Постанова
іменем України
7 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 654/3345/19
провадження № 51-1452км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Піх Ю. Г.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Білецького О. В. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Білецького О. В. на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 5 січня 2021 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 11 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019230150000822, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), згідно ст. 89 КК такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), діючи умисно, незаконно, без мети збуту, з метою власного вживання, зберігав в гаражному приміщенні особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, загальною масою в перерахунку на суху речовину 7, 363 г, до моменту його виявлення та вилучення працівниками поліції під час проведення обшуку 2 липня 2019 року.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженого, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджений та його захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просять скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. На думку скаржників, в матеріалах кримінального провадження відсутні докази на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також призначене покарання у виді арешту є надто суворим.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений і його захисник підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цих скарг.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого злочину, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема, в основу обвинувального вироку суд поклав дані, що містяться в протоколі обшуку від 2 липня 2019 року, відповідно до якого у присутності засудженого та його матері (власниці будинку) в гаражному приміщенні на полиці в залізному ящику та в кармані куртки працівниками поліції було виявлено та вилучено речовину рослинного походження в двох паперових згортках, а також частини пластикових пляшок з нашаруванням речовини темного кольору. Вказані події було зафіксовано на відеозапис, який суд дослідив безпосередньо в судовому засіданні.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він брав участь під час проведення обшуку за місцем проживання засудженого в якості понятого та підтвердив викладені в протоколі обставини щодо виявлення та вилучення працівниками поліції речовини рослинного походження. Аналогічні показання надав суду свідок ОСОБА_3 .
Згідно з висновком судової експертизи від 15 липня 2019 року вилучена під час проведення обшуку речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, обіг якого заборонено, загальною масою в перерахунку на суху речовину 7, 363 г.
Таким чином, суд оцінивши показання свідків у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими й в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК. Кваліфікація дій засудженого є правильною.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі засудженого доводам, в тому числі і тим, на які він та його захисник посилаються при касаційному розгляді, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Зокрема, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що винуватість ОСОБА_1 у незаконному зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, повністю підтверджується сукупністю зібраних і належно оцінених місцевим судом доказах, які є логічним та послідовними.
При цьому, суд погодився з висновком місцевого суду відносно недостовірності показань засудженого та свідка ОСОБА_4, його матері, про те, що виявлені наркотичні засоби можуть належати працівникам, котрі робили ремонтні роботи, зазначивши, що такі показання є непослідовними та суперечливими, оскільки протягом перебігу судового провадження вказані особи висували різні версії про походження виявленої речовини, що свідчить про їх неправдивість та намагання створити засудженому штучного алібі для уникнення відповідальності за скоєне.
Крім того, суд у своєму рішенні зазначив, що обшук за місцем проживання ОСОБА_1 було проведено з дотриманням вимог ст. 234 КПК, на підставі ухвали слідчого судді, за участю понятих та засудженого, котрий не заперечував, що вилучена речовина належить йому.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевірили доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах сторони захисту. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам.
Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Доводи сторони захисту про невідповідність призначеного засудженому покарання через суворість, є необґрунтованими, з огляду на нижченаведене.
Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд керувався саме вказаними вимогами кримінального закону.
З вироку вбачається, що припризначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є кримінальним проступком, дані про особу винного, котрий раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено.
З урахуванням вищезазначених обставин, зваживши на те, що ОСОБА_1 у вчиненому не розкаявся та не надав критичної оцінки своїм діям, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 309 КК, у виді арешту на строк 3 місяці й навів у вироку переконливі підстави такого рішення, зазначивши, що за таких обставин буде досягнуто мети покарання.
Таким чином, суд дотримався вимог статей 50, 65 КК, призначив ОСОБА_1 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Переконливих доводів щодо явної несправедливості призначеного засудженому покарання через суворість у касаційних скаргах не міститься.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні судом не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційних скарг та скасування судових рішень - відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд