Постанова
іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 191/2785/18
провадження № 51-2948км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 9 квітня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040390000894, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там само, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень
і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з
ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4456 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн - моральної шкоди.
Цивільний позов прокурора задоволено в повному обсязі. Стягнуто
з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечнікова" ДОР кошти, витрачені на стаціонерне лікування потерпілого ОСОБА_2, у розмірі 7090,60 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 26 травня
2018 року приблизно о 21:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в парку "Червона зірка" на вул. Тітова в м. Синельниковому Дніпропетровської області умисно завдав ОСОБА_2, який сидів на лавці, правим кулаком одного удару в обличчя, від чого той впав, після чого, маючи на меті доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, завдав лежачому потерпілому лівою ногою не менше чотирьох ударів по голові, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя, у вигляді відкритої проникаючої черепно-мозкової травми з численними переломами кісток обличчя, наскрізним переломом правої лобної пазухи та правої орбіти, забоєм головного мозку, субдуральним крововиливом і пневмоцефалгією (потрапляння повітря до черепної порожнини).
9 квітня 2021 року Дніпровський апеляційний суд скасував зазначений вирок місцевого суду в частині призначеного покарання і ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. В іншій частині вирок залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок суду апеляційної інстанції в частині призначеного йому покарання. Аргументує свою позицію тим, що апеляційний суд, скасовуючи вирок, безпідставно послався на відсутність у нього щирого каяття та прагнення відшкодувати шкоду, спричинену злочином. Зазначає, що матеріали провадження містять дані про відшкодування потерпілому матеріальної шкоди та шкоди, спричиненої Комунальному закладу "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечнікова" ДОР.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та просив вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за
ч. 1 ст. 121 КК у касаційній скарзі не заперечуються.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407 і ч. 1 ст. 421 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок, зокрема, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (частини 1, 2 ст. 409 КПК), а також неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання (п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК).
Вирок суду апеляційної інстанції за ч. 2 ст. 420 КПК повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про необґрунтоване скасування апеляційним судом вироку місцевого суду в частині звільнення його від відбування покарання та призначення несправедливо суворого покарання, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Відповідно до приписів статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Як випливає зі змісту ст. 75 КК, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку про те, що з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.
Згідно з матеріалами кримінального провадження суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку за апеляційною скаргою прокурора не порушив наведених загальних засад призначення покарання і дійшов обґрунтованого висновку про неправильне застосування місцевим судом ст. 75 КК.
На обґрунтування свого рішення суд зазначив, що суд першої інстанції належним чином не врахував конкретних обставин справи, вчинення ОСОБА_1 тяжкого злочину в стані алкогольного сп`яніння, того, що він завдав не менше чотирьох ударів ногою в життєво важливий орган - голову лежачому ОСОБА_2, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, тобто умисно посягав на життя і здоров`я потерпілого. Крім того, суд апеляційної інстанції правильно зауважив про відсутність щирого каяття в ОСОБА_1, оскільки з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло більше року, а шкоди потерпілому він не відшкодував.
З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Так, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.
Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, в тому числі й під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
З огляду на викладене, щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
У кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 не встановлено обставин, які б свідчили про відшкодування засудженим спричиненої злочином шкоди
в повному обсязі.
Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та відсутність підстав для застосування до призначеного йому покарання ст. 75 КК.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд урахував вчинення ним тяжкого злочину в стані алкогольного сп`яніння і наслідки скоєного, дані про особу винного, а тому дійшов правильного висновку про обрання покарання у виді реального позбавлення волі у наближеному до мінімального розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 121 КК.
З таким висновком апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції. На переконання колегії суддів, призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання є законним, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу справедливості та співмірності, є необхідним і достатнім для виправлення винного і попередження вчинення ним нових злочинів.
Ураховуючи викладене, конкретні обставини справи, а також відсутність
у касаційній скарзі засудженого переконливих доводів на обґрунтування несправедливості призначеного йому покарання, колегія суддів не вбачає підстав для його звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були підставою для зміни вироку апеляційного суду, за результатами перевірки кримінального провадження не встановлено. Тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд