Постанова
Іменем України
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 180/399/20
провадження № 61-2389св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник (боржник) - Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат",
особа, дії та рішення якої оскаржуються: державний виконавець Марганецького міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мамедова Юлія Олександрівна,
стягувач - ОСОБА_1,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2020 року у складі судді Янжули О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2021 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У вересні 2020 року Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - АТ "Марганецький ГЗК") звернулося до суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця Марганецького міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мамедової Ю. О.
Скарга мотивована тим, що рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2020 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року, у справі № 180/399/20 з АТ "Марганецький ГЗК" на користь ОСОБА_1 стягнуто 60 000,00 грн - відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.
З 23 травня 2020 року до Податкового кодексу України, Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків (далі - Закон № 466-ІХ), усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", внесені зміни, відповідно до яких грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн, стягнуті із заявника, у відшкодування моральної шкоди за рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2020 року у справі № 180/399/20 на користь ОСОБА_1 є його доходом та підлягають оподаткуванню.
АТ "Марганецький ГЗК" 21 серпня 2020 року добровільно виконало зазначене судове рішення у повному обсязі та перерахувало на рахунок ОСОБА_1 51 983,94 грн, а на рахунок держави - податок з доходів фізичних осіб у розмірі 7 399,44 грн та військовий збір 616,62 грн, тобто всього 60 000,00 грн.
Державним виконавцем Марганецького міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мамедовою Ю. О. 08 вересня 2020 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 62968137 щодо стягнення з АТ "Марганецький ГЗК" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди недоплаченої суми у розмірі 8 016,06 грн.
Зазначена постанова надійшла на адресу АТ "Марганецький ГЗК" 16 вересня 2020 року.
Крім того, 16 вересня 2020 року на адресу товариства надійшли постанови цього ж державного виконавця: від 08 вересня 2020 року про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням № 62968137 у розмірі 801,60 грн; від 08 вересня 2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62968137 у розмірі 128,64 грн; від 09 вересня 2020 року про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню № 62968137.
Вважає дії державного виконавця Марганецького міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мамедової Ю. О. неправомірними, а зазначені постанови за виконавчим провадженням № 62968137 незаконними.
На підставі викладеного заявник просив суд визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця Марганецького міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мамедової Ю. О.:
- від 08 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62968137 щодо стягнення з АТ "Марганецький ГЗК" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди недоплаченої суми у розмірі 8 016,06 грн;
- від 08 вересня 2020 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 62968137 у розмірі 801,60 грн;
- від 08 вересня 2020 року про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні № 62968137 у розмірі у розмірі 128,64 грн.
- від 09 вересня 2020 року про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню № 62968137.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2020 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець діяв у межах повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", оскільки рішення суду в повному обсязі не виконано, що підтверджується платіжним дорученням від 21 серпня 2020 року № 1042084, відповідно до якого АТ "Марганецький ГЗК" перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти лише в розмірі 51 983,94 грн замість 60 000,00 грн, а виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2021 року ухвалуМарганецького міського суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судове рішення, яке набрало законної сили, ухвалено 15 квітня 2020 року, тобто до набрання чинності змінами до Податкового кодексу України, а за платіжним дорученням від 21 серпня 2020 року № 1042084 АТ "Марганецький ГЗК" перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти лише в розмірі 51 983,94 грн замість 60 000,00 грн, що свідчить про відсутність виконання судового рішення у повному обсязі, а виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання судового рішення в повному обсязі за виконавчим документом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, АТ "Марганецький ГЗК", посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Справа надійшла до Верховного Суду 15 березня 2020 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень АТ "Марганецький ГЗК" зазначає, не врахування змін до податкового законодавства, які набули чинності з 23 травня 2020 року згідно з Законом № 466-ІХ та висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при вирішенні скарги не врахували, що з 23 травня 2020 року згідно із Законом № 466-ІХ до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або моральної (немайнової) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
На думку скаржника, стягнуті кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн є доходом ОСОБА_1, який згідно із Законом № 466-ІХ є об`єктом оподаткування, а тому, АТ "Марганецький ГЗК", сплативши на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 51 983,94 грн у добровільному порядку у повному обсязі виконало рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2020 року по справі №180/399/20.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2020 року стягнуто з АТ "Марганецький ГЗК" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 60 000,00 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2020 року залишено без змін.
Державним виконавцем Марганецького міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мамедовою Ю. О. 08 вересня 2020 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62968137 про стягнення з АТ "Марганецький ГЗК" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди недостягнутої суми в розмірі 8 016,06 грн за виконавчим листом № 180/399/20, виданим 04 серпня 2020 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області.
Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена АТ "Марганецький ГЗК" державним виконавцем та отримана товариством 16 вересня 2020 року.
Крім того, державним виконавцем Марганецького міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мамедовою Ю. О. 08 вересня 2020 року прийнято постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 801,60 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 128,64 грн.
09 вересня 2020 року державний виконавець Марганецького міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мамедова Ю. О. прийняла постанову про арешт коштів боржника АТ "Марганецький ГЗК", що містяться на рахунку: НОМЕР_1 та всіх інших рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать боржнику.
Відповідно до платіжного доручення від 21 серпня 2020 року № 1042084, АТ "Марганецький ГЗК" на рахунок ОСОБА_1 сплатило 51 983,94 грн у відшкодування моральної шкоди згідно з рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2020 року у справі № 180/399/20.
Згідно із платіжним дорученням від 21 серпня 2020 року № 628 АТ "Марганецький ГЗК" на рахунок Державної казначейської служби України сплачено податок з доходів фізичних осіб, утриманий із відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 7 399,44 грн.
За платіжним дорученням від 21 серпня 2020 року № 817 АТ "Марганецький ГЗК" на рахунок Державної казначейської служби України було сплачено військовий збір 1,5 %, утриманий із відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 616,62 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є помилкове застосування норм матеріального права, а саме - не врахування змін до податкового законодавства, які набули чинності з 23 травня 2020 року згідно з Законом № 466-ІХ та не врахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18).
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Щодо вимог скарги про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Відмовляючи в задоволенні скарги, місцевий суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що державний виконавець діяв у межах повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", оскільки рішення суду в повному обсязі не виконано, що підтверджується платіжним дорученням від 21 серпня 2020 року № 1042084, відповідно до якого АТ "Марганецький ГЗК" перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти лише в розмірі 51 983,94 грн замість 60 000,00 грн, а виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду враховуючи наступне.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
За змістом статті 1 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 451 ЦПК України встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржені рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржені рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку з доходів фізичних осіб. Об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Згідно з підпунктом "а" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент постановлення судового рішення у справі), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскільки боржником рішення суду про стягнення моральної шкоди не виконано у повному обсязі, тому відсутні підстави для визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Марганецького міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мамедової Ю. О. про відкриття виконавчого провадження ВП № 62968137.
Доводи касаційної скарги щодо внесення змін до Податкового кодексу України, які набрали чинності 23 травня 2020 року, відповідно до яких стягнуті кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн є доходом ОСОБА_1, який підлягає оподаткуванню на час виконання рішення суду (після набрання законної сили), не є підставою для скасування судових рішень у цій справі, оскільки рішення суду, яке виконувалося, ухвалено 15 квітня 2020 року, тобто до набрання чинності змін до Податкового кодексу України.
Відповідно до статей 3, 10 ЦПК України при виконанні рішення суду, яке є завершальною стадією судового провадження, застосовується законодавство, яке діяло на час розгляду і вирішення справи. А набрання рішенням законної сили передбачено лише для можливості його оскарження у встановленому ЦПК України порядку.
Таким чином, з 23 травня 2020 року суми на відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню у разі перевищення її розміру чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Якщо рішення суду прийнято до набрання чинності Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", то дохід у вигляді відшкодування моральної шкоди оподатковується відповідно до норм Податкового кодексу України, які діяли до 23 травня 2020 року.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 180/505/20-ц (провадження № 61-5св21).
Доводи касаційної скарги про те, що місцевим та апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18), колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у даному випадку слід враховувати доведеність заявлених вимог належними доказами.
Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм матеріального права у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.
Обставини у справі № 359/10023/16-ц не є подібними щодо справи, яка є предметом касаційного перегляду.
У справі № 359/10023/16-ц спір стосувався виключно визнання незаконними дій державного виконавця з накладення арешту та списання коштів із рахунку ДП "Украерорух". У цій справі державний виконавець виніс постанову про арешт грошових коштів боржника у межах виконавчого провадження, яке у подальшому було закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.
Натомість у справі, яка є предметом касаційного перегляду, спір стосувався щодо визнання незаконними та скасувати постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні та про арешт коштів боржника по виконавчому провадженні. Під час розгляду цієї справи не було встановлено факту закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.