Постанова
Іменем України
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 161/18258/18
провадження № 61-2114св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Підгайцівська сільська рада Луцького району Волинської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Мозольської Оксани Миколаївни в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2019 року у складі судді Кирилюк В. Ф. та постанову Волинського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання неправомірним рішення сільської ради.
Позов мотивовано тим, що вона є власником 64/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1, з яких на 52/100 - на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2000 року, а на 12/100 - у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 .
Після придбання частини будинку на підставі договору купівлі-продажу між нею та батьком ОСОБА_6, як іншим співвласником будинку було розділено земельну ділянку на АДРЕСА_1, згідно з яким їй на праві власності належить 0,2200 га, що стверджується відповідним державним актом від 06 серпня 2008 року. Батько за життя не оформив право власності на іншу частину земельної ділянки.
Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на 1/4 частку від 48/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами, тобто на 12/100 частин будинковолодіння. 36/100 частин будинковолодіння успадкували інші спадкоємці, у тому числі відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2, після чого усі спадкоємці узгодили розподіл земельної ділянки, яка була у користуванні батька, але ні вона, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 свої частки у власність не отримували.
ОСОБА_2 за договором дарування від 25 квітня 2013 року подарувала свою частку ОСОБА_7, а 13 січня 2015 року згідно з договором дарування ОСОБА_3 подарував свою частку ОСОБА_7 .
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 01 липня 2016 року у справі № 161/2104/15-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про виділ у натурі частки у праві спільної часткової власності, поділено у натурі житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Після поділу 28 листопада 2016 року ОСОБА_7 подарувала належну їй квартиру АДРЕСА_1 своєму синові ОСОБА_5 .
Позивач зазначала, що у неї із ОСОБА_5 існує на даний час спір щодо користування земельною ділянкою, яка належала батькові ОСОБА_6, з якої до неї перейшло після смерті батька право користування 1/4 часткою цієї земельної ділянки.
Разом із тим, на порушення законодавства ОСОБА_3 та ОСОБА_2, уже не будучи співвласниками житлового будинку на АДРЕСА_1, у 2017 році отримали у власність земельні ділянки для обслуговування цього житлового будинку на підставі рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 12 вересня 2017 року № 24/10 про затвердження технічної документації ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та передачу їм спірних земельних ділянок у власність.
З урахуванням наведеного позивач просила визнати недійсним рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 12 вересня 2017 року № 24/10 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у приватну власність" щодо затвердження технічних документацій ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та передачу їм земельних ділянок у власність у с. Струмівка Луцького району Волинської області.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 червня 2019 року до участі у справі залучено ОСОБА_7, ОСОБА_5 як третіх осіб.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним пункт 1.9 рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 12 вересня 2017 року № 24/10 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі в приватну власність" щодо затвердження розробленої ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0324 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд в с. Струмівка Луцького району Волинської області та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0324 га (кадастровий номер 0722884800:03:001:8398) для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд в с. Струмівка Луцького району Волинської області.
Визнано недійсним пункт 1.10 рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 12 вересня 2017 року № 24/10 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі в приватну власність" щодо затвердження розробленої ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0324 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд в с. Струмівка Луцького району Волинської області та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0324 га (кадастровий номер 0722884800:03:001:8396) для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд в с. Струмівка Луцького району Волинської області.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами, яка належала ОСОБА_6, що знаходиться на АДРЕСА_1 у відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникло після набуття ними на праві власності по 12/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами та припинилося після укладення кожним договорів дарування належних їм часток. Таким чином, приймаючи у 2017 році рішення про передачу у власність земельної ділянки відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Підгайцівська сільська рада Луцького району Волинської області не перевірила зазначених обставин, у зв`язку із чим прийняла неправомірне рішення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, подану від їх імені представником Мозольською О. М. залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,адвокат Мозольська О. М. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачі за наявності рішень ради від 2011 року, якими їм передано у власність земельні ділянки, правомірно набули у власність ці ж земельні ділянки на підставі спірного рішення ради; суди попередніх інстанцій не надали оцінки цим рішенням ради; не зазначено чим саме рішення ради порушують права позивача, оскільки земельна ділянка, яка перебуває у власності ОСОБА_1 достатня для обслуговування належній їй частині житлового будинку.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником 64/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1, з яких на 52/100 - на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2000 року, а на 12/100 - у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 (а. с. 3, 6).
Після придбання частини будинку на підставі договору купівлі-продажу між нею та батьком ОСОБА_6, як іншим співвласником будинку було розділено земельну ділянку на АДРЕСА_1, згідно з яким їй на праві власності належить 0,2200 га, що підтверджується відповідним державним актом від 06 серпня 2008 року (а. с. 5). Батько за життя не оформив право власності на іншу частку земельної ділянки.
Після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, крім позивача, свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме по 1/4 частці від 48/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами, тобто по 12/100 частин кожен, отримали інші три спадкоємці - відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2, а також ще один спадкоємець ОСОБА_9 .
Усі четверо спадкоємців погодили розподіл земельної ділянки, яка була у користуванні батька, але лише спадкоємець ОСОБА_9 згідно з узгодженою схемою розподілу оформив право власності на земельну ділянку розміром 0,0324 га.
Усі троє інших співвласників подарували належні їм частки у спадковому будинковолодінні ОСОБА_7, у зв`язку із чим вона стала власником 36/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Між нею та ОСОБА_7, як двома співвласниками будинковолодіння проведено його розподіл у натурі рішенням Апеляційного суду Волинської області від 01 липня 2016 року (а. с. 14-16).
Після рішення суду на 36/100 частин житлового будинку було присвоєно поштову адресу - квартира АДРЕСА_3, а 28 листопада 2016 року ОСОБА_7 подарувала цю квартиру АДРЕСА_3 своєму синові ОСОБА_5 (а. с. 17-18).
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у 2017 році, уже не будучи співвласниками спірного будинковолодіння, звернулися до Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області із заявами про затвердження технічної документації на земельну ділянку та передачу її у власність кожному у розмірі по 0,0324 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, на підставі яких Підгайцівською сільською радою Луцького району Волинської області прийняте рішення від 12 вересня 2017 року № 24/10 (а. с. 21).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.