ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №480/6319/20
адміністративне провадження № К/9901/20781/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Мацедонської В.Е.,
Радишевської О.Р.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді: Жигилій С.П., Русанова В.Б.)
у справі № 480/6319/20
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області третя особа - Сумський окружний адміністративний суд
про визнання протиправним та скасування наказу, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У 2020 році ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1, скаржниця) звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (далі - відповідач, ТУ ДСА України в Сумській області), третя особа - Сумський окружний адміністративний суд (далі - третя особа, Сумський ОАС), у якій просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 26.08.2020 №43 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Сумський окружний адміністративний суд про визнання протиправним та скасування наказу залишено без задоволення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 по справі № 480/6319/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, третя особа: Сумський окружний адміністративний суд, про визнання протиправним та скасування наказу повернуто скаржнику.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. Так, враховуючи, що на час виникнення спірних правовідносин, позивачка обіймала посаду керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду та у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займала відповідальне становище, а також невіднесення судом першої інстанції вказаної справи до справ незначної складності, що підтверджується розглядом спору в порядку загального позовного провадження, то представництво у цій справі має бути здійснено адвокатом. Оскільки у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що Хижняк Зоя Іванівна, що діяла на підставі довіреності та якою було подано та підписано апеляційну скаргу, має статус адвоката і такого документа до апеляційної скарги не додано, то наявні підстави для повернення апеляційної скарги з причин того, що вона підписана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено в установленому законом порядку.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
07 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та направити справу на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду для відкриття провадження.
В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків рішення суду першої інстанції щодо належності представництва Хижняк З.І. інтересів позивачки з посиланням на приписи ст. 19 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Вказує, що положення цього Закону не має жодних виключень /обмежень/ щодо представництва своїх членів, зокрема щодо займаних посад (у державних чи недержавних органах) та наявності чи відсутності категорії державної служби. Скаржниця підкреслює, що судом апеляційної інстанції не наведено мотивів розгляду цієї справи виключно за правилами загального позовного провадження, не зазначено ознак, за якими вказаний спір не може бути віднесено до справ незначної складності.
Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Оскаржуючи до суду касаційної інстанції ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, скаржниця вказує, що судом апеляційної інстанції не були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №826/5500/18 та висновки Верховного Суду у справах №490/2254/20, №810/2791/17, №380/1009/20, №661/2918/19-ц стосовно представництва інтересів особи у судах профспілкою.
06 серпня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшли відзиви відповідача та третьої особи на зазначену касаційну скаргу, в яких сторони просять відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року за цією касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року справу призначено до касаційного розгляду.
ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.
Частинами першою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частин першої та другої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Частини 1,4 статті 19 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999 № 1045-XIV (далі - Закон № 1045-XIV): профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян.
Профспілки, їх об`єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Касаційна скарга позивачки подана з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто у випадках, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто з підстав того, що її було підписано Хижняк З.І - особою, яка не має права її підписувати.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга від імені ОСОБА_1 подана та підписана представником позивача - Хижняк З.І., яка діяла на підставі довіреності від 12.01.2021 року (а.с. 237(зворотній бік)-238).
В додатках до касаційної скарги позивачкою долучено копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в якій вказано Хижняк Зою Іванівну, як керівника професійної спілки "Справедливість" Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області, а також копію протоколу № 04 від 17.10.2020 засідання виборного органу вказаної профспілки, згідно з яким ОСОБА_1 було прийнято до складу профспілки та зараховано її членом.
Як випливає зі змісту ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, суд першої інстанції при відкритті провадження у цій справі, не відніс її до категорії справ незначної складності, а здійснив її розгляд за правилами загального позовного провадження. Зважаючи на те, що позивачем у цій справі є службова особа, яка в значенні Закону України "Про запобігання корупції", займає відповідальне та особливо відповідальне становище ( ОСОБА_1 займала посаду керівника апарату суду, що відноситься до категорії "Б" посад державної служби), а також те, що у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що Хижняк Зоя Іванівна має статус адвоката і такого документа до апеляційної скарги не додано, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з причин того, що її було підписано особою, яка не має права її підписувати.
Суд, в контексті перевірки ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року на предмет наявності порушення норм процесуального права, вважає за доцільне зазначити таке.
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".
Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року.
Положеннями частини четвертої статті 131-2 Конституції України передбачено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина друга статті 57 КАС України згідно з якою, у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Пункт 20 статті 4 КАС України надає визначення терміну адміністративна справа незначної складності- як адміністративної справи, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
В свою чергу, частина шоста статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу визначає категорію справ як справ незначної складності зі змісту якої випливає, що спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище до справ незначної складності не віднесено.
Також, як випливає зі змісту ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, суд при відкритті провадження у цій справі не відносив її до категорії справ незначної складності, а здійснив її розгляд за правилами загального позовного провадження.
У разі коли б вказану справу було віднесено судом до справ незначної складності, то відповідно до приписів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у цій справі не підлягали б касаційному оскарженню.
Разом з тим представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Водночас згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень провадження у цій справі відкрито 24 листопада 2020 року.
Особливості представництва в адміністративному судочинстві передбачено, серед іншого, частиною четвертою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
У Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що Хижняк З.І. має статус адвоката і такого документа до касаційної скарги не додано.
Питання щодо порядку здійснення представництва у Верховному Суді адвокатами було предметом розгляду Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "MOLDAVSKA v. UKRAINE" від 15.05.2019 (заява № 43464/18).
У цій справі ЄСПЛ звертає увагу, що така процедурна вимога, як обов`язкове представництво адвокатом, не обмежує право особи на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Так, щодо виключного права адвокатів на представництво в суді ЄСПЛ зазначив, що вимога про те, щоб апелянт був представлений кваліфікованим правником перед судом касаційної інстанції не може розглядатися як така, що суперечить статті 6 Конвенції. Ця вимога чітко сумісна з особливостями статусу Верховного Суду як вищого суду і це загальна риса правових систем у ряді держав-членів Ради Європи.
Також ЄСПЛ нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено, оскільки таке право за своєю природою вимагає державного регулювання відповідно до потреб і ресурсів громади та окремих осіб. Здійснюючи таке регулювання, Договірні Держави користуються певною свободою розсуду.
Вимоги щодо представництва у Верховному Суді виключно адвокатами з 01.01.2017 обумовлені перехідними положеннями Конституції України та статті 57 КАС України.
Отже, обмеження щодо обов`язкового представництва є передбачуваним та обґрунтованим.
Відповідні статті КАС України не містять жодного положення, яке могло б ввести в оману щодо можливості застосування зазначених конституційних положень, а відтак, доводи позивачки щодо наявності повноважень у Хижняк З.І. на право підпису апеляційної скарги є необгрунтованими.
Вказане також знаходить своє відображення в ухвалі Верховного Суду від 14.05.2021 у справі №817/1339/18.
Суд також залишає поза увагою наведені скаржницею твердження щодо наявності у Хижняк З.І. повноваження щодо підпису апеляційної скарги та здійснення представництва від імені позивачки, з огляду на приписи ст. 19 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", зважаючи на таке.
Так, Суд підкреслює, що з огляду на те, що питання можливості представництва фізичною особою інтересів іншої фізичної особи виключно у справах незначної складності, а також у випадках наявності законного представництва, охоплюється спеціальною нормою частини другої статті 57 КАС України, тому відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини четвертої статті 19 Закону № 1045-XIV.
Суд зауважує, що скаржниця також в доводах касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції не були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №826/5500/18 та висновки Верховного Суду у справах №490/2254/20, №810/2791/17, №380/1009/20, №661/2918/19-ц стосовно представництва інтересів особи у судах профспілкою.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 661/2918/19-ц, де вказаною постановою, за результатами скасування судового рішення справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з неї. За результатами нового розгляду цієї справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судами обставин і доказів у справі, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у ній.
Крім того, у постанові Верховного Суду, на яку посилається заявник, та у справі, яка переглядається, є відмінними суб`єктний склад, підстави та предмет спору (у справі № 661/2918/19-ц - це позов міської організації вільної профспілки працівників освіти і науки м. Н. Каховка в інтересах ОСОБА_4 до Відділу освіти Новокаховської міської ради Херсонської області про визнання протиправним та скасування наказу про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади директора школи). Тобто спір у цій справі не стосується питання щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження чи звільнення з публічної служби. Більше того, позивачем у справі № 661/2918/19-ц, на відміну від справи №480/6319/20, не є службова особа, яка в значенні Закону України "Про запобігання корупції" займає відповідальне та особливо відповідальне становище.
Суд також вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи скаржниці щодо неврахування висновків постанов Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №380/1009/20, від 08.05.2020 у справі №810/2791/17 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №826/5500/18.
Суд підкреслює, що у вищевказаних справах предметом касаційного перегляду було питання відповідності копії документу, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, вимогам статті 59 КАС України в частині права особи, яка підписала апеляційну скаргу на засвідчення копії довіреності, виданої на її ім`я керівником юридичної особи. Іншим є також і суб`єктний склад учасників процесу (у справі №380/1009/20 позов подано ОСОБА_5, ОСОБА_8 до Міністерства оборони України; у справі №810/2791/17 позов подано ОСОБА_6 до Генерального штабу Збройних Сил України; у справі №826/5500/18 сторонами є ОСОБА_7 та Міністерство внутрішніх справ України).
Також відхиленню підлягають доводи позивачки стосовно неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.01.2021 у справі №490/2254/20. Так, у вказаній справі надавалася правова оцінка ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги з підстав несплати апелянтом судового збору та досліджувалося питання щодо можливості звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" (у випадку подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади) в разі подання ним апеляційної (касаційної) скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального права і процесуального права.
Такими чином, враховуючи викладене, а також межі перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваного судове рішення суду апеляційної інстанції виключно в рамках вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, що визначено частиною першою статті 341 КАС України, Суд зауважує, що підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 у цій справі відсутні, оскільки підстави, на які посилалася позивачка, не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду справи.
Керуючись статтями 341, 343, 349- 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -