Постанова
Іменем України
28 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 457/164/17
провадження № 51-231км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Антонюк Н.О., Бущенка А.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Нескородяного А.М.,
захисника Стеца В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140140000834, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Трускавецького міського суду Львівської області від
11 лютого 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання
у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Відповідно до ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Трускавецька міська лікарня" 1149,68 грн, які були затрачені на лікування потерпілого.
Вирішено питання щодо речового доказу.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він
01 грудня 2016 року близько 20:30, перебуваючи на вул. Воробкевича
у м. Трускавці навпроти магазину "Колібріс", під час суперечки, що раптово виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, умисно завдав удару ножем у груди
ОСОБА_2, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 13 жовтня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що
ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК (судимості не знято і не погашено), однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції не дав відповідної оцінки зазначеним вище обставинам. Вважає, що думка потерпілого, який не має претензій до обвинуваченого, хоч і може враховуватись судом під час призначення покарання, однак не
є вирішальною, у тому числі і в ході прийняття рішення щодо застосування положень ст. 75 КК. Стверджує, що апеляційний суд не врахував у сукупності
з іншими обставинами досудової доповіді органу пробації, з якої вбачається, що ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий.
У своїх запереченнях захисник Стец В.М. просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни. Зазначає, що рішення судів про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання
з випробуванням є законним та обґрунтованим.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Нескородяний А.М. підтримав касаційну скаргу прокурора.
Захисник Стец В.М. заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як видно з касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та кваліфікація його дій прокурором не оспорюються.
Доводи прокурора щодо неправильного звільнення засудженого
ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням не
є переконливими.
Стаття 75 КК передбачає, що якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як видно з вироку місцевого суду, під час звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, мету та мотив зазначених діянь, особу ОСОБА_1, а саме: часткове визнання ним вини, посередню характеристику за місцем проживання, а також обставини, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують його покарання (відшкодування заподіяної злочином шкоди, відсутність претензій зі сторони потерпілого).
Суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора, залишив його без змін. При цьому зазначив, що, призначаючи ОСОБА_1 покарання, місцевий суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини його скоєння, характер та спосіб вчиненого, обставини вчинення, стан здоров`я обвинуваченого (який на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції ще погіршився), думку потерпілого, який матеріальних претензій до обвинуваченого не має, просив у суді першої інстанції суворо не карати ОСОБА_1 . Також, як установив суд під час розгляду кримінального провадження, саме потерпілим було спровоковано конфлікт, що відповідно до ст. 66 КК визнано судом першої інстанції обставиною, яка пом`якшує покарання. На неї потерпілий і посилався в адресованій суду апеляційної інстанції заяві.
Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням
з іспитовим строком тривалістю 3 роки на підставі ст. 75 КК.
З такими висновком суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів.
Апеляційний суд перевірив та визнав необґрунтованим довід прокурора про неможливість звільнення від відбування покарання з випробуванням у період непогашеної та незнятої судимості, правильно зазначивши, що це не
є перешкодою до застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК (постанови Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі
№ 337/3654/16-к, від 28 травня 2020 року у справі № 753/13972/17, від
06 серпня 2020 року у справі № 759/13520/18).
Доводи прокурора про неврахування судом першої інстанції висновків досудової доповіді також перевірялися апеляційним судом. Як правильно зазначив цей суд, досудова доповідь сама по собі, без урахування інших обставин, не може бути єдиною та вирішальною перепоною для застосування до особи положень ст. 75 КК. Слід зазначити, що в цьому кримінальному провадженні обставиною, яка істотно вплинула на рішення судів щодо застосування ст. 75 КК, є вкрай незадовільний стан здоровʼя засудженого, який має низку невиліковних захворювань у важкій стадії. Встановлені у кримінальному провадженні обставини, які правильно оцінені судом першої інстанції, свідчать про законне застосування положень ст. 75 КК, незважаючи на зміст досудової доповіді.
Отже, ухвала апеляційного суду відповідає приписам статей 370, 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, які були би підставами для скасування або зміни ухвали апеляційного суду, в провадженні не встановлено.
За таких обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд