Постанова
іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 164/501/20
провадження № 51-2384км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Зленка О.В.,
в режимі відеоконференції:
законного представника
потерпілої ОСОБА_1,
представника потерпілої Юнчик О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури на ухвалу Рівненського апеляційного суду від
9 лютого 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020030160000048, щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Вихватнівці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, жителя
АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там само, раніше не судимого на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 156 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Маневицького районного суду Волинської області від 10 липня
2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК, і засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 9 лютого 2021 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінив і призначив ОСОБА_2 за ч. 2
ст. 156 КК покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк на строк 2 роки.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 7 лютого 2020 року приблизно о 22:30, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в будинку АДРЕСА_2, маючи на меті задоволення своєї статевої пристрасті, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, запросив малолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до кімнати, де попросив прилягти до нього на ліжко та став цілувати її в губи і, використовуючи її психічний стан через малоліття, вчинив стосовно потерпілої розпусні дії - оголив свій та її статеві органи, торкаючись до них і тіла малолітньої своїм статевим органом.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заступник керівника Волинської обласної прокуратури просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. Стверджує, що в рішенні апеляційного суду всупереч вимогам кримінальногопроцесуального закону відсутні переконливі доводи щодо обґрунтованості застосування до ОСОБА_2 положень ст. 69 КК. Крім того, зазначає у скарзі, що суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення в частині призначеного покарання, не з`ясував думки потерпілої та її законного представника, а безпідставно взяв до уваги позицію представника малолітньої потерпілої про пом`якшення покарання ОСОБА_2 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури, просив задовольнити її, скасувавши ухвалу Рівненського апеляційного суду від 9 лютого 2021 року стосовно ОСОБА_2,
і призначити новий розгляд кримінального провадження в цьому суді.
Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та представник потерпілої - адвокат Юнчик О.М. підтримали касаційну скаргу прокурора і просили скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно
ОСОБА_2 .
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за
ч. 2 ст. 156 КК у касаційній скарзі не заперечуються.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим.
Доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують
і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього Кодексу.
З мотивувальної частини вироку місцевого суду вбачається, що під час обрання виду і розміру покарання ОСОБА_2 суд, урахувавши ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, а також пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі, та призначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Апеляційний суд розглянув провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого - адвоката Клубука О.П. і своїм рішенням змінив вирок місцевого суду у частині призначеного ОСОБА_2 покарання, а саме, застосувавши ст. 69 КК, призначив йому покарання за ч. 2 ст. 156 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Приймаючи рішення про застосування вимог ст. 69 КК та призначення
ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 156 КК, нижчого від нижньої межі, встановленої у санкції статті, суд апеляційної інстанції врахував усі обставини в сукупності, зокрема відсутність судимості, наявність постійного місця проживання, виключно позитивні характеристики, те, що ОСОБА_2 щиро розкаюється і шкодує про вчинене, вибачився перед потерпілою ОСОБА_3 та її законним представником ОСОБА_1, добровільно частково відшкодував завдану моральну шкоду. Крім того, суд урахував думку представника потерпілої, яка підтримала подану захисником засудженого ОСОБА_2 апеляційну скаргу і просила пом`якшити призначене йому покарання, а також відсутність тяжких наслідків вчиненого злочину, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи від 4 березня 2020 року № 82.
Ці обставини обґрунтовано визнано судом апеляційної інстанції такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, дають підстави для застосування вимог ст. 69 КК та призначення покарання за ч. 2 ст. 156 цього Кодексу, нижчого від нижньої межі, встановленої в санкції статті.
Висновок суду про необхідність обрання ОСОБА_2 покарання у виді реального позбавлення волі належно вмотивовано.
З таким висновком апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції. Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК.
Суд не має підстав вважати рішення суду апеляційної інстанції таким,
що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, а також ставити під сумнів його висновки про скасування вироку щодо ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання.
Що стосується доводів, наведених у касаційній скарзі прокурора, про те, що апеляційний суд, змінюючи рішення в частині призначеного покарання, не з`ясував думки потерпілої та її законного представника, а безпідставно взяв до уваги позицію представника малолітньої потерпілої про пом`якшення покарання ОСОБА_2, слід зазначити таке.
Як вбачається з аудіозапису та журналу судового засідання, суд апеляційної інстанції з`ясував у представника малолітньої потерпілої думку її довірителів щодо пом`якшення призначеного ОСОБА_2 покарання (журнал судового засідання
(т. 2, а.к.п. 23, 24).
Апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду не суперечить приписам
Переконливих доводів стосовно незаконності ухвали суду апеляційної інстанції, які могли би бути безумовними підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга прокурора не містить, а тому Суд вважає, що вона задоволенню не підлягає.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які би були підставою для скасування ухвали апеляційного суду, за результатами перевірки кримінального провадження не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд