Постанова
Іменем України
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 334/7534/17
провадження № 61-36св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі за первісним позовом (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі за первісним позовом (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника - адвоката Шумського Ігоря Васильовича на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2020 року у складі судді Баруліної Т. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Маловічко С. В., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу.
На обґрунтування позову зазначали, що починаючи з 2005 року вони підтримували дружні стосунки з сім`єю відповідачів.
У жовтні 2013 року до них звернувся ОСОБА_4 з проханням надати їм в борг на сімейні потреби грошові кошти на погашення заборгованості перед банком за кредитним договором.
Позивачі погодились, надали гроші, та у жовтні 2013 року ОСОБА_4 особисто написав розписку про те, що він з дружиною ОСОБА_3 отримали від ОСОБА_1 і ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 25 000,00 доларів США. Вказана розпискам була підписана обома відповідачами.
В жовтні 2015 року ОСОБА_4 збирався виїхати до Китаю на заробітку, у зв`язку із чим ОСОБА_3 наполягла на тому, щоб розписка в отриманні ними від ОСОБА_1 боргу у розмірі 25 000,00 доларів США була переписана, а саме: щоб окремі розписки в отримання боргу від позивачів були написані нею ( ОСОБА_3 ) на суму 15 000,00 доларів США, а також ОСОБА_4 - на суму 10 000,00 доларів США.
Позивачі погодились на ці умови, та ОСОБА_4 власноруч написав розписку про те, що він отримав в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 000,00 доларів США. ОСОБА_3 у свою чергу написала розписку про отримання нею в борг у ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 15 000,00 доларів США, які вона зобов`язалась повернути 01 жовтня 2016 року. Крім того, ОСОБА_3 зобов`язалась сплачувати за користування грошовими коштами проценти у розмірі 1 %, що складає 150 доларів США.
В забезпечення повернення боргу ОСОБА_3 в розписці вказала про те, що заставою повернення нею суми боргу є частина будинку АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності.
Починаючи із листопада 2016 року позивачі неодноразово усно звертались до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вимогами щодо повернення ними боргу, але останні відмовлялись повертати борг, посилаючись на відсутність у них "вільних" грошових коштів.
Станом на 15 листопада 2017 року за відомостями офіційного сайту Національного Банку України (далі - НБУ), курс долара США до гривні України становить: 2 649,6 грн за 100 доларів США (1 дол. США дорівнює 26,496 грн України).
Позивачі зазначили, що сума основного боргу ОСОБА_4 перед ними (в особі ОСОБА_1 ) становить 264 960,00 грн із розрахунку: 10 000,00 дол. США * 26,496. У той же час сума основного боргу ОСОБА_3 перед ними (в особі ОСОБА_2 ) становить 397 440,00 грн із розрахунку: 15 000,00 дол. США * 26,496.
При цьому, загальна сума боргу відповідачки ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за договором позики, оформленого письмовою розпискою від 15 жовтня 2015 року,становить: 554 826,24 грн, із розрахунку: 397 440,00 грн (основна заборгованість) + 99 360,00 грн (пеня за 25 місяців) + 58 026,24 грн (інфляційні витрати). Загальна сума боргу відповідача ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 за договором позики, оформленого письмовою розпискою становить 577 689,02 грн, із розрахунку: 264 960,00 грн (основна заборгованість) + 101 820,86 грн (пеня за несвоєчасне повернення) + 210 908,16 грн (інфляційні витрати).
Протягом судового розгляду позивачі уточнили свої позовні вимоги, зменшивши їх розмір, зазнавши, що борг ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за договором позики на цей час становить 12 000,00 доларів США.
Станом на 29 травня 2018 року за курсом НБУ курс 1 дол. США становить 26,149490 грн. Основна сума боргу ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 становить 313 793,88 (12 000,00 дол. США х 26,149490). Станом на 29 травня 2018 року термін прострочення ОСОБА_3 виконання своїх обов`язків з повернення боргу становить 17 місяців (150 * 17= 2 550,00 дол. США). Враховуючи курс долару США станом на 29 травня 2018 року, сума пені у гривні України становить 66 681,1995 грн (2 550,00 дол. США * 26,149490). Інфляційні витрати за несвоєчасне повернення боргу ОСОБА_3 складають 58 472,822 грн із розрахунку: (313 793,88 * 1,1863415 сумарний індекс інфляції за 17 міс.).
Сума основного боргу ОСОБА_4 перед позивачами, в особі ОСОБА_1, становить 261 494,90 грн із розрахунку: 10 000,00 дол. США * 26,149490. Оскільки в розписці ОСОБА_4 не міститься посилання на розмір неустойки у разі невиконання взятих ним на себе обов`язків щодо повернення боргу, тому до відносин ОСОБА_1 із ОСОБА_4 використовуються загальні положення Цивільного законодавства щодо забезпечення виконання зобов`язань (статті 549, 551 ЦК України) та положення ЦК України щодо врегулювання відносин за договором позики (статті 1048, 1052 ЦК України). Отже, сума процентів за період прострочення повернення боргу становить 126 072,781 грн із розрахунку складання сум процентів за окремі періоди дії облікових ставок НБУ. Інфляційні витрати за несвоєчасне повернення боргу ОСОБА_4 складають 217 143,09 грн із розрахунку: (261 494,90 * 1,8303913 /сумарний індекс інфляції за 3 роки). Таким чином, загальна сума боргу ОСОБА_4 перед подружжям ОСОБА_1 в особі ОСОБА_1 за договором позики, оформленого письмовою розпискою, становить 604 710,771 грн.
У березні 2018 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника - адвоката Шумського І. В. звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання боргових розписок недійсними.
В обґрунтування свого зустрічного позову зазначили, що у первісній позовній заяві про стягнення боргу позивачі вказали, що у жовтні 2013 року особисто ОСОБА_4 написав їм розписку про те, що він та ОСОБА_3 отримали в них грошові кошти в сумі 25 000,00 доларів США, яка нібито була підписана ОСОБА_4 та ОСОБА_3, однак це не відповідає дійсності, оскільки, грошові кошти у сумі 25 000,00 доларів США були отримані від ОСОБА_1 особисто ОСОБА_4, які він зобов`язувався повернути до 24 грудня 2014 року.
22 грудня 2016 року ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу у розмірі 25 000,00 доларів США віддала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 3 000,00 доларів США, про що свідчить власноруч написана ОСОБА_2 розписка. Також в лютому 2015 року ОСОБА_2 отримала ще 5 000,00 грн. Всі фінансові справи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 намагались вирішити шляхом переговорів з позивачами за первісним позовом.
Для вирішення цієї ситуації, з метою погашення боргу перед родиною ОСОБА_1 навіть пропонувався варіант продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3, однак для продажу будинку потрібний час, а позивачі не бажають чекати. Швидкий продаж дуже сильно знижує вартість будинку та родина ОСОБА_4, не маючи іншого житла, просто залишиться на вулиці.
Стягнення грошових коштів за двома окремими борговими розписками стало для ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повною несподіванкою, оскільки ці розписки були складені та передані родині ОСОБА_1 за їхньою вимогою, як вони самі зазначали, як додаткова гарантія по сплаті боргу за розпискою від жовтня 2013 року, за якою ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 25 000,00 доларів США. Подружжя ОСОБА_4 писало свої розписки в себе вдома та без сторонніх осіб, а потім ОСОБА_3 особисто передала обидві розписки ОСОБА_2 . Згодом, ОСОБА_2 повернула ОСОБА_3 боргову розписку на 25 000,00 доларів США, підписану ОСОБА_4 . При цьому, за поданими до позовної заяви розписками, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 реальних грошових коштів не отримували, оскільки основна боргова сума 25 000,00 доларів США була отримана від ОСОБА_1 особисто ОСОБА_4 за іншою борговою розпискою.
Розписки, за якими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимагають стягнення грошових коштів, на їх думку є фіктивними, оскільки, не передаючи за цими розписками реальних грошових коштів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заздалегідь знали, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не зможуть повернути те, що за ними не отримували. В свою чергу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розуміли, що за цими фіктивними розписками жодних зобов`язань не виникає, не мали на меті отримати будь-які кошти в позику та жодних дій для виконання договорів позики не вчиняли.
З урахуванням уточнених позовних вимог просили визнати недійсними боргову розписку, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на суму 10 000,00 доларів США та боргову розписку, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на суму 15 000,00 доларів США без застосування наслідків недійсності правочину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики в розмірі 313 793,88 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в розмірі 261 494,90 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання боргових розписок недійсними відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із часткової обґрунтованості та доведеності первісних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у цій справі.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника - адвоката Шумського І. В. подали апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника Шумського І. В. залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У грудні 2020 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника - адвоката Шумського І. В. звернулися до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 02 березня 2021 року заявники просили суд скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у повному обсязі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні первісного позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу, а зустрічну позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договорів позики недійсними задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
02 квітня 2021 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Працевитого Г. О. засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника - адвоката Шумського І. В., в якому заявник просить суд вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
12 квітня 2021 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника - адвоката Шумського І. В. надійшла відповідь на зазначений відзив, в якому заявники підтримали вимоги своєї касаційної скарги та просили її задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
16 березня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до розписки, у жовтні 2013 року ОСОБА_4 в інтересах своєї сім`ї взяв у борг у ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 25 000,00 дол. США за курсом гривні, яку зобов`язався повернути.
Кошти за даною розпискою на 25 000,00 дол. США подружжям ОСОБА_4 не були повернуті подружжю ОСОБА_1, внаслідок чого кожним із подружжя ОСОБА_4 окремо були написані інші розписки, взамін розписки про наявність боргу у розмірі 25 000,00 доларів США, яку подружжя ОСОБА_1 повернули подружжю ОСОБА_4 .
Так, ОСОБА_4 особисто написав розписку, що отримав у борг від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 10 000,00 дол. США, яку зобов`язався повернути.
Також, відповідачка ОСОБА_3 15 жовтня 2015 року особисто надала розписку, що отримала у борг від ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 15 000,00 доларів США під 12 % річних, строком на 1 рік, під заставу частини будинку по АДРЕСА_1, та зобов`язалась повернути суму боргу 15 000,00 дол. США з щомісячною сплатою 1 % на місяць, що складає 150,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення - до 01 жовтня 2016 року.
22 грудня 2016 року ОСОБА_2 особисто написала розписку ОСОБА_3, що вона отримала 3 000,00 доларів США від ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу.