Постанова суду № 643/14453/19 від 07.10.2021 про відшкодування моральної шкоди

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 643/14453/19

провадження № 61-10382св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Прокуратура Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року у складі судді Мельникової І. Д. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 травня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що у слідчому управлінні Прокуратури Харківської області перебуває кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017220000001305 від 16 листопада 2017 року, за частиною другою статті 182 КК України. З відкриття кримінального провадження дотепер його не допитано, не перевірено жодного доказу, які позивач надав на підтвердження вчинення щодо нього злочину та спричинення майнової шкоди.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Єжова В. А. від 22 лютого 2018 року № 646/8921/17 зобов`язано компетентну особу Прокуратури Харківської області, у провадженні якої знаходиться кримінальне провадження № 42017220000001305, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28 листопада 2017 року відповідно до вимог статті 220 КПК України - протягом трьох днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою того ж судді від 28 лютого 2018 року № 646/8921/17 зобов`язано компетентну особу Прокуратури Харківської області, розглянути скаргу ОСОБА_1 на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017220000001305 відповідно до вимог статті 308 КПК України - протягом трьох днів з дня отримання копії цієї ухвали, проте зазначені ухвали залишились невиконаними.

Позивач зазначав, що його клопотання про проведення слідчих дій від 25 червня 2018 року також залишилось невиконаним.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Гребенюк В. В. від 16 травня 2018 року № 646/8921/17 постанову слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління прокуратури Харківської області Жеваго В. В. від 26 березня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42017220000001305 скасовано.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Гребенюк В. В. від 22 травня 2018 року № 646/8921/17 постанову слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління прокуратури Харківської області Жеваго В. В. від 16 березня 2018 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42017220000001305 скасовано.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Гребенюк В. В. від 11 січня 2019 року № 646/8921/17 постанову слідчого першого слідчого відділу управління прокуратури Харківської області Петрушко Д. В. від 12 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42017220000001305 скасовано.

Позивач зазначав, що майор поліції Булах А. П. з корисливих мотивів вступив у змову із представниками директора Приватного акціонерного товариства "Українська пивна компанія" ОСОБА_2 та зловживаючи своїми службовими обов`язками, здійснює збір конфіденційної інформації та персональних даних стосовно фізичних та юридичних осіб з метою передачі інформації представникам ОСОБА_2 для її використання в корисливих інтересах.

Позивач вважав, що зазначеними діями йому була заподіяна моральна шкода в розмірі 600 000,00 грн.

Короткий змістрішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що процесуальні рішення, на які посилається позивач на обґрунтування позову, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України, що у свою чергу є механізмом реалізації права особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування і тому не свідчать про незаконність дій прокуратури як підстави для відшкодування моральної шкоди. Сам факт закриття кримінального провадження у справі за відсутності в діях осіб складу кримінального правопорушення, подальше його скасування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує на неправомірність дій відповідача. Матеріали справи не містять доказів того, що посадовими особами органу прокуратури вчинено будь-які протиправні дії стосовно ОСОБА_1 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, факт моральної шкоди не доведений.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду,ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 32 Конституції України у правовідносинах щодо незаконного збирання та поширення конфіденційної інформації з метою завдання шкоди майновим інтересам позивача та частини четвертої статті 21 КПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що протиправні дії слідчого поліції Булаха А. П., а також слідчого прокуратури Жеваги В. В. сприяли незаконному використанню та розповсюдженню представниками ОСОБА_2 документів, які містять конфіденційну інформацію, а тому не можна вважати достатньою сатисфакцією сам факт скасування незаконних постанов слідчого, оскільки кримінальне правопорушення у відношенні позивача ОСОБА_1 внаслідок бездіяльності слідчого продовжуються; захист від свавілля представника правоохоронного органу, який використав свої службові повноваження для злочинного збору та поширення конфіденційної інформації про особу, само по собі представляє величезний загальний інтерес, оскільки свавілля порушує основоположні права людини.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що у слідчому управлінні прокуратури Харківської області перебуває кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017220000001305 від 16 листопада 2017 року, за частиною другою статті 182 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Єжова В. А. від 22 лютого 2018 року № 646/8921/17 зобов`язано компетентну особу прокуратури Харківської області, в провадженні якої знаходиться кримінальне провадження № 42017220000001305, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28 листопада 2017 року відповідно до вимог статті 220 КПК України - протягом трьох днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою того ж судді від 28 лютого 2018 року № 646/8921/17 зобов`язано компетентну особу прокуратури Харківської області, розглянути скаргу ОСОБА_1 на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017220000001305 відповідно до вимог статті 308 КПК України - протягом трьох днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Гребенюк В. В. від 22 травня 2018 року № 646/8921/17 постанову слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління прокуратури Харківської області Жеваго В. В. від 16 березня 2018 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42017220000001305 скасовано.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Шелест І. М. від 01 листопада 2018 року № 646/8921/17 постанову слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління прокуратури Харківської області Жеваго В.В. від 27 червня 2018 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42017220000001305 скасовано. Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Гребенюк В. В. від 11 січня 2019 року № 646/8921/17 постанову слідчого першого слідчого відділу управління прокуратури Харківської області Петрушко Д. В. від 12 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42017220000001305 скасовано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), а саме: щодо питання застосування норми статті 32 Конституції України у правовідносинах щодо незаконного збирання та поширення конфіденційної інформації з метою завдання шкоди майновим інтересам позивача та частини четвертої статті 21 КПК України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 461/2321/20 (провадження № 61-16181св20).

Зі справи видно, що встановлення факту та винних дій слідчого поліції Булаха А. П. є предметом кримінального провадження. При цьому обвинувальний вирок у справі відсутній (а. с. 23-26).

Крім того, ані до Головного управління Національної поліції в Харківській області, ані Булаха А. П. особисто позовних вимог у цій справі не заявлено, до участі у справі не залучено, а тому їх дії не були предметом судового розгляду.

Таким чином, відсутні підстави для викладення висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 32 Конституції України у правовідносинах щодо незаконного збирання та поширення конфіденційної інформації з метою завдання шкоди майновим інтересам позивача та частини четвертої статті 21 КПК України, у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що процесуальні рішення, на які посилається позивач на обґрунтування позову, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України, що у свою чергу є механізмом реалізації права особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування і тому не свідчать про незаконність дій прокуратури як підстави для відшкодування моральної шкоди. Сам факт закриття кримінального провадження у справі за відсутності в діях осіб складу кримінального правопорушення, подальше його скасування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує на неправомірність дій відповідача. Матеріали справи не містять доказів того, що посадовими особами органу прокуратури вчинено будь-які протиправні дії стосовно ОСОБА_1 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, факт моральної шкоди не доведений. Таким чином, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності позовних вимог.

Крім того, згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.

За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.

Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.

Зазначена позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 30 червня 2020 року у справі № 641/7984/17 (провадження № 61-36602св18), від 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20), від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19) та є сталою.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Наведене передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

................

Перейти до повного тексту