Постанова
Іменем України
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 428/14439/19
провадження № 61-6308св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 грудня 2020 рокуу складі судді Посохова І. С. та постанову Луганського апеляційного суду від 16 березня 2021 рокуу складі колегії суддів: Назарової М. В., Кострицького В. В., Стахової Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_4, який тривалий час хворів. Під час спільного проживання у шлюбі ними спільно був придбаний автомобіль ВАЗ 2105, 1981 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .
06 вересня 2016 року (за місяць до своєї смерті) чоловік видав довіреність на ім`я відповідачів, згідно якої вони мали право продати автомобіль ВАЗ 2105, 1981 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Про вказаний факт позивачці не було відомо.
Після смерті ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 заявив їй, що він купив автомобіль у її чоловіка за 10 000 грн. На її прохання надати документи, які б це підтверджували, відповідач відмовився.
Як стало відомо позивачці в ТСЦ № 4442 м. Сєвєродонецька, 16 вересня 2016 року автомобіль ВАЗ 2105, 1981 року випуску, державний номер НОМЕР_1, згідно з довіреністю від 06 вересня 2016 року та договором купівлі-продажу, укладеним у ТСЦ, було перереєстровано на відповідача ОСОБА_2 .
Позивачка вважає, що її чоловік, а так само і вона, були ошукані відповідачами, які скористалися безпорадним станом її чоловіка, який в останні місяці життя майже нічого не розумів, тобто він не усвідомлював своїх дій та не міг керувати ними.
Із посиланням на статті 60, 65 Сімейного кодексу України, статті 203, 216, 225 Цивільного кодексу України просила суд визнати недійсним правочин від 16 вересня 2016 року, на підставі якого було переоформлено автомобіль ВАЗ 2105, державний номер НОМЕР_1, на відповідача ОСОБА_2, та зобов`язати відповідачів повернути їй в натурі вказаний автомобіль.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, узадоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не довела належними, допустимими та достатніми доказами, що правочин від 16 вересня 2016 року, на підставі якого було переоформлено автомобіль ВАЗ 2105, 1981 року випуску, державний номер НОМЕР_1, на відповідача ОСОБА_2, є недійсним.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, уточнивши вимоги, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування існуючих правових позицій Верховного Суду, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції, не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
17 серпня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 31 січня 1967 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 31 січня 1967 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 .
Згідно довіреності від 06 вересня 2016 року, посвідченої державним нотаріусом Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 або ОСОБА_3, кожен з яких може діяти самостійно, продати належний йому на підставі технічного паспорту ТЗ НОМЕР_3, виданого МРЕВ м. Лисичанська Ворошиловградської області 13 червня 1984 року, автомобіль марки ВАЗ-2105, рік випуску 1981, колір голубий, двигун № НОМЕР_4, кузов № НОМЕР_5, шасі № НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований у МРЕВ м. Лисичанська Ворошиловградської області 13 червня 1984 року.
16 вересня 2016 року ОСОБА_4, який діє в особі ОСОБА_3, продав ОСОБА_2 належний йому автомобіль ВАЗ 2105, 1981 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу транспортного засобу від 16 вересня 2016 року № 4442/2016/073361.
Зазначений договір був зареєстрований в Територіальному сервісному центрі № 4442, про що зроблено відповідне позначення на договорі.
Вказане підтверджується листом Територіального сервісного центру № 4442 від 25 липня 2018 року № 31/12/4442-1221, з якого вбачається, що згідно Єдиного державного реєстру МВС України автомобіль марки ВАЗ 2105, синього кольору, 1981 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, куз. № НОМЕР_6, з 13 червня 1984 року був зареєстрований за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . 16 вересня 2016 року вказаний автомобіль, згідно з дорученням від 06 вересня 2016 року та договором купівлі-продажу, укладеним у ТЦС № 4442 м. Сєвєродонецьк, було перереєстровано на гр. ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 06 жовтня 2016 року.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 липня 2019 у справі № 428/15927/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного суду від 03 грудня 2019 у справі № 428/15927/18 апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 липня 2019 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на наявність у ОСОБА_4 необхідного обсягу цивільної дієздатності і його вільне волевиявлення під час укладення оспорюваного правочину, а також про вчинення правочину відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07 вересня 1998 року № 1388 (зі змінами). В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишено без змін.
При ухваленні вказаних судових рішень судами встановлено, що автомобіль марки ВАЗ 2105, синього кольору, 1981 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1, оскільки він був набутий ОСОБА_4 на підставі договору дарування, тому останній мав право відчужувати його як особисту приватну власність, і вказаним правочином не порушено права ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.