Постанова
Іменем України
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 468/1649/20-ц
провадження № 61-14117св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
представник позивача -ОСОБА_2,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз",
представник відповідача - Іноземцев Євген Сергійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Лисенка П. П., Самчишиної Н. В., від 19 липня 2021 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (далі - АТ "Миколаївгаз") про визнання незаконним нарахування оплати за розподіл природного газу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він проживає у будинку АДРЕСА_1, в якому відповідач надавав послуги з постачання природного газу. 25 березня 2018 року в його присутності контролером АТ "Миколаївгаз" був складений акт про припинення газопостачання за вказаною адресою у зв`язку із наявінстю заборгованості з оплати. Позивач вказував, що на момент звернення до суду газопостачання до його будинку не відновлено, проте відповідач з моменту припинення газопостачання продовжував здійснювати йому нарахування вартості послуг з розподілу природного газу, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 3 776,16 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати незаконними дії АТ "Миколаївгаз" по нарахуванню йому заборгованості за розподіл та транспортування природного газу по магістралі до газового обладнання, розташованого в його будинку АДРЕСА_1 з 25 березня 2018 року до моменту подачі позову.
АТ "Миколаївгаз" пред`явило зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу у будинку АДРЕСА_1, обліковується як споживач послуг з розподілу природного газу. АТ "Миколаївгаз" стверджувало, що 25 березня 2019 року (а не 25 березня 2018 року, як зазначає позивач за первісним позовом) ОСОБА_1 було відключено від системи газопостачання за наявну заборгованість за спожитий природний газ шляхом перекриття крану на вводі газопроводу та встановлення заглушки і блокуючого пристрою, що підтверджується актом про припинення газопостачання природного газу, який підписано споживачем без зауважень або заперечень. Відповідач наполягав на тому, що згідно положень Кодексу газорозподільних систем припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви - приєднання та вилучення об`єкта споживача.
Посилаючись на викладені обставини, АТ "Миколаївгаз" просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 суму заборгованості за розподіл природного газу за період з 01 січня 2020 року по 29 грудня 2020 року
у розмірі 4 582, 97 грн, 3% річних у розмірі 64, 23 грн, інфляційні втрати
у розмірі 17, 98 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області у складі судді Муругова В. В. від 10 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірним нарахування АТ "Миколаївгаз" ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу по особовому рахунку
№ НОМЕР_1 від 29 грудня 2020 року в розмірі 4 582, 97 грн.
У задоволенні зустрічного позову АТ "Миколаївгаз" до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нарахування
АТ "Миколаївгаз" ОСОБА_1 плати за розподіл природного газу
з 01 січня 2020 року без укладення відповідного договору розподілу природного газу та без фактичного споживання послуг (припинено газопостачання 25 березня 2019 року) є безпідставним, тому первісний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково без необхідності зобов`язання АТ "Миколаївгаз" проводити відповідний перерахунок. Також районний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову про стягнення спірної заборгованості, оскільки нарахування всієї суми вартості розподілу природного газу з 01 січня 2020 року є неправомірним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Миколаївгаз" задоволено.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 10 березня 2021 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Миколаївгаз"
про визнання незаконним нарахування оплати за розподіл природного газу відмовлено.
Позов АТ "Миколаївгаз" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Миколаївгаз" заборгованість
за розподіл природного газу за період з 01 січня 2020 року по 29 грудня 2020 року в розмірі 4 582, 97 грн, а також інфляційні втрати в розмірі
17, 98 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 64, 23 грн.
Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Судом апеляційної інстанції встановлено забезпечення обсягу природного газу для споживача, фізичне підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі у спірному періоді, наявність договору постачання природного газу та договірних правовідносин між сторонами щодо розподілу природного газу, які не припинено. Суд зазначив, що споживачем заява про остаточне припинення користування природним газом не подавалась, отже договірні правовідносини не припинено. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у позивача виник обов`язок оплати вартості послуг з розподілу природного газу в порядку, передбаченому главою 6 розділу VІ Кодексу газоросподільних систем, а тому позовні вимоги АТ "Миколаївгаз" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до
АТ "Миколаївгаз" про визнання незаконним нарахування оплати за розподіл природного газу за необґрунтованістю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просять скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду
від 19 липня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявники зазначили неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі
№ 338/180/17, від 25 липня 2018 року у справі № 477/193/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі
№ 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц
(пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази
(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що ОСОБА_1, як споживач природного газу, був відключений від газотранспортної системи, заяву про приєднання до типового договору розподілу природного газу не подавав, отже договір не укладав, послуги не отримував. На думку заявників, положення пункту 8 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем порушує права споживачів, оскільки не звільняє їх від оплати вартості послуг, які не надаються. Вважають, що заява-приєднання до договору постачання природного газу не може свідчити про наявність між сторонами договірних відносин. Крім того, стверджують, що АТ "Миколаївгаз" було створено та зареєстровано як юридична особа 21 травня 2019 року, тобто через 2 місяці після відключення споживача від газотранспортної системи. Позивач зазначає, що він не укладав договір розподілу природного газу
з АТ "Миколаївгаз".
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу АТ "Миколаївгаз" просить суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Заявник стверджує, що вимоги АТ "Миколаївгаз" щодо стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу є правомірними й такими, що відповідають положенням Кодексу газорозподільних систем.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є споживачем природного газу у будинку АДРЕСА_1 .
АТ "Миколаївгаз" є оператором газорозподільної мережі, який уповноважений надавати послуги з розподілу природного газу, у тому числі у будинку АДРЕСА_1 .
25 березня 2019 року будинок АДРЕСА_1 було відключено від газопостачання у зв`язку із наявною заборгованістю за спожитий природний газ шляхом перекриття крану на вводі газопроводу та встановлення заглушки і блокуючого пристрою.
З 01 січня 2020 року АТ "Миколаївгаз" почало нараховувати
ОСОБА_1 плату за розподіл природного газу, яка останнім не визнавалась та не сплачувалась.
Станом на 29 грудня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за послуги з розподілу природного газу складала 4 582,97 грн.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 підписано заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам. Адреса об`єкта - будинок АДРЕСА_1 . Оператором ГРМ, з яким споживач уклав договір розподілу природного газу, є АТ "Миколаївгаз".
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30 вересня 2015 року (далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VIКодексу ГРМ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки нарахування АТ "Миколаївгаз" заборгованості ОСОБА_1 за спірний період здійснено у відповідності до положень пункту 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Судом апеляційної інстанції правильно враховано, що ОСОБА_1 було підписано заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу, умовам якої суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку, що свідчить про наявність договірних правовідносин між сторонами. Припинення споживання природного газу через неоплату послуг не звільняє споживача, приєднаного до системи газопостачання, від оплати послуг за забезпечення доступу до газорозподільної системи з можливістю споживання природного газу. Позивач остаточно не відмовлявся від послуг газопостачання, про розірвання договору не заявляв.
Доводи касаційної скарги про те, що АТ "Миколаївгаз" створено та зареєстровано як юридична особа через 2 місяці після відключення споживача від газотранспортної системи, є безпідставними, оскільки відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 29 червня
2017 року про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ АТ "Миколаївгаз" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Миколаїв та Миколаївської області.
Посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставним, оскільки висновки суду не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявницею у касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, а зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень Верховного Суду. Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Порушень порядку надання та отримання доказів апеляційним судом не встановлено, судом апеляційної інстанції оцінка зроблена належна оцінка доказів.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду