного строку на її подання.
12. Копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року направлена скаржнику засобами поштового зв`язку та отримана ним 01 квітня 2021 року.
13. На виконання вимог ухвали суду на адресу Третього апеляційного адміністративного суду засобами поштового зв`язку від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов, зокрема, письмовий документ, в якому скаржник наводить пояснення стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та ставить питання про поновлення пропущеного строку. Так, відповідач зазначає, що процесуальний строк був ним пропущений з підстав неможливості своєчасної сплати судового збору, що викликано здійсненням безспірного списання коштів, блокуванням рахунків, відсутністю достатнього фінансування. Вказує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права та має переслідувати законну мету.
14. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 160/7376/20.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 160/7376/20.
Повернуто Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн. згідно платіжного доручення № 298 від 02 березня 2021 року.
15. 05 липня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року, у якій відповідач (скаржник у справі), із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
16. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2021 року, після усунення недоліків касаційної скарги, поновлено Відокремленому підрозділу ДПС України - Головному управлінню у Дніпропетровській області строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відокремленого підрозділу ДПС України - Головного управління у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у справі № 160/7376/20, допущено заміну відповідача у справі № 160/7376/20 - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 43145015) на його правонаступника - Відокремлений підрозділ ДПС України - Головне управління у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 44118658), встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на касаційну скаргу з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
17. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
18. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшого її розгляду.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
19. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що аргументи, якими відповідач обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення із скаргою, фактично ґрунтуються на неналежному фінансуванні органу та блокуванні його рахунків, що перешкоджало скаржнику вчинити певні процесуальні дії з дотриманням правил закону. Однак, ці обставини стосуються організації діяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень, і не можуть бути розцінені як об`єктивна та непереборна перешкода у реалізації ним права на апеляційне оскарження.
Стосовно аргументів скаржника, про те, що сплата судових витрат є перешкодою в доступі до правосуддя, суд зазначає, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними.
Інших вмотивованих підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції скаржником не наведені. Зокрема, скаржником не надано пояснень стосовно повторного звернення до суду апеляційної інстанції майже через місяць з моменту повернення первинної апеляційної скарги (первинна скарга повернута 17 лютого 2021 року, а повторне звернення відбулось 09 березня 2021 року), а саме не наводить суду поважних причин, що зробили неможливим подання повторної апеляційної скарги невідкладно.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що право особи повторно звернутися з апеляційною скаргою після її повернення, що визначено норами КАС України, не є абсолютним, таке звернення повинно бути в порядку, встановленим законом.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГ
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
21. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема скаржник зазначає, що звертався з апеляційною скаргою вперше і її було подано з дотриманням строків на апеляційне оскарження. Окрім того, відповідач просить звернути увагу на незначний проміжок часу при повторному зверненні з апеляційною скаргою та на те, що при усуненні недоліків апеляційної скарги було сплачено судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
23. Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
24. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС.
25. За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
26. Разом із тим, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга статті 44 КАС України).
27. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
28. Частиною другою статті 295 КАС передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
29. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
30. При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
31. Частиною третьою статті 298 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
32. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі ( відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України).
33. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
34. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
35. Частиною другою стаття 44 КАС України передбачала обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
36. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
37. Також, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.
38. Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
39. Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
40. Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.
41. Як вбачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року в межах строку визначеного процесуальним законом, у зв`язку з несплатною судового збору, остання була залишена без руху, а згодом повернута особі, яка її подала, оскільки у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги були неусунуті. При цьому, ухвала про повернення апеляційної скарги направлена на адресу скаржника 18 лютого 2021 року, доказів отримання відповідачем цієї ухвали матеріали справи не місять, окрім тих, які були долучені скаржником до апеляційної скарги, а саме супровідний лист суду апеляційної інстанцій, на котрій є відмітка податкового органу вхідний номер 13748/5 та дата 02 березня 2021 року.
42. Вдруге апеляційну скаргу відповідачем подано 09 березня 2021 року (відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції), тобто у найкоротший строк з моменту направлення та отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, поданої раніше. Заявником апеляційної скарги одночасно було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що скаржник звертався з апеляційною скаргою вперше із дотриманням строків на апеляційне оскарження, а також надано квитанція від 02 березня 2021 року № 298 про сплату судового збору у сумі 1261,20 грн.
43. Зазначене дає підстави вважати, що вдруге апеляційна скарга подана відповідачем у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги з незалежних від його волі причин та є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.
44. Проте, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. Повторну подану апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку із визнанням неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, викладених у клопотанні про поновлення такого строку та запропоновано відповідачу в десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали надати заяву із зазначенням поважних підстав для поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження та доказів на підтвердження обставин викладених у такій заяві.
45. У встановлений судом строк відповідачем було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поданого клопотання скаржником було зазначено, що строк на апеляційне оскарження було пропущено через особливості фінансування відповідача як суб`єкта владних повноважень та гарантованим Конституцією України правом на оскарження судового рішення.
46. Відтак, Суд звертає увагу на те, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою і вдруге в діях відповідача вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього процесуальні дії для вчасного подання апеляційної скарги.
47. Як вже було зазначено вище, одним із конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частин друга стаття 129 Конституції України).
48. З таких підстав суду апеляційної інстанції важливо було ретельно перевірити наявність (або відсутність) підстав для відмови в поновлені строку за апеляційне оскарження.
49. З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не надав відповідної оцінки доводам скаржника щодо наявності (чи відсутності) підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
50. Окрім того, виходячи з викладеного, Суд також вважає зазначити, що відповідач довів, що не зволікав своїм процесуальним правом та не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, а після появи можливості сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі використав своє право на повторне звернення до суду апеляційної інстанції у найкоротші строки.
51. Одночасно, Верховний Суд зазначає, що оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог КАС України (форма та зміст), дотримання строків апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника, що підтверджується сукупністю послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, реалізувати своє права на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі після постановлення Третього апеляційним адміністративним судом ухвали від 17 лютого 2021 року у найкоротші строки, є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження.
52. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
53. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 КАС України, Суд