Постанова
Іменем України
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 753/4093/20
провадження № 61-19507св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест", державний реєстратор філії Комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області Дубіна Юлія Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест" на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 червня 2020 року в складі судді Комаревцевої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест" (далі - ТОВ "ФК "Алькор Інвест"), державного реєстратора філії комунального підприємства "Комунально - реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Дубіної Юлії Володимирівни (далі - державний реєстратор Дубіна Ю. В.) про визнання неправомірними дій та скасування державної реєстрації, поновлення права власності.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 06 жовтня 2005 року між ним та Акціонерним комерційним банком "Інтербанк" (далі - АКБ "Інтербанк"), правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Інтербанк" (далі - ПАТ КБ "Інтербанк"), укладено кредитний договір №89/05-1, відповідно до умов якого він отримав 13 000,00 дол. США. Цього ж дня, між ним та АКБ "Інтербанк" укладено іпотечний договір № 3805, за умовами якого належну позивачеві квартиру АДРЕСА_1 передано як забезпечення за кредитним договором № 89/05-1.
У грудні 2007 року ним виплачений кредит в повному обсязі. Разом з тим між ним та АКБ "Інтербанк" було досягнуто згоди про зміну договірних відносин шляхом зміни умов кредитування на умови доступу до кредитної лінії, у разі, якщо позивач забажає скористатись нею, з кредитним лімітом у 37 570,00 дол. США. 10 грудня 2007 року між позивачем та АКБ "Інтербанк" укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору та договір про внесення змін до іпотечного договору.
Оскільки він фактично не отримував коштів на умовах кредитної лінії, підстав для внесення змін щодо суми основного зобов`язання забезпеченого іпотекою - 13 000,00 дол. США не було. З цих причин державна реєстрація змін до договору іпотеки не здійснювалась.
21 жовтня 2016 року між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Інтербанк" та ТОВ "ФК "Алькор Інвест" укладено договір №89/05/258/05 про відступлення права вимоги. Також між ПАТ КБ "Інтербанк" та ТОВ "ФК "Алькор Інвест" укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором та договором застави від 21 жовтня 2016 року.
09 лютого 2017 року ухвалою Дарницького районного суду міста Києва накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, в межах розгляду цивільної справи № 753/2265/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Алькор Інвест" про визнання правочину недійсним.
Незважаючи на це, 30 березня 2017 року державним реєстратором Дубіною Ю. В. протиправно переоформлено право власності належної позивачеві квартири на ТОВ "ФК "Алькор Інвест".
На підставі викладеного, просив визнати неправомірними дії державного реєстратора Дубіної Ю. В. щодо державної реєстрації права власності ТОВ "ФК "Алькор Інвест", скасувати державну реєстрацію на квартиру АДРЕСА_1 та поновити його право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 червня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано неправомірними дії державного реєстратора Дубіної Ю. В. щодо державної реєстрації права власності ТОВ "ФК "Алькор Інвест" та скасовано державну реєстрацію на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності - 19727304, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1211541380000.
Поновлено право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державним реєстратором Дубіною Ю. В. прийнято рішення та проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "ФК "Алькор Інвест" на спірну квартиру без урахування відсутності факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно та наявності заборони.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 червня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази у їх сукупності та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд, погодившись з висновками суду першої інстанції, виходив з наявності спору між позивачем та ТОВ "ФК "Алькор Інвест" щодо переходу прав кредитора та іпотекодержателя, який вирішується окремо і на час вчинення оскарженої реєстраційної дії цей спір не був вирішений.
Також апеляційним судом наголошено, що за наявності судового рішення, яке набрало законної сили і внесено до державного реєстру, яким накладений арешт на об`єкт нерухомого майна, вчинення державним реєстратором будь-яких дій відносно цього об`єкта нерухомості є неправомірним. Внаслідок визнання неправомірними цих дій, ефективним способом захисту є скасування відповідного запису та відновлення порушеного права власності позивача, яке за ним зберігається до припинення права власності у встановленому законом порядку.
Також враховано, що відповідачами під час розгляду справи не надано жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Алькор Інвест" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Алькор Інвест" посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (ділі - ЦПК України).
Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме зазначає, що: суди не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності представника ТОВ "ФК "Алькор Інвест", який перебував на самоізоляції у зв`язку з підозрою на COVID-19, завчасно подавши клопотання до суду про відкладення розгляду справи. Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що жодним документом не передбачено надання лікарняного листа в разі самоізоляції, а також, що такий лист видається особі по завершенню лікування, оскільки факт самоізоляції передбачає уникнення будь-яких контактів з іншими особами протягом часу лікування.
Також заявник вказує, що в провадженні Солом`янського районного суду міста Києва знаходиться справа № 760/17489/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Інтербанк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Алькор Інвест", про визнання недійсними договорів, а саме додаткових угод № 1 - № 10 до кредитного договору від 06 жовтня 2005 року № 89/05-1. Вважає, що реєстраційна дія, вчинена державним реєстратором Дубиною Ю. В., а саме державна реєстрація права власності за ТОВ "ФК "Алькор Інвест" на спірну квартиру, в частині визнання її правомірною або неправомірною, безпосередньо пов`язана із підписанням додаткових угод № 1 - № 10 до кредитного договору, на підставі яких фактично вчинено всі наступні реєстраційні дії, які позивач оскаржує. Встановлення факту справжності або підробки підпису ОСОБА_1 на додаткових угодах є необхідним фактом для встановлення правомірності дій державного реєстратора, дії якого оскаржуються позивачем. Проте клопотання про зупинення провадження у цій справі залишене судом першої інстанції без задоволення.
Також суд першої інстанції всупереч частини першої статті 13 ЦПК України взяв до уваги відповідь Міністерства юстиції України на запит позивача від 16 лютого 2018 року, зазначивши також про це у мотивувальній частині оскарженого рішення, залишивши поза увагою, що ця відповідь має виключно інформаційний характер і жодним чином не встановлює норми права.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Павліченко М. С., подав до суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Алькор Інвест", в якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Вказував, що заявник не навів жодної правової норми, яка неправильно застосована судом або норми, яка б на думку заявника повинна була б бути застосована судом. На думку позивача, касаційна скарга містить виключно надумані доводи про порушення судом норм процесуального закону, що не вплинули на правильне вирішення справи.
Фактично заявник наполягає на тому, що суд не повинен був розглядати спір з підстав, заявлених позивачем, тому, що між цими ж сторонами існують інші судові спори з інших підстав та з іншими позовними вимогами. Але жодна із сторін спору не обґрунтовувала свої доводи обставинами, з якими заявник пов`язує необхідність в зупиненні провадження судом через розгляд іншого спору Солом`янським районним судом міста Києва. Тому, необґрунтованими є доводи заявника про те, що обставини вчинення незаконних реєстраційних дій всупереч судового рішення про арешт квартири можуть бути спростовані лише рішенням Солом`янського районного суду міста Києва про визнання недійсними додаткових угод до кредитного договору.
Судом було правильно встановлено, що на момент вчинення державним реєстратором перереєстрації права власності з ОСОБА_1 на ТОВ "ФК "Алькор Інвест" в державному реєстрі знаходився запис про арешт квартири, внесений державним реєстратором, тому державний реєстратор не мав права проводити перереєстрацію права власності на заявника.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга ТОВ "ФК "Алькор Інвест" подана до Верховного Суду 28 грудня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 03 вересня 2003 року позивач ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
06 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та АКБ "Інтербанк" укладений кредитний договір № 89/05-1, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 13 000,00 дол. США, строком погашення не пізніше 05 жовтня 2010 року зі сплатою за користування кредитом 12,5 % річних, а позичальник одержує та повертає кредит черговими платежами і сплачує відсотки за користування ним, комісії, у строки та на умовах, передбачених договором.
Цього ж дня, між ОСОБА_1 та АКБ "Інтербанк" укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербою Л. О., за реєстровим № 3805. Цим договором забезпечено вимогу іпотекодержателя з виконання всіх зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором від 06 жовтня 2005 року № 89/05-1 (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені у майбутньому і які будуть невід`ємною частиною цього кредитного договору, в тому числі продовження строку дії кредитного договору, збільшення суми кредиту та процентів) укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем.
Відповідно до змісту іпотечного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним та цим договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на умовах цього договору.
Предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі - продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С. А. від 03 вересня 2003 року та зареєстрованого за реєстровим №4248.
Відповідно до пункту 5.4 договору іпотеки від 06 жовтня 2005 року, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з пунктом 5.5 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки можуть бути задоволені за рахунок іпотеки наступним шляхом: 1) сторони домовились про те, що в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором та/або цим договором звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання або шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки від свого імені третім особам; 2) після прийняття рішення про продаж предмету іпотеки третім особам іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі - продажу письмово повідомити іпотекодавця та третіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір; 3) якщо особа, що висловила намір придбати предмет іпотеки ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі - продажу предмету іпотеки протягом п`яти днів після закінчення тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмету іпотеки; 4) за домовленістю сторін ціна продажу предмету іпотеки встановлюється на підставі оцінки майна, здійсненого з моменту прийняття рішення іпотекодержателем про продаж предмету іпотеки третім особам до моменту підписання договору купівлі - продажу предмету іпотеки. Розподіл виручки від реалізації предмету іпотеки виконується в установленому законодавством порядку; 5) договір купівлі - продажу предмету іпотеки третій особі є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.
10 грудня 2007 року між ВАТ КБ "Інтербанк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 06 жовтня 2005 року №89/05-1. Відповідно до змісту цієї угоди сторони дійшли згоди про внесення наступних змін до кредитного договору: "Банк надає позичальнику кредит у вигляді звичайної кредитної лінії у граничній сумі 37 750 дол. США, строком погашення не пізніше 05 жовтня 2010 року із сплатою за користування кредитом 13% річних, а позичальник одержує та повертає кредит і сплачує відсотки за користування ним, комісії, у строки та на умовах, передбачених цим договором. Дана угода є невід`ємною частиною кредитного договору №89/05-1 від 06 жовтня 2005 року".
Також 10 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ "Інтербанк" був підписаний та нотаріально посвідчений договір про внесення змін до іпотечного договору, в якому кредит визначений як звичайна кредитна лінія у граничній сумі 37 570,00 дол. США строком погашення до 05 жовтня 2010 року, зі сплатою за користування кредитом 13 % річних, згідно з графіком. Оціночна вартість предмета іпотеки визначена в 555 500,00 грн.
21 жовтня 2016 року між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Інтербанк" та ТОВ "ФК "Алькор Інвест" було укладено договір №89/05/258/05 про відступлення права вимоги. За умовами цього договору, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальника та поручителя, визначених у додатку № 1 до цього договору (далі - боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитним договором, договором поруки та договором іпотеки (застави), з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Також 21 жовтня 2016 року між ПАТ КБ "Інтербанк" та ТОВ "ФК "Алькор Інвест" було укладено та нотаріально посвідчено договір про відступлення прав за іпотечним договором та договором застави, за умовами якого у зв`язку з переходом прав за кредитним договором, були передані і права кредитора у договорах укладених на забезпечення їх виконання.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року у справі № 753/2265/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Алькор Інвест" про визнання правочину недійсним застосовані заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна дані про арешт на підставі вказаної вище ухвали були внесені 21 лютого 2017 року державним реєстратором Галкіним Є. В., КП "Бюро державної реєстрації" Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. 27 березня 2017 року держаним реєстратором філії комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Дубіною Ю. В. обтяження погашено, підставою вказано "перенесення до новостворених ОНМ", а відомості внесені в реєстр 30 березня 2017 року. Тим же державним реєстратором Дубіною Ю. В. також були внесені дані про зміну власника спірної квартири на ТОВ "ФК "Алькор Інвест", датою яких вказано 27 березня 2017 року.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 18 квітня 2018 року за даними Держаного реєстру, державним реєстратором філії комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Дубіною Ю. В. 30 березня 2017 року було проведено ряд реєстраційних дій щодо спірної квартири, зокрема: 13:50:37 реєстрація заборони на нерухоме майно, суб`єкт ОСОБА_1 ; 13:59:52 припинення іпотеки, іпотекодавець ОСОБА_1, іпотекодержатель ТОВ "ФК "Алькор Інвест"; 14:12:44 відкриття розділу; 14:13:49 реєстрація права власності, власник ТОВ "ФК "Алькор Інвест"; 15:23:24 реєстрація (перенесення) арешту нерухомого майна, суб`єкт ОСОБА_1, обтяжував Дарницький районний суд міста Києва; 15:23:50 погашення арешту нерухомого майна. Тобто в результаті виконання вищеописаних реєстраційних дій наразі за даними Державного реєстру прав наявний запис про право власності, де суб`єктом виступає ТОВ "ФК "Алькор Інвест" та запис про арешт, де суб`єктом виступає ОСОБА_1 .
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 810/645/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Алькор Інвест", державного реєстратора Дубіної Ю. В. про визнання неправомірним і скасування рішення залишена без змін постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року, якою провадження у справі закрито, оскільки спірні правовідносини визначені як такі, що не є публічно-правовими і мають вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ухвалюючи рішення про визнання неправомірними дій державного реєстратора Дубіної Ю. В. щодо державної реєстрації права власності ТОВ "ФК "Алькор Інвест" та скасування державної реєстрації на спірну квартиру, а також поновлення прав позивача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що державним реєстратором Дубіною Ю. В. прийнято рішення та проведено державну реєстрацію права власності на цю квартиру без урахування відсутності факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно та наявності заборони.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" від 05 червня 2003 року № 898-IV (далі - Закон України "Про іпотеку") іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України "Про іпотеку").
За приписами частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Стаття 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) передбачала, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем в суді, якщо він доведе, що основне зобов`язання і умови іпотечного договору не були порушені.
З внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (далі - Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва") статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після внесення Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" змін до статті 36 Закону України "Про іпотеку" зазначеною нормою передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 5.5 іпотечного договору визначені способи задоволення вимоги іпотекодержателя. Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5.1 цього договору у випадках перелічених у пунктах в пунктах 5.1, 5.2, 5.3 цього договору, що обумовлюють виникнення права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, вимоги іпотекодержателя можуть бути задоволені за рахунок предмета іпотеки наступним шляхом, зокрема, сторони домовились про те, що в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором та/або цим договором звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання або шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки від свого імені третім особам.
16 січня 2017 року ТОВ "ФК "Алькор Інвест" надіслало ОСОБА_1 лист-вимогу відповідно до статей 35, 37, 38 Закону України "Про іпотеку" про дострокове погашення заборгованості, в якому зазначило, що станом на 21 жовтня 2016 року заборгованість за кредитним договором становить 16 501,27 дол. США та повідомило, що у разі невиконання зазначеної вимоги, кредитор буде змушений вжити заходів примусового стягнення суми заборгованості за кредитним договором відповідно до статей 22, 611, 623 ЦК України шляхом звернення стягнення на майно, кошти та всі інші активи, що належать позичальнику на правах власності незалежно від способу їх набуття.
Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (пункт 4 частини першої статті 3 цього Закону у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ "ФК "Алькор Інвест").
Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації визначаються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок).
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" (тут і далі в редакції чинній на час проведення реєстраційних дій) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною першою статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" передбачено, що формування заяв у сфері державної реєстрації прав та/або їх реєстрація проводиться у базі даних заяв. При прийнятті заяв у паперовій формі обов`язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав.
У базі даних заяв також реєструються рішення судів, заяви власників об`єктів нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, рішення судів про скасування відповідних рішень судів, заяви власників об`єктів нерухомого майна про відкликання власних заяв про заборону вчинення реєстраційних дій.
Перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 вказаного Закону у тій же редакції).
Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункти 1-2 частини третьої статті 10 того ж Закону у відповідній редакції).
Оспорюючи рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, позивач обґрунтовував неправомірність рішення державного реєстратора, посилаючись на наявність на момент прийняття такого рішення заборони будь-яким способом, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо спірної квартири, встановленої на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року у справі № 753/2265/17.
На час вчинення державним реєстратором оскаржуваних реєстраційних дій (30 березня 2017 року) зазначена ухвала суду відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" була зареєстрована в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, (реєстрація здійснена 30 березня 2017 року, реєстраційний номер 19727304).
У разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованого рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій або заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього майна, державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з обов`язковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву власника об`єкта нерухомого майна (абзац 2 пункту 17 Порядку, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Ураховуючи наявність прямої заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного предмета іпотеки, державний реєстратор не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію та вчинення оспорюваного запису, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 204/3503/19 (провадження № 61-2162св21).
Суди першої та апеляційної інстанцій, визначившись правильно з характером спірних правовідносин, встановивши фактичні обставини у повному обсязі на підставі наданих сторонами доказів, дійшли обґрунтованого висновку про визнання неправомірними дій державного реєстратора Дубіної Ю. В. щодо державної реєстрації права власності за ТОВ "ФК "Алькор Інвест" та скасування державної реєстрації на спірну квартиру, а також поновлення права позивача, оскільки на виконання частини першої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності) ухвала про заборону вчинення реєстраційних дій була зареєстрована у базі даних, доступ до якої мають державні реєстратори.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 жовтня 2005 року 89/05-1 перед кредитором ПАТ КБ "Інтербанк".
Разом з цим в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року у справі № 753/16494/13-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/38055655),
від 20 жовтня 2014 року у справі № 753/16579/14-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/40962821), від 06 лютого 2015 року у справі № 753/16579/14 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/42634536) про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Інтербанк". Вказані позови залишено без розгляду.
Доводи заявника щодо розгляду апеляційним судом справи без участі представника ТОВ "ФК "Алькор Інвест" через перебування його на самоізоляції у зв`язку з підозрою на COVID-19, які наведені у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд розглянувши клопотання відповідача та вважаючи за можливе розглядати справу без його участі, зауважив, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження вказаних обставин, а також врахував, що відповідач є юридичною особою і має інших представників.
Касаційний суд не бере до уваги аргументи заявника у касаційній скарзі про неврахування судами необхідності зупинення провадження у цій справі до розгляду іншої, оскільки оскарження реєстраційної дії, безпосередньо пов`язане із підписанням додаткових угод № 1 - № 10 до кредитного договору, на підставі яких фактично вчинено всі наступні реєстраційні дії, які позивач оскаржує. Апеляційний суд, перевіряючи такі доводи виходив з того, що стороною відповідача в ході розгляду справи не надано жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог. Їх вимога про зупинення провадження у справі з підстав наявності інших судових справ розглянута судом першої інстанції, постановлена ухвала, яка занесена до протоколу судового засіданні від 04 червня 2020 року. Відсутність зазначення про цю процесуальну дію не є тим порушенням норм процесуального права, що тягне за собою скасування рішення. При цьому відповідачем не зазначені обставини, які свідчили б про неможливість розгляду цієї справи до ухвалення рішень в інших справах між цими ж сторонами.
Інші доводи касаційної скарги про доведеність наявності підстав для відмови у позові в повному обсязі є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Фактично вказані доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи та до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, суд першої інстанції ухвалив рішення та апеляційний суд прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.