ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 804/14428/15
адміністративне провадження № К/9901/31254/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу у справі №804/14428/15 за адміністративним позовом Державного підприємства "Підприємство Солонянської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№21)" до Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№21)" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2016 (суддя Турлакова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017 (головуючий суддя Ясенова Т.І., судді: Суховаров А.В. Головко О.В.),
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Підприємство Солонянської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№21)" звернулося з позовом до Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.09.2015 №0002882201 на суму 259885,69грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Підприємство звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.03.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у справі №804/14428/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/14428/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2021 справу прийнято до провадження та призначено попереднє судове засідання на 05.10.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Підприємство посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вказує, що позивач правомірно використовує підземну воду на підставі дозволу на спеціальне використання води з встановленням в ньому ліміту використання води, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Як вважає позивач, Підприємство мало право використовувати підземну воду відповідно до дозволу. Крім того, позивач зазначив, що в жовтні 2015 Підприємством відновлено "паспорт разведочно-эксплуатационной скважины №1", а 09.09.2016 отримано "Дозвіл на спеціальне використання" № НОМЕР_1 . У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовою особою податкового органу проведено документальну виїзну перевірку ДП "Підприємства Солонянської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 21)" (код ЄДРПОУ 08679698) по взаємовідносинам з Солонянською виправною колонією №21 (код ЄДРПОУ 08562921) за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.
За результатами проведеної перевірки складено акт №61/2202/08679698 від 26.08.2015, згідно висновків якого встановлено порушення пункту 327.1, пункту 327.2, пункту 327.3 статті 327 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано збір за використання підземних вод на загальну суму 198072,76грн.
За наслідками адміністративного оскарження висновки Акту перевірки залишено без змін.
На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002882201 від 11.09.2015, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання: за основним платежем - 173257грн., штрафні (фінансові) санкції - 86628,69грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи судом першої інстанції, позивачем не надано доказів наявності у ДП "Підприємство Солонянської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№21)" дозволу на спеціальне використання води з встановленням в ньому ліміту використання води, що є порушенням податкового законодавства щодо використання підземної води без наявності відповідного дозволу, тому податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та скасуванню не підлягає.
Касаційний суд вважає, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, з урахуванням наступного.
У відповідності до частин першої, другої статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Пунктом 9 частини першої статті 44 Водного кодексу України установлено, що водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Згідно статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюється, зокрема, ліміт використання води.
Збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають рентну плату за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти, які встановлюються Податковим кодексом України (частина перша статті 30 Водного кодексу України).
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно пункту 323.1 статті 323 Податкового кодексу України, платниками збору за спеціальне використання води є водокористувачі - суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об`єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Об`єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.(пункт 324.1 статті 324 Податкового кодексу України).
Згідно зі статтею 326 Податкового кодексу України водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.
Збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об`єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів.
За обсяги води, переданої водокористувачем - постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, збір обчислюється і сплачується таким водокористувачем - постачальником.
Обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів.
За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, збір сплачується у двократному розмірі.
Органи, що видають дозволи на спеціальне водокористування, щороку до 20 січня подають контролюючим органам та органам водного господарства інформацію про водокористувачів, яким видано такі дозволи.
Водокористувачі, яким видано дозволи на спеціальне водокористування та які здійснюють постачання води іншим водокористувачам, щороку до 20 січня подають контролюючим органам та органам водного господарства перелік водокористувачів - абонентів.
Відповідно до пункту 326.13 статті 326 Податкового кодексу України, у разі якщо водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, використовують обсяги води для господарської діяльності, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, збір обчислюється на загальних підставах з усього обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання.
Згідно зі статтею 327 Податкового кодексу України у разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і сплачується у п`ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок збору та коефіцієнтів.
За понадлімітне використання води збір обчислюється за кожним джерелом водопостачання окремо згідно з установленими ставками збору та коефіцієнтами.
За відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води збір справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання.
Таким чином, як правильно констатовано судами, використання води без наявності дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води є порушенням вимог податкового законодавства, за яке передбачено відповідальність.
У справі, що розглядається відповідно до висновків Акту перевірки позивач використовував підземну воду без наявності дозволу на спеціальне використання води з встановленням в ньому ліміту використання води.
На підставі матеріалів справи судами з`ясовано, що 16.12.2011 Солонянською виправною колонією №21 було укладено Договір №205/11/181-05 з Дніпропетровською комплексною геологічною партією "Південукргеологія", згідно якого Замовник (Солонянська виправна колонія № 21) замовив послуги на розгляд, аналіз матеріалів, складання висновку на спец водокористування свердловини на загальну суму 938,00грн. та було складено Акт виконання гідрогеологічного висновку за грудень 2011 року.
Крім того, у позивача наявний "Дозвіл на спеціальне використання "Солонянська виправна колонія №21 в Дніпропетровській області управління державного департаменту України з питань виконання покарань" №02970.
Втім, суди встановили, що вказаний документ не містить дати початку дії дозволу, дати закінчення його дії, печаток та належної реєстрації органом, що видає дозволи на спеціальне водокористування, тому не може слугувати належним підтвердженням отримання дозволу на спеціальне водокористування.
З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку, що надані документи не спростовують факт використання позивачем підземної води без наявності відповідного дозволу.
Разом з тим, судами зауважено, що наданий суду Дозвіл на спеціальне використання №00735 від 19.09.2016 підтверджує отримання дозволу на використання води в період з 09.09.2016 по 01.09.2019, але не спростовує висновки контролюючого органу про порушення позивачем статті 327 Податкового кодексу України за період 2012-2014 роки.
Відповідно до частин першої та другої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Як визначено частиною четвертою статті 70 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -