УХВАЛА
5 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 1-12/2003
провадження № 13-177зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Григор`євої І. В.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку Апеляційного суду Чернігівської області від 15 липня 2003 року та ухвали Верховного Суду України від 11 листопада 2003 року і
встановила:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 15 липня 2003 року, залишеним без зміни 11 листопада 2003 року Верховним Судом України, ОСОБА_1 було засуджено за пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021, засуджений ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд згаданих вироку й ухвали за виключними обставинами. На переконання заявника, визнання неконституційними окремих положень статей 81, 82 КК є підставою для заміни призначеного йому довічного ув`язнення на позбавлення волі в межах відбутого строку.
Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК установлення неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних норм при вирішенні конкретної справи. Разом із цим у силу приписів ч. 5 ст. 33 вказаного Кодексу кримінальне провадження за виключними обставинами здійснюється Великою Палатою з підстави, визначеної п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК (установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом).
Конституційний Суд України рішенням свого Другого сенату від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнав такими, що не відповідають Основному Закону України, положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК через неможливість їх застосування до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Верховну Раду України було зобов`язано невідкладно привести вказані статті КК у відповідність до Конституції України, законодавчо унормувати порядок заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.
Отже, виконання приписів Конституційного Суду України, відображених у рішенні, на яке посилається засуджений, насамперед повинно бути здійснено шляхом унесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким, з метою поширення їх дії на такий вид заходу примусу, як довічне позбавлення волі.
Крім того, відповідно до положень розділу VIII КПК питання про умовно-дострокове звільнення осіб від відбування призначеного покарання та заміна його невідбутої частини більш м`яким вирішуються під час виконання вироку в порядку ст. 539 КПК, тобто місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
З огляду на викладене Велика Палата не має правових підстав для перегляду за виключними обставинами оспорюваних судових рішень.
Таким чином, у відкритті провадження за зверненням засудженого ОСОБА_1 слід відмовити, а заяву - повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду