Постанова
Іменем України
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 756/6039/20
провадження № 61-8809св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Шеремети Тетяни Віталіївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 березня 2021 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що 06 жовтня 2007 року між сторонами зареєстровано шлюб. У шлюбі сторін народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із матір`ю.
ОСОБА_1 вказувала на те, що почавши проживати окремо, відповідач припинив надавати підтримку на утримання сина, добровільно вирішити питання про утримання дитини не бажає. ОСОБА_2 є працездатною особою, має постійне місце роботи та стабільний дохід. На утриманні відповідача інші особи не перебувають.
ОСОБА_1 просила стягнути суд із ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 25 травня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 840,80 грн.
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із стану здоров`я відповідача, відсутності постійного місця роботи та взяв до уваги обов`язок обох батьків утримувати дитину. Підстав, які б дозволяли дійти висновку про необхідність стягнення аліментів в іншому розмірі, під час розгляду справи не встановлено.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 березня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Рудюк Є. І. закрито з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 362 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована недоведеністю тієї обставини, що подану до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу підписано не уповноваженою на те особою, що є підставою для закриття апеляційного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, представник Шеремета Т. В. в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Справа є малозначною з огляду на пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, проте наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави вважати, що розгляд справи у касаційному порядку має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо питання доступу до правосуддя.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року представнику ОСОБА_1 адвокату Шереметі Т. В. поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 756/6039/20 з Оболонського районного суду м. Києва.
Підставою для відкриття касаційного провадження є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження представник Шеремета Т. В. в інтересах ОСОБА_1 зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, а саме статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18.
Касаційна скарга мотивована тим, що, виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) на підставі вже укладеного договору. Тобто ордер є документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, тоді як увесь обсяг повноважень адвоката діяти від імені клієнта обумовлюється предметом договору про надання правової допомоги.
Адвокат Рудюк Є. І. представляла інтереси позивача у суді першої інстанції, тому виходячи з цього та умов договору мала повноваження в подальшому представляти інтереси ОСОБА_1 і в суді апеляційної інстанції. Долучення до апеляційної скарги ордеру на представництво інтересів позивача в Оболонському районному суді м. Києва є формальною помилкою адвоката і ця помилка могла бути усунута в судовому засіданні при з`ясуванні анкетних даних представника. Отже, закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України є безпідставним.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що утравні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Не погоджуючись із рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рудюк Є. І. 15 лютого 2021 року подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2021 року представнику ОСОБА_1 - адвокату Рудюк Є. І. поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів призначено розгляду без повідомлення учасників у порядку письмового провадження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 березня 2021 року апеляційне закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою касаційного оскарження представник Шеремета Т. В. в інтересах ОСОБА_1 зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм права, а саме статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18 викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, згідно з яким відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
За частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно із частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI).
Аналогічні норми викладені відповідно у частині першій статті 58, частині першій статті 60, частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За змістом пункту 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Таким чином судові органи відокремлені від інших органів державної влади.
Відповідно до підпункту 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога".
Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви щодо справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 9901/939/18 дійшла висновку про те, що якщо в ордері не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Отже, у разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити назву суду, в якому адвокат надає правову допомогу.
Від вищезазначених висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відступу Великою Палатою Верховного Суду здійснено не було.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга в інтересах ОСОБА_1 підписана адвокатом Рудюк Є. І. (а. с. 118). Адвокатом Рудюк Є. І. до апеляційної скарги долучено ордер на надання правової допомоги серії КС № 808406, в якому в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" зазначено "в Оболонському районному суді м. Києва" (а. с. 143).
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що ордер на надання правової допомоги серії КС № 808406, виданий Адвокатським об`єднанням "Іванова", не містить відомостей на підтвердження повноважень адвоката на представництво Підлісної Н. М. у Київському апеляційному суді.
Крім того, у пункті 2.1. договору про надання правової допомоги від 13 травня 2020 року, укладеному між Адвокатським бюро "Іванова" та ОСОБА_1, вказано, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро "Іванова" приймає на себе зобов`язання здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту в суді першої інстанції на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору.
Таким чином і договір про надання правової допомоги від 13 травня 2020 року не передбачає представництва Підлісної Н. М. у суді апеляційної інстанції.
Щодо доводів касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18, колегія суддів зазначає таке.
У цій справі Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15 серпня 2018 року повернув особі позовну заяву на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки заява підписано особою, яка не мала права її підписувати.
За правовою позицією суду першої інстанції до позову не було додано документів, які б підтверджували волевиявлення особи на надання повноважень адвокату (завіреної копії або витягу із договору про надання правової допомоги) щодо представництва довірителя у Верховному Суді та права підпису процесуальних документів, що подаються до суду, та які могли б надати можливість суду перевірити обсяг наданих повноважень.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що за приписами статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Отже, ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 КК України).
Таким чином у цій справі Великою Палатою Верховного Суду розглядалося процесуальне питання щодо повернення позовної заяви судом першої інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України, виходячи з помилковості позиції суду першої інстанції про необхідність долучення завіреної копії або витягу із договору про надання правової допомоги щодо представництва довірителя у Верховному Суді.
Отже, доводи представника позивача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції про недоведеність тієї обставини, що подану до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу підписано уповноваженою на те особою, що є підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Рудюк Є. І. на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 362 ЦПК України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.