Постанова
іменем України
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 208/2038/17
провадження № 51-1939км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисників (у режимі відеоконференції) Лівітіна О.Ю., Чекуріна С.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040160000370, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суровікіна РФ та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 9 листопада 2017 року вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за
ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 листопада 2017 року, більш суворим покаранням за цим вироком суду остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 14 лютого 2017 року приблизно о 06:45, перебуваючи біля будинку № 10 на вулиці Мурахова у м. Кам`янське Дніпропетровської області, маючи прямий злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2, відчуваючи до нього неприязнь та достовірно знаючи про те, що він перебуває на Центральному колгоспному ринку м. Кам`янського, озброївшись у цілях реалізації свого прямого злочинного умислу невстановленим у ході досудового розслідування предметом, схожим на ніж, та реалізовуючи свій злочинний умисел, приблизився до ОСОБА_2 та, утримуючи в правій руці предмет ззовні схожий на ніж, діючи умисно, застосовуючи достатню м`язову силу, завдав ним один удар в область грудної клітки зліва останньому, чим спричинив потерпілому проникаюче поранення грудної клітки, після чого втік з місця скоєння злочину.
У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 спричинено проникаюче поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням кореня лівої легені та серця, що ускладнилося гострою крововтратою, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя, що призвело до смерті ОСОБА_2, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 08:25 у хірургічному відділенні КЗ "Кам`янська міська лікарня швидкої медичної допомоги" ДОР.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 25 січня 2021 року залишив без задоволення апеляційні скарги обвинуваченого, його захисників та прокурора,
а зазначений вирок районного суду щодо ОСОБА_1 - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості та просить пом`якшити йому призначене покарання.
Позиції учасників судового провадження
Захисники підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.
Правильність встановлення фактичних обставин, доведеність винуватості та застосування закону України при кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК у касаційній скарзі не заперечується та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Що стосується доводів засудженого ОСОБА_1 про невідповідність призначеного йому покарання через суворість, то на думку Суду, вони є обґрунтованими з огляду на нижченаведене.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Як убачається із кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, особу винного, який раніше судимий, за місцем проживання та роботи на нього скарг не надходило, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. При цьому місцевий суд не встановив обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.
Ураховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на майже максимальний строк, передбачений санкцією інкримінованої йому статті. З таким висновком погодився і апеляційний суд.
Верховний Суду вважає, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 майже максимальне за розміром покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 115 КК, не обґрунтував та належним чином не мотивував свого рішення, не зазначив, з яких підстав вважає неможливим виправлення засудженого при призначенні йому більш м`якого покарання. Не зазначені такі підстави і в ухвалі апеляційного суду.
Проте суд як першої, так і апеляційної інстанцій не достатньою мірою врахували особу засудженого, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, стан його здоров`я, а саме, що згідно з довідкою кабінету "Довіра" ОСОБА_1 встановлені діагнози: ВІЛ-інфекція 4 клінічна стадія, хронічний гепатит "С", туберкульоз, що свідчить про незадовільний стан здоров`я засудженого.
Крім того, як убачається з вироку місцевого суду, при призначенні покарання ОСОБА_1 суд врахував, що останній раніше судимий. Однак з цим погодитися не можна. З матеріалів провадження видно, що ОСОБА_1 був засуджений 9 листопада 2017 року вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 309 КК, а згідно з вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року ним було вчинено кримінальне правопорушення 14 лютого 2017 року, тобто до ухвалення попереднього вироку. Отже, суд у мотивувальній частині рішення неправильно зазначив про те, що ОСОБА_1 раніше судимий. Апеляційний суд на це не звернув увагу.
За таких обставинВерховний Суд вважає за необхідне змінити судові рішення і пом`якшити призначене ОСОБА_1 покарання до 12 років позбавлення волі.
Таке покарання, на переконання Суду, буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів, а також відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід задовольнити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд