ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 826/2908/17
адміністративне провадження № К/9901/17789/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Київметробуд" на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року (головуючий суддя: Мєзєнцев Є.І., судді ОСОБА_1, Файдюк В.В.) у справі № 826/2908/17 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Тунельного загону № 4 ПАТ "Київметробуд" про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
24 лютого 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Тунельного загону № 4 Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача борг у сумі 5 606 460, 04 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2019 року позов задоволено частково:
стягнуто з відповідача заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01 вересня 2015 року по 31 січня 2017 року у розмірі 5 601 460,04 грн на користь позивача.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України), та запропоновано скаржнику у строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду апеляційної інстанції документ про сплату судового збору у визначеному законодавством розмірі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу повернуто відповідачу.
Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року касаційну скаргу відповідача задоволено, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху в зв`язку з несплатою судового збору. Скаржнику надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року апеляційну скаргу повернуто.
17 травня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 13 травня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування позовних вимог скаржником зазначено, що в ухвалі невірно встановлено дату отримання відповідачем копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, оскільки за старою адресою товариство не знаходиться та поштову кореспонденцію не отримує.
Звертає увагу, що у вступній частині оскаржуваної ухвали зазначено склад суду: головуючий: Мєзєнцев Є.І., судді: Файдюк В.В, Чаку Є.В., а в резолютивній частині зазначено інший склад суду, а саме: головуючий суддя Мєзєнцев Є.І., судді: Земляна Є.І., Файдюк В.В., що є порушенням норм процесуального права та обов`язковою підствою для скасування судового рішення.
За позицією скаржника, оскільки позивач на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір" був звільнений від сплати судового збору, то і 150 відсотків ставки за подання апеляційної скарги відповідачем повинні бути помножені на нуль гривень.
Також зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, та з порушенням правил підсудності.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
16 липня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків - 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Підставою для залишення апеляційної скарги без руху послугувало те, що апелянтом не було надано документу про сплату судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір".
Вказану ухвалу суду отримано апелянтом 15 березня 2021 року, що підтверджується підписом у повідомленні про вручення поштового відправлення ( а.с.36 т.2).
Згідно частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Водночас скаржником не доведено, що особа, яка отримала поштове повідомлення за довіреністю не є уповноваженою особою відповідача.
Верховний Суд звертає увагу, що відповідач не повідомляв суд про те, що за зазначеною в матеріалах справи адресою поштові повідомлення не отримує.
25, 29 березня 2021 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли клопотання, в яких відповідач посилаючись на скрутне матеріальне становище просить суд розстрочити сплату судового збору.
У постанові від 14 січня 2021 року в справі № 0940/2276/18 (пункти 44, 45) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України "Про судовий збір" конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Беручи до уваги, що предметом справи, що розглядається не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що клопотання про розстрочення сплати судового збору є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Щодо доводів скаржника про те, що судовий збір за подання апеляційної скарги, у даному випадку, не підлягає сплаті, оскільки позивач був звільнений від такої сплати за подання позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.
В постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у межах цієї справи вже надавалася оцінка зазначеним доводам скаржника, а саме:
" 26. Підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) визначено, що при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
27. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
28. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року становив 1600 грн.
29. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на час подання позову) передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, суб`єктом владних повноважень справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
30. Водночас, пунктом 18 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на час подання позову) передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України.
31. Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про судовий збір" імперативно визначено про необхідність обов`язкової сплати судового збору, зокрема, за подання апеляційної скарги у відсотковому розмірі від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а звільнення позивача від такої сплати на підставі пункту 18 частини 1 статті 5 цього Закону не звільняє апелянта від обов`язку щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі визначеному законодавством."
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вже викладеної позиції в межах цієї справи.
Отже, враховуючи, що у встановлений судом строк на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року, недоліки апеляційної скарги не було усунуто, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги.
Щодо доводів скаржника про зазначення в резолютивній частині оскаржуваної ухвали складу суду, який не відповідає вступній частині, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно із частиною 3 статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, у тому числі (…) якщо судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до статті 31 КАС України та згідно із інформацією наявною в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" (далі - КП ДСС), за результатами автоматизованого розподілу справ від 02.03.2021 року у справі №826/2908/17 визначений наступний склад колегії суддів: Мєзєнцев Євген Ігорович - головуючий суддя, Чаку Євген Васильович, Файдюк Віталій Васильович.
Також в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" здійснено підписання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року у справі 826/2908/17 кваліфікованим електронним підписом суддями Мєзєнцевим Є.І., Файдюком В.В., Чаку Є.В., прізвища яких відповідають інформації зазначеній в протоколі автоматизованого розподілу справ та вступній частині ухвали.
Водночас в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року (т.1 а.с.173) та в оскаржуваній ухвалі від 05 квітня 2021 року (т.2 а.с.72) наявні підписи одного і того ж складу колегії суддів, а саме: головуючий суддя: Мєзєнцев Є.І., судді: Файдюк В.В., Чаку Є.В., встановлення тотожності яких не потребує спеціальних знань або застосування будь-яких додаткових технічних пристроїв.
Враховуючи сукупність зазначених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала від 05 квітня 2021 року підписана складом суду, який відповідає протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02 березня 2021 року, проте судом допущено технічну помилку при виготовлені тексту оскаржуваного судового рішення, а саме: замість прізвища та ініціалів судді Чаку Є.В. надруковано ОСОБА_1, що в свою чергу не є підставою, визначеною частиною третьою статті 353 КАС України, для скасування рішення.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (№8269/02) Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення. У свою чергу, у рішеннях у справах "Compcar, S.R.O. v. Slovakia" (№25132/13), "PSMA, Spol. S.R.O. v. Slovakia" (№42533/11), "Draft-Ova A.S. v. Slovakia" (№72493/10) формальне усунення допущених судових помилок протиставляється "фундаментальним недолікам та невдачам судочинства" та "помилкам фундаментального значення для судової системи".
Верховний Суд не надає оцінку доводам скаржника про те, що суд першої інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, та з порушенням правил підсудності, оскільки предметом оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, а не рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог.
Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини та законність судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд